Постанова № 73670553, 24.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2288/17

Провадження № 22-ц/779/593/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними рішень Драгомирчанської сільської ради, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії за апеляційною скаргою Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області на ухвалу Тисменицького районного суду від 22 березня 2018 року під головуванням судді Гургули В.Б. в м. Тисмениця,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання протиправними рішень Драгомирчанської сільської ради, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Представник відповідача сільський голова ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі в порядку цивільного судочинства, так як даний спір на його думку має розглядатися в порядку адміністративного судочинства - Окружним адміністративним судом Івано-Франківської області. Вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування, як суб’єктом владних повноважень пов’язаних з оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 22 березня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі.

Не погодившись з даною ухвалою суду, Драгомирчанська сільська рада подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що дана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір про цивільне право. Оскільки у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Однак суд першої інстанції вважав, що сільська рада має такий самий правовий статус, що і інші учасники цих відносин, тобто має рівні права з громадянами та юридичними особами щодо володіння, користування розпорядження землею.

Апелянт, вважає, що повноваження власника у приватноправових відносинах, врегульованих цивільним та господарським законодавством, що є ширшим, ніж повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування, де свобода волі виражається у невеликій кількості повноважень у сфері земельних правовідносин. Основну ж частину їх правосуб’єктності складають чітко визначені обов’язки, способи та терміни реалізації цих обов’язків.

Суд не надав значення тому факту, що в позивача відсутні майнові права щодо, земельної ділянки, а звернення до суду позивача з даним позовом є тільки з метою можливого отримання безкоштовно у власність земельної ділянки.

Тому спір про визнання протиправним рішень Драгомирчанської сільської ради, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії має розглядатися судом в порядку адміністративного судочинства.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 вказує, на правильність ухвали суду першої інстанції. Зазначає, що даний спір є спором про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єктів публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 ЗК встановлено, що суб’єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб’єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У пунктах а, б, в, г і к статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади села; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_3 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, прийшов до обґрунтованого висновку, що сільська рада у даній справі є суб’єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, сільська рада відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач-сільська рада є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Відповідно до постанови ОСОБА_4 Верховного Суду у справі № 363/2449/14-а від 14.03.2018 року сільська рада як власник землі вільна у виборі суб’єкта щодо передачі земельної ділянки у приватну власність у порядку, визначеному законом та не здійснює при цьому владні управлінські функції. Тому предметом позову є саме перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, що не є предметом розгляду за правилами КАС України.

Встановлено, що даним правовідносинам передувало виготовлення проекту землеустрою, наслідком якого є прийняття рішення про затвердження такого проекту сільською радою та передача землі у власність (спір про право), тому захист порушеного права у такій категорії справ здійснюється за правилами цивільного процесуального судочинства та у спосіб, передбачений п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України, шляхом визнання незаконним рішення щодо порушення сільською радою земельних прав фізичної особи.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку. Сільська рада як власник землі вільна у виборі суб’єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом.

Суд вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому її слід залишити в силі. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 22 березня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_5

ОСОБА_6