Постанова № 73670429, 23.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2700/17

Провадження № 22-ц/779/464/2018

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю: апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Калуська міська рада, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленої огорожі, повернення земельної ділянки до попереднього стану, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року позивач звернулася в суд із даним позовом та просила ухвалити рішення про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленої огорожі за адресою Грушевського, 107, м. Калуш та повернути земельну ділянку до попереднього стану.

Вимоги позивач обгрунтувала тим, що вона та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками будинку по вул. Грушевського, 107, в м. Калуші, який належить їм у рівних долях на праві спільної часткової власності. У даному будинковолодінні зареєстрований та проживає син співвласника ОСОБА_2- відповідач ОСОБА_1.

25.10.2017 pоку їй стало відомо, що без її відома та згоди директором комунального підприємства «Земельно-кадастрове госпрозрахункове бюро Калуської міської ради» ОСОБА_5 у присутності адвоката ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_1 проводиться встановлення межових знаків на земельній ділянці по вул. Грушевського, 107. Пізніше вона дізналася від відповідача ОСОБА_1, що дані межові знаки встановлюються з метою зведення огорожі. На прохання показати їй, як співвласнику, дозвільні документи на вчинення таких дій, було відмовлено в грубій формі. Вона викликала працівників патрульної поліції, однак взяти пояснення по даному факту їм не вдалося, оскільки ОСОБА_1 на час прибуття працівників патрульної поліції уже був відсутній.

26.10.2017 року ОСОБА_1 проводились роботи із встановлення металевих стовпчиків для майбутньої огорожі. На прохання припинити ці роботи їй такожи було відмовлено в грубій формі, а 27.07.2017року відповідач ОСОБА_1 продовжив роботи по встановленню сітчастої металевої огорожі.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки право власності на земельну ділянку не зареєстровано, а тому підстав для встановлення огорожі немає. Цільове призначення даної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Оскільки житловий будинок належить їй та батьку відповідача ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, то відповідно до норм ЦК, будь які дії по володінню, користуванню та розпорядженню спільним майном здійснюються виключно за згодою співвласників. Відповідач не є співвласником, тільки зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому немає жодних прав на встановлення огорожі.

Крім того, огорожа зведена посеред городу, який вона з батьками безперервно обробляли багато років, хоча не мали документів, які б свідчили про наявність права на цю земельну ділянку. Через дії відповідача втратила можливість вільного доступу до свої багаторічних насаджень, ягід та плодових дерев. Також перекритий заїзд до літньої кухні та унеможливлений доступ для проїзду ассенізаторної машини до туалету і огорожа встановлена без дотримання норм пожежної безпеки.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року позов задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самочинно встановленої огорожі за адресою вул. Грушевського, 107, м. Калуш та повернути земельну ділянку за вказаною адресою до попереднього стану.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги, що встановив огорожу по межі земельної ділянки, що межує із землями Калуської міської ради зі сторони проїзду індивідуальних гаражів в його інтересах та в інтересах позивача з метою недопущення на ній громадського туалету, у зв’язку із розміщенням поруч міської автозупинки, огорожа не розмежовує та не ділить на дві частини земельну ділянку, яка перебуває у спільному користуванні. Це підтверджується кадастровим планом даної земельної ділянки та схемою прив’язкою межових знаків до об’єктів і контурів місцевості цієї земельної ділянки. Позивач має вільний доступ до свого домоволодіння та земельної ділянки на якій воно розміщене.

Не відповідає фактичним обставинам, що позивач через встановлення огорожі вставила доступ до своїх багаторічних насаджень, дерев і що огорожа зведена посеред її городу, оскільки земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення ОСГ чи садівництва в користування ОСОБА_4 поряд із часткою домоволодіння по вул. Грушевського, 107 в м. Калуші не надавалась.

Не заслуговують на увагу і доводи, що через відсутність під’їзду позивач не може здійснити роботи по викачуванню рідких відходів, оскільки акт КП «Еко-сервіс» складався на замовлення ОСОБА_4 без його участі.

Встановлення ним огорожі земельної ділянки не суперечить закону та не порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, а її позов є безпідставним.

Суд не врахував та не звернув уваги на невідповідність заявлених ОСОБА_4 вимог обставинам справи. Не перевірив чи встановленою ним огорожею чиняться перешкоди в користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, чи дійсно ОСОБА_4 не має доступу до свого домоволодіння.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та представника третьої особи ОСОБА_2, які вимоги скарги підтримали, позивача, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_7 який проживає в будинку без згоди позивача ОСОБА_4 та органу місцевого самоврядування встановив на спільній земельній ділянці огорожу з металічної сітки фактично розмежував дану ділянку та встановив порядок її користування, що є порушенням прав позивача, як землекористувача.

Однак колегія суддів вважає, що висновок суду про порушення відповідачем законних прав ОСОБА_4 на землекористування спільною земельною ділянкою зроблено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування даного судового рішення повністю з ухваленням нового рішення.

Судом встановлено, що будинковолодіння по вул.Грушевського, 107 в м. Калуші належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

За даним будинком рахується земельна ділянка призначена для обслуговування будівель та споруд площею 0, 1000 гектара. Дана ділянка не приватизована та перебуває у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тобто існує як єдиний масив без визначення порядку користування між ними.

Згідно ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За статтею 367 ЦПК, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що встановивши огорожу відповідач ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами і земельною ділянкою, як співвласнику не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до кадастрового плану та схеми привязки межових знаків на місцевості площа земельної ділянки, яка відноситься до будинку №107 по вул. Грушевського в м. Калуші з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0,1000 га. Визначено межі зазначеної земельної ділянки та периметр її використання.

У засіданні апеляційного суду встановлено, що по межі земельної ділянки від А до Д, яка межує із землями загального користування відповідачем ОСОБА_1 встановлено огорожу із металічної сітки. У засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_4 підтвердила, що саме по цій межі відповідачем встановлена огорожа.

Тому, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи відповідача ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, що огорожа ним встановлена по межі, відмежовує тільки від ділянки загального користування і не розмежовує спільну земельну ділянку сторін, як помилково вважав суд першої інстанції.

Судом також з’ясовано, що орієнтовна план-схема подана позивачем ОСОБА_4 до позовної заяви (а.с.21) виготовлена нею особисто з визначенням додатково площі огороду, яку вважає, що має право на користування, хоча така площа ділянки їй у встановленому законом порядку не надавалась. Зазначені обставини також підтвердила позивач ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду.

Відповідно до листа першого заступника Калуського міського голови та протоколу №1 виїзної наради від серпня 2017 року (а.с.35-38), питання встановлення огорожі відповідачем на належній земельній ділянці було предметом обстеження і встановлено, що до будинковолодіння сторін існує безперешкодний проїзд, а встановлення огорожі не суперечить будівельним нормам.

Позивач ОСОБА_4 жодним переконливим та допустимим доказом не підтвердила, що у зв’язку із встановленням огорожі, яка розмежовує спільну земельну ділянку від земель загального користування, здійснюються перешкоди їй у користуванні житловим будинком та господарськими будівлями, тому її позовні вимоги є необгрунтованими і у задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд у складі колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: Калуська міська рада, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленої огорожі, повернення земельної ділянки до попереднього стану відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.04.2018 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_8