Постанова № 73668994, 25.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/5790/16 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 5 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року під головуванням судді Коваленко В.П.

у цивільній справі №279/5790/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення ідеальних часток співвласників у спільній сумісній власності, вселення та зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частку в квартирі АДРЕСА_1; вселити його в кімнату розміром 12,40 кв.м. вказаної квартири; зобов’язати відповідачку не чинити йому перешкод у користуванні 1/2 частиною квартири та передати ключі від квартири. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що в період шлюбу за договором купівлі-продажу придбав вказану квартиру, рішенням Малинського районного суду Житомирської області визначено порядок користування спірним житлом. Проте, на даний час у нього відсутній ключ від квартири, відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні вказаною квартирою.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про визначення (виділ)у праві спільної сумісної власності ? частки на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а право спільної сумісної власності припинити. На думку апелянта, рішення в оскаржуваній частині постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Не погоджується з висновками суду, оскільки свою частку у спільній сумісній власності він не може зареєструвати за собою на праві власності. Без виділу його частки та реєстрації права власності на ? частину квартири в органах державної реєстрації він не може на даний час розпорядитися нею. Квартира зареєстрована за двома співвласниками на праві спільної сумісної власності, а частки кожного із співвласників до цього часу не виділені.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення в частині вимог вселення та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні квартирою. Тому, в цій частині законність рішення не перевіряється.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 1997 року сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_3.

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу Серії І-ТП №256768 від 27.05.1998 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.16).

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 14 червня 2006 року квартиру визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4А.(а.с.5-7).

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2007 року встановлено порядок користування квартирою №25 в будинку №3 по вул.1-го Травня в м.Коростені: виділено в користування ОСОБА_5 жилу кімнату площею 12,40 кв.м. та лоджію площею 1,50 м., а ОСОБА_6- жилу кімнату площею 16,10 кв.м. та балкон площею 1,1 кв.м. Кухню, ванну кімнату, туалет, коридор, кладовку та дві вбудовані шафи залишено в спільному користуванні сторін (а.с.28,29).

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно спірна квартира належить сторонам в рівних частках на праві спільної сумісної власності(а.с.12).

Відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог про виділ частки в натурі, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача не порушене, а тому судовому захисту не підлягає.

Проте, погодитись з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно положень ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В даному випадку поділ спірного житла в натурі неможливий.

Разом з тим, у зв»язку із невизначенням конкретного розміру належної кожному із співвласників частки у спільному майні, право позивача на розпорядження цим майном порушується, про що він зазначав у позові.

Такі доводи підтверджуються витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за кожним із співвласників визначено право на квартиру в цілому (а.с.12-14).

За наведених обставин та відповідно до п.1 чт.1 ст.376 ЦПК рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позову.

Із врахуванням положень ч.3 ст.141 ЦПК суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених останнім судових витрат.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року в частині вимог про визнання права власності на частку у спільному майні скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення – про часткове задоволення позову.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 27.04.2018 року.