Рішення № 73669146, 16.04.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/713/17

16 квітня 2018 року смт. Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

з участю секретаря Полек Х.В.

предст. позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

пред. відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 селищної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішення ОСОБА_9 селищної ради від 14 жовтня 1993 року № 87, свідоцтва про право власності на житловий будинок за законом від 17 січня 1994 року та визнання права власності на 1/2 частину будинку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 селищної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішення ОСОБА_9 селищної ради від 14 жовтня 1993 року № 87, свідоцтва про право власності на житловий будинок за законом від 17 січня1994 року та визнання права власності на 1/2 частину будинку.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що її батьки ОСОБА_10 та мати ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 17 лютого 1979 року та проживали в селищі Богородчани. Рішенням ОСОБА_9 селищної ради № 3 від 09 лютого 1979 року батьку була виділена земельна ділянка площею 700 кв.м для будівництва індивідуального житлового будинку по вул. Миру,№11 та встановлено строк початку будівництва не пізніше 09 лютого 1980 року і закінчення - 09 лютого 1982 року. До кінця 1982 року будинок був побудованим. 19 червня 1981 року народилась позивачка, а 09 лютого 1984 року померла її мати. 29 червня 1985 року батько одружився з відповідачкою ОСОБА_4, з якою став проживати в збудованому будинку. У них народилося двоє дітей, дочка ОСОБА_12 та син ОСОБА_13. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 1992 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 розірваний, а 19 березня 1992 року батько ОСОБА_10 помер. 17 січня 1994 року державним нотаріусом ОСОБА_9 державної нотаріальної контори незаконно видано свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_4, вже не була дружиною батька. В зв'язку з тим, що після смерті її матері ОСОБА_11, яка померла в 1984 році, відкрилася спадщина на 1/2 частину будинковолодіння, яку фактично прийняли вона та батько по 1/4 частині, після смерті батька ОСОБА_10 спадщина складала тільки 3/4 частини будинковолодіння, яка мала б бути поділена між трьома дітьми померлого по 1/4 частині, і тому вона має право на 1/2 частину спадкового майна, вартістю 39000 грн.

Рішенням ОСОБА_9 селищної ради від 14 жовтня 1993 року № 87 незаконно затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію спірного будинку і оформлено право власності за ОСОБА_10 ОСОБА_1 того, державним нотаріусом на підставі вказаного документу та свідоцтва про одруження, незаконно видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а рішенням ОСОБА_9 селищної ради від 17 січня 2006 року №17 незаконно визнано за відповідачами право власності на частину будинковолодіння.

22 червня 2016 року вона випадково дізналась, що відповідач ОСОБА_4 на час видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину не перебувала в шлюбі з батьком ОСОБА_10, а тому просить поновити строк позовної давності.

В судовому засіданні представники позивачки заявлений позов підтримали.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник проти позову заперечили, вважають, що в позові слід відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності, посилаючись на те, що станом на 01 липня 1985 року, на час одруження ОСОБА_4 і ОСОБА_10 спірний будинок був недобудованим (вимурований і накритий), в зв'язку з чим вони після одруження разом з малолітньою дочкою - позивачкою ОСОБА_7 до жовтня 1986 року проживали на квартирі у гр. ОСОБА_14 по вул. Маяковського (тепер Стуса) в смт. Богородчани. За період з 1985 року по 1992 рік в будівництво будинку відповідачка ОСОБА_4 вклала значні кошти та власну працю. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 1992 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 був розірваний, а 17 березня 1992 року його припинення зареєстровано у відділі ДРАЦС Богородчанського РУЮ. 19 березня 1992 року ОСОБА_10 помер, і після його смерті відкрилася спадщина. На час смерті ОСОБА_10 разом з ним проживали ОСОБА_4, діти ОСОБА_5 (дошлюбне ОСОБА_4) ОСОБА_5, ОСОБА_8 та дочка від першого шлюбу ОСОБА_7, яка після смерті батька перейшла проживати в с. Старі Богородчани до своєї бабусі по матері ОСОБА_15.

17 січня 1994 року державний нотаріус ОСОБА_9 державної нотаріальної контори видала свідоцтво про право на спадщину за законом, яку прийняли позивачка ОСОБА_7 та відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8

Позивачці, яка була круглою сиротою, рішенням виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 16 січня 1996 року № 1 був призначений опікун ОСОБА_16, який, діючи в її інтересах, в 1996 році звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ будинку.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 1996 року була затверджена мирова угода, за якою позивачці ОСОБА_7 належить: кухня, площею 13,0 кв.м. № 1-2; комора, площею 9,9 кв.м. № 1-3; жила кімната, площею 23,6 кв.м. № 1-4; шиферне покриття розміром 10,49 кв.м. проти кухні і комори, що в ідеальних даних становить 2/5.

За цією ж ухвалою відповідачам ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_5, ОСОБА_8 належить: веранда, площею11,7 кв.м. № 1; коридор, площею 10,5 кв.м. № 1-1; жила кімната ,площею 28,5 кв.м. № 1-5; жила кімната, площею 18,2 кв.м., що в ідеальних даних становить 3/5.

При укладенні мирової угоди сторонами було взято до уваги те, що за час перебування в першому шлюбі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за спільні кошти тільки вимурували та накрили житловий будинок, частина будинку (дві кімнати) стала придатна до проживання в жовтні 1986 року, а в решті житлового будинку проводилися будівельні роботи до 1993 року. За час перебування в шлюбі ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в період з липня 1985 року по жовтень 1986 року завершили будівельні роботи в двох кімнатах та кухні і перейшли в цю частину будинку проживати, а з 1986 року по 1992 рік продовжували проводити будівельні роботи в іншій частині будинку.

Опікун ОСОБА_16, діючи в інтересах неповнолітньої позивачки ОСОБА_7, наполягав на тому, щоб їй була виділена та частина житлового будинку, в якій фактично проживали за життя ОСОБА_10 з ОСОБА_4 та трьома неповнолітніми дітьми.

Після укладення мирової угоди відповідачка з двома неповнолітніми дітьми, яким на час укладення мирової угоди було 10 та 8 років, перейшли проживати у виділену їм частину будинку, в якій житлова кімната, площею 18,2 кв.м. та коридор, площею 10,5 кв.м., були готові до проживання.

В період з 1996 року по 2006 рік відповідачка ОСОБА_4 отримала дозвіл на добудову та коректуру частини житлового будинку, яка належала їй та двом її неповнолітнім дітям згідно ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 1996 року, побудувала літню кухню, сарай, вбиральню.

В грудні 2005 року відповідачка ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_7 звернулися до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації з заявами про виготовлення технічних паспортів та визначення ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння, і їм обом були виготовлені та видані технічні паспорти.

В січні 2006 року відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та позивачка ОСОБА_7 спільно звернулися до виконавчого комітету ОСОБА_9 селищної ради з заявами про визнання за ними права власності на житловий будинок по вул. Миру,6 в смт. Богородчани. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 селищної ради Івано-Франківської області від 17 січня 2006 року № 17 за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було визнано право власності на 70/100 житлового будинку, а за ОСОБА_7 - визнано право власності на 30/100 житлового будинку по вул. Миру,6 в смт. Богородчани.

03 травня 2006 року відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та позивачка ОСОБА_7 зареєстрували право власності на нерухоме майно в Івано-Франківському БТІ.

Відповідно до даних свідоцтв про право власності на нерухоме майно, до складу домоволодіння по вул. Миру,6 в смт. Богородчани входить: житловий будинок, А, 121,6 кв.м.; літня кухня, Б, 19,6 кв.м.; сарай, В, 28,0 кв.м.; вбиральня, Д; вбиральня, Г; криниця, №;огорожа, 1.

Відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 належить: в літері А (в житловому будинку): приміщення 2-3 - коридор, площею 10,5 м.кв., 2-4 – житлова, площею 15,6 м.кв., 2-5 – житлова, площею 12,1 м.кв., 2-6 – житлова, площею 18,2 м.кв., літ. а – веранда, площею 11,5 м.кв., літ. а1- веранда, площею 7,2 м. кв., літ. Б – літня кухня, літ. В – сарай, літ. Д – вбиральня, 1/2 криниці №, 1/2 огорожі № 1, що складає 70/100 частини.

Позивачці ОСОБА_7 належить: в літері А (в житловому будинку): приміщення 1-1 – коридор, площею 9,9 м.кв., 1-2 - кухня, площею 14,7 м.кв., 1-3 - житлова, площею 23,6 м.кв., літ. Г – вбиральня, 1/2 криниці №, 1/2 огорожі №1, що складає 30/100 частини.

З 1996 року (на час затвердження судом мирової угоди) і на 2006 рік (час отримання свідоцтв на право власності на житловий будинок) надані позивачці ОСОБА_7 приміщення в житловому будинку по вул. Миру,6 в смт. Богородчани не змінилися. З 1996 року по 2006 рік вона спорудила вбиральню. Відповідачка ОСОБА_4 разом з членами своєї сім'ї в період з 1996 по 2006 рік побудували літню кухню, сарай, вбиральню.

Після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, 15 червня 2006 року відповідачка ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0479 га, цільове призначення земельної ділянки – для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в смт. Богородчани по вул. Миру,6 Богородчанського району Івано-Франківської області. Позивачка ОСОБА_7, яка є суміжником земельної ділянки, при виготовленні технічної документації на земельну ділянку погодила межі земельної ділянки.

З 2008 року відповідачка ОСОБА_5 з чоловіком та відповідач ОСОБА_8 власними коштами та спільною працею зробили капітальний ремонт частини будинку, який належить відповідачам, а саме: встановили нові металопластикові вікна замість старих дерев'яних, встановили нові вхідні металеві двері та нові міжкімнатні дерев'яні двері, встановили підвісні стелі, зробили євроштукатурку, зовнішні стіни їх частини житлового будинку утеплили пінопластом та поштукатурили, а також підключили належну їм частину житлового будинку до центральної каналізаційної системи, підвели воду до їх частини житлового будинку від спільної криниці та встановили нову огорожу.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 селищна рада, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_9 районна державна нотаріальна контора в судові засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наведених нижче підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_7 народилася 09 червня 1981 року в сім'ї ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які зареєстрували шлюб 17 лютого 1979 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богородчанського районного управління юстиції в Івано-Франківській області (т.1, а.с.17, 14).

27 квітня 1999 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_17 та змінила прізвище "Стемпурська" на "Менюк" (т.1, а.с.18).

09 лютого 1984 року померла мати позивачки ОСОБА_7 – ОСОБА_11 (т.1, а.с. 15).

29 червня 1985 року батько позивачки ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_4В.(т.1, а.с.20).

Після одруження ОСОБА_10 разом малолітньою дочкою ОСОБА_7 перейшов проживати до ОСОБА_4 на квартиру по вул. Маяковського в смт. Богородчани, де вона проживала. В цьому шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 (шлюбне ОСОБА_5) ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

До реєстрації першого шлюбу рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 селищної ради № 3 від 09 лютого 1979 року ОСОБА_10 була виділена земельна ділянка площею 700 кв.м. під будівництво індивідуального житлового будинку та встановлений строк будівництва: початок – не пізніше 09 лютого 1980 року, закінчення – 09 лютого 1982 року (т.1, а.с. 26).

Станом на 1 липня 1985 року, на час одруження ОСОБА_10 з ОСОБА_4, житловий будинок по вул. Миру,6 в смт. Богородчани, забудівником якого був ОСОБА_10, був вимурований і накритий, що підтверджується копією довідки № 567, виданою виконкомом ОСОБА_9 селищної ради 05.05.1995 року (т.1, а.с. 121).

За період з 1985 року по 1992 рік в будівництво будинку відповідачка ОСОБА_4 вклала кошти та власну працю (т.1, а.с. 122- 129).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 1992 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 розірвано (т.1, а.с.19), а 17 березня 1992 року його припинення зареєстровано у відділі ДРАЦС Богородчанського РУЮ, актовий запис № 34 (т.1, а.с.20).

19 березня 1992 року ОСОБА_10 помер (т.1, а.с.16).

Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Миру,6 в смт. Богородчани.

Житловий будинок та господарські будівлі були прийняті в експлуатацію 20 вересня 1993 року, що підтверджується актом прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських приміщень індивідуального забудівника ОСОБА_10 від 20 вересня 1993 року. В ньому зазначено, що комісія (в складі чотирьох чоловік) встановила, що житловий будинок та господарські споруди на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_10 в смт. Богородчани по вул. Миру,6, вважати прийнятим в експлуатацією з оцінкою задовільно (т.1, а.с.13).

На час смерті ОСОБА_10 в житловому будинку з спадкодавцем проживали ОСОБА_4, їх діти ОСОБА_5, ОСОБА_8, та дочка від першого шлюбу ОСОБА_7

17 січня 1994 року державний нотаріус ОСОБА_9 державної нотаріальної контори видала свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках, яку прийняли дружина ОСОБА_4, діти ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 (т.1, а.с.12).

Після смерті батька позивачка ОСОБА_7 перейшла проживати в ІНФОРМАЦІЯ_3 до своєї бабусі по матері ОСОБА_15. Рішенням виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 16 січня 1996 року № 1 неповнолітній ОСОБА_7, як круглій сироті, було призначено опікуна ОСОБА_16 (т.1, а.с.144).

Діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, в 1996 році опікун ОСОБА_16 звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 про поділ будинку.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 1996 року затверджена мирова угода, згідно якої ОСОБА_7, опікуном якої є ОСОБА_16 належить: кухня, площею 13,0 кв.м. № 1-2; комора, площею 9,9 кв.м. № 1-3; жила кімната, площею 23,6 кв.м. № 1-4; шиферне покриття розміром 10,49 кв.м. проти кухні і комори, що в ідеальних даних становить 2/5, а ОСОБА_4 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_8 належить: веранда площею11,7 кв.м. № 1; коридор площею 10,5 кв.м. № 1-1; жила кімната площею 28,5 кв.м. № 1-5; жила кімната площею 18,2 кв.м., що в ідеальних даних становить 3/5. Ухвала вступила в законну силу 12 липня 1996 року (т.1, а.с.130).

В період з 1996 року по 2006 рік ОСОБА_4 отримала дозвіл на добудову та коректуру частини житлового будинку, яка належала їй та її двом неповнолітнім дітям згідно ухвали Богородчанського районного суду від 02 липня 1996 року, побудувала літню кухню, сарай, вбиральню (т.1 а.с.132-134, 141).

В грудні 2005 року позивачка ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_4 звернулися до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації з заявами про виготовлення технічних паспортів і визначення ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння, і 16 грудня 2005 року були складені два технічні паспорти на садибний індивідуальний житловий будинок на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (т.1, а.с. 29-31, 132-134).

В січні 2006 року ОСОБА_4В, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулися до ОСОБА_9 селищної ради з заявами про визнання за ними права власності на житловий будинок по вул. Миру,6 в смт. Богородчани. Рішенням виконавчого комітету від 17 січня 2006 року № 17 за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було визнано право власності на 70/100 житлового будинку, а за ОСОБА_7 - визнано право власності на 30/100 житлового будинку по вул. Миру в смт. Богородчани. (т.1, а.с.21).

03 травня 2006 року ОСОБА_9 селищна рада видала ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 944798, а ОСОБА_7 – свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 944799. Згідно даних свідоцтв ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 належить 70/100 частини домоволодіння по вул. Миру,6 в смт. Богородчани, а ОСОБА_7 – 30/100 частини цього ж домоволодіння (т.1, а.с. 205,207).

Право власності на нерухоме майно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 було зареєстроване в Івано-Франківському ОБТІ 03 травня 2006 року, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10530673 та №10530751 (т.1, а.с. 206, 208) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1, а.с. 24-25).

Відповідно до даних свідоцтв про право власності на нерухоме майно, домоволодіння по вул. Миру,6 в смт. Богородчани в цілому складається з: житлового будинку, А, 121,6 кв.м.; літньої кухні, Б, 19,6 кв.м.; сараю, В, 28,0 кв.м.; вбиральні, Д; вбиральні, Г; криниці, №; огорожі, 1.

В свідоцтвах про право власності на нерухоме майно вказано, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 належить: в літері А: приміщення 2-3 - коридор, площею 10,5 м.кв., 2-4 – житлова, площею 15,6 м.кв., 2-5 – житлова, площею 12,1 м.кв., 2-6 – житлова, площею 18,2 м.кв., літ. а – веранда, площею 11,5 м.кв., літ. а1- веранда, площею 7,2 м. кв., літ. Б – літня кухня, літ. В – сарай, літ. Д – вбиральня, 1/2 криниці №, 1/2 огорожі № 1, що складає 70/100 частини.

ОСОБА_7 належить: в літ. А:– приміщення 1-1 – коридор, площею 9,9 м. кв., 1- 2 - кухня, площею 14,7 м. кв., 1-3 - житлова, площею 23,6 м.кв., літ. Г – вбиральня, 1/2 криниці №, 1/2 огорожі №1, що складає 30/100 частини.

З 1996 року (з часу затвердження судом мирової угоди) і на 2006 рік (часу отримання свідоцтва на право власності на житловий будинок) надані ОСОБА_7 приміщення в житловому будинку по вул. Миру,6 в смт. Богородчани не змінилися (т.1, а.с. 30, 198).

З 1996 року по 2006 рік позивачка ОСОБА_7 спорудила вбиральню; відповідачка ОСОБА_4 та члени її сім'ї в період з 1996 по 2006 рік побудували літню кухню, сарай, вбиральню (т.1, а.с. 205, 207).

Після отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідачка ОСОБА_4 15 червня 2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0479 га, цільове призначення земельної ділянки – для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в смт. Богородчани по вул. Миру,6 Богородчанського району Івано-Франківської області. Позивачка ОСОБА_7 є суміжником земельної ділянки і при виготовленні технічної документації на земельну ділянку погодила відповідачці ОСОБА_4 межі земельної ділянки (т.1, а.с.135, 145).

Згідно ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 1 січня 2004 року.

Відповідно до статей 71, 76, 80 ЦК Української РСР (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) статей 257, 261 Цивільного кодексу України (в редакції, чинної на час розгляду справи) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Частиною третьою, четвертою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В даній цивільній справі представник позивачки ОСОБА_7 подала клопотання про поновлення їй строку позовної давності для звернення до суду із позовом (т.2, а.с.39), а відповідачі та їх представник заявили у суді про застосування наслідків спливу строків позовної давності та подали про це заяву (т.2, а.с. 42-43).

В клопотанні про поновлення строку позовної давності позивачка обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності тим, що на час смерті батька ОСОБА_10 їй було 10 років, тому її інтереси в суді та при ухваленні мирової угоди щодо розподілу майна в 1996 році представляв опікун ОСОБА_16 Вона була недієздатною за віком, тому не знала і не могла знати дійсного стану справ. Про те, що батько на час смерті не був одруженим, дізналася в червні 2016 року після одержання документів з відділу ДРАЦС.

Судом встановлено, що в 1996 році, на час затвердження судом мирової угоди позивачка ОСОБА_7 була неповнолітньою і її інтереси представляв опікун ОСОБА_16 Позивачка ОСОБА_7 досягла повноліття 09 червня 1999 року.

З матеріалів справи вбачається, що в 2006 році позивачка ОСОБА_7 разом з відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 вчиняли дії, які необхідні були для оформлення правовстановлюючих документів на належні їм частини житлового будинку та господарських споруд по вул. Миру,6 в смт. Богородчани. Зокрема, позивачка одночасно з відповідачами зверталася і до виконавчого комітету ОСОБА_9 селищної ради, і до Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, а також як суміжник в 2006 році погодила ОСОБА_4 межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд .

Такі конклюдентні дії позивачки, на думку суду, спростовують її твердження про те, що вона про порушення свого права довідалась випадково лише у червні 2016 року.

ОСОБА_1 того, з 1996 року частина житлового будинку по вул. Миру,6 в смт. Богородчани, в якій постійно проживають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, внаслідок проведених ними робіт, значно змінилася в сторону покращення та збільшилася у вартості (т.1, а.с. 136-138).

Позивачка ОСОБА_7 звернулася із позовом до суду 12 липня 2017 року, тобто більше ніж через вісімнадцять років після досягнення нею повноліття та через одинадцять років після оформлення нею в 2006 році правовстановлюючих документів на частину домоволодіння по вул. Миру,6 в смт. Богородчани. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи позивачці було відомо про затвердження судом мирової угоди про поділ майна та виділення їй ідеальних даних 2/5, на підставі якої вона та відповідачі по справі одночасно з нею вчиняли дії по оформленню права власності на іншу частину цього ж домоволодіння. В 2006 році, на час оформлення документів на право власності на належну їй частину домоволодіння, позивачці минуло 24 роки, вона була повнолітньою, дієздатною особою, а тому могла і мала можливість дізнатися про порушення своїх цивільних прав.

Частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Виходячи з цього позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позивачка після досягнення нею повноліття мала об'єктивну можливість знати або могла дізнатися про сімейний стан свого батька ОСОБА_10 на час його смерті. Будь-яких переконливих належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності позивачка суду не надала.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 селищної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішення ОСОБА_9 селищної ради від 14 жовтня 1993 року № 87, свідоцтва про право власності на житловий будинок за законом від 17 січня1994 року та визнання права власності на 1/2 частину будинку слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачкою строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх цивільних прав.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 селищної ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_9 районна державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішення ОСОБА_9 селищної ради від 14 жовтня 1993 року № 87, свідоцтва про право власності на житловий будинок за законом від 17 січня1994 року та визнання права власності на 1/2 частину будинку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

Головуюча І.В. Круль

Повне рішення складено 26 квітня 2018 року.