Постанова № 73670448, 26.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1941/17

Провадження № 22-ц/779/560/2018

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю: апелянта – ОСОБА_3, представника відповідача – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4, відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рогатинського районного суду, ухвалене головуючим суддею Могилою Р.Г. 13 лютого 2018 року,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до виконуючого обов’язки начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4, відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року та постановою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року визнано протиправною бездіяльність виконуючого обов’язки начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_3 від 24 січня 2017 року, та постановою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року визнано протиправною бездіяльність відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації щодо не проведення всебічної перевірки звернень ОСОБА_3 від 30 листопада 2015 року, 25 квітня 2016 року, 10 серпня 2016 року. Також визнано протиправною бездіяльність відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації щодо надання необґрунтованих відповідей від 23 грудня 2015 року, 10 травня 2016 року, 08 вересня 2016 року на звернення ОСОБА_3 від 30 листопада 2015 року, 25 квітня 2016 року, 10 серпня 2016 року. Крім цього, визнано протиправною бездіяльність відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на звернення від 19 серпня 2016 року. Внаслідок такої бездіяльності йому завдано моральну шкоду, яка виразилась у нервових стражданнях та напруженні викликаних стресом, що призвело до порушення сну, дратівливості. З врахуванням уточнених та збільшених позовних вимог, просив стягнути з відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації в сумі 30 000,00 грн. та з начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації в сумі 10 000,00 грн, завданої позивачу моральної шкоди.

Рішенням Рогатинського районного суду від 13 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати, що пов’язані з явкою до суду в розмірі 96,10 грн, а всього 1 096,10 грн. В задоволенні позову ОСОБА_3 до начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, відмовлено. Також постановлено стягнути з відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь Державної судової адміністрації України 640,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стресовий стан в ситуації невирішеного для позивача питання працевлаштування, порушив його нормальні життєві зв’язки, завдав душевних страждань, а тому з врахуванням вимог справедливості та розумності, стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 1000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення в частині незадоволених позовних вимог незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає розмір морального відшкодування в сумі 1000 грн необґрунтовано заниженим, оскільки суд першої інстанції невірно надав оцінку встановленим проявам моральних страждань позивача. На думку апелянта, судом не взято до уваги той факт, що відповідач відділ освіти свідомо надавав неправдиві відповіді про відсутність вакансій за його спеціальністю, що підтверджується рішенням Львівського апеляційного суду від 17.05.2017. Крім того, не враховано судом, що надання необґрунтованих відповідей на звернення ОСОБА_3 були тривалими порушеннями прав позивача та носили системний характер. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову до відповідача начальника відділу освіти ОСОБА_4 Позивач вважає, що суд повинен був залучити до справи відповідний орган Державного казначейства України та окремо визначити розмір грошового стягнення. До того ж, вказує апелянт, судом необґрунтовано відмовлено в поверненні судових витрат 25 грн 84 коп. вартості паперу та проігноровано вирішення питання добових витрат в розмірі 150 грн. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ОСОБА_3 просить його скасувати в частині позову до відділу освіти щодо відмови в стягненні на його користь 30000 грн, у частині відмови в задоволенні позовних вимог до начальника відділу освіти Рогатинської РДА, а також в частині відмови у стягненні 150 грн добових та 25 грн 84 коп. витрат, пов’язаних з розглядом справи. Просить постановити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

13.04.2018 представник відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області - начальник відділу освіти ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 Відповідач вважає, що відшкодування моральної шкоди позивачу в будь-якій сумі не підлягає до задоволення, оскільки діями відповідача йому не заподіяні моральні страждання. А тому відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_3 1000 грн моральної шкоди. Також зазначає, що позивач немає підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки він втратив роботу внаслідок вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи вчителя. На думку відповідача, ОСОБА_3 обрав такий спосіб поновлення на посаді вчителя, однак намагається свої дії прикрити начебто неправомірними діями керівництва відділу освіти щодо надання недостовірної інформації стосовно вакантних місць посад вчителя в школах району. Враховуючи вказане, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В свою чергу начальник відділу освіти ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю підтримує оскаржене рішення в частині звільнення її від відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній підтримав. Додатково позивач зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги витрати, понесені ним на лікування, зокрема на придбання лікарських засобів. Також, вважає апелянт, судом не враховано обсяг його моральних страждань, пов’язаних з неможливістю отримати відповіді на його запити більше двох років.

Відповідач – начальник відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечила. Крім цього зазначила, що позивачу необхідно відмовити у відшкодуванні моральної шкоди, так як звільнено ОСОБА_3 з посади вчителя через вчинений ним аморальний проступок та з цих підстав він не може бути прийнятий на роботу.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи,

апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до виконуючого обов'язки начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність виконуючого обов’язки начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 щодо ненадання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_3 від 24 січня 2017 року. Зобов’язано начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 надати відповідь на запит на інформацію ОСОБА_3 від 24 січня 2017 року (а.с. 9-10).

Постановою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року змінено в частині мотивів часткового задоволення заявленого ОСОБА_3 позову. В решті постанову суду залишено без змін (а.с.11-13).

Також постановою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року визнано протиправною бездіяльність відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації щодо не проведення всебічної перевірки звернень ОСОБА_3 від 30 листопада 2015 року, 25 квітня 2016 року, 10 серпня 2016 року. Визнано протиправною бездіяльність відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації щодо надання необґрунтованих відповідей від 23 грудня 2015 року, 10 травня 2016 року, 08 вересня 2016 року на звернення ОСОБА_3 від 30 листопада 2015 року, 25 квітня 2016 року, 10 серпня 2016 року. Крім цього, визнано протиправною бездіяльність відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на звернення від 19 серпня 2016 року (а.с.14-16). Вказані постанови суду набрали законної сили.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи та оцінки наданих доказів, виходив з наявності правових підстав для стягнення з відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 моральної шкоди.

Такий висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (пункт 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та зазначає, що надання необґрунтованих відповідей на його звернення були тривалим порушенням його прав та носили систематичний характер.

Обов'язок відшкодувати моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або рішень адміністративного органу при розгляді звернень громадян випливає з положень статті 25 Закону України «Про звернення громадян», який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Факт порушення прав ОСОБА_3 протиправною бездіяльністю відділу освіти Рогатинської РДА Івано-Франківської області встановлено постановами Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017.

За положеннями частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стресовий стан в ситуації невирішеного для позивача питання працевлаштування, порушив його нормальні життєві зв’язки, завдав душевних страждань, а тому з врахуванням вимог справедливості та розумності, враховуючи характер правовідносин сторін, прийшов до висновку про стягнення з відділу освіти Рогатинської РДА Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 1000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Посилання апелянта на те, що судом не враховано необхідність його лікування у зв’язку із неправомірними діями відповідачів та придбання лікарських засобів апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки доказів наявності причинного зв’язку між неправомірними діями відповідачів та захворюванням ОСОБА_3 суду не надано. Крім того, позивачем не підтверджено документально призначення йому зазначених препаратів лікарем.

Згідно з матеріалами справи та рішенням суду, наведені в апеляції обставини були предметом оцінки суду першої інстанції і, вважає колегія суддів, з достатньою повнотою враховані при постановленні рішення.

Окрім цього, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимоги ОСОБА_3 до начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов’язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, ОСОБА_5 Крим або орган місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Вказане узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Водночас, переглядаючи судове рішення в частині визначення розміру судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: добових та витрат, пов’язаних з розглядом справи (витрати на папір) судова колегія зважає на таке.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 пункту 9 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, зі змінами станом на 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцію Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З 15.12.2017 законодавець виключив з переліку компенсаційних витрат добові, як такі, що присуджуються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, а тому позивачу ОСОБА_3 правомірно відмовлено в задоволенні цієї вимоги.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на папір в розмірі 25,84 грн, то судом першої інстанції вірно встановлено, що такі витрати не відносяться до витрат, пов’язаних з розглядом справи в розумінні частини 3 статті 133 ЦПК України, а тому не можуть бути компенсовані.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду від 13 лютого 2018 року в даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_6