Ухвала суду № 73667903, 25.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1702/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25.04.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Вотьканича Ф. А., Феєра І. С.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Медвідь О. О., підозрюваного ОСОБА_2 та його

захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши матеріали судового провадження 11- сс /777/214/18, за апеляційною скаргою, яку подала заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 (далі – прокурор),

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України кримінального правопорушення.

Цією ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.

На підозрюваного ОСОБА_2 покладені наступні обов’язки: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю, а саме, що вівторка в період дії ухвали; у період часу з 22-ї години до 06-ї години не залишати місце проживання; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу передано для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного – Тячівському ВП ГУНП в Закарпатській області.

Підозрюваному ОСОБА_2 роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань.

Визначено, що строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців, і встановлено строк її дії до 29 травня 2018 року включно.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 29 березня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні слідчий вказує на те, що 15 лютого 2018 року приблизно о 20-ї годині 40 хвилин, водій ОСОБА_2, у нічний час доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «ОСОБА_6 Е 250 Т», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Головній у смт. Буштино Тячівського району, біля будинку № 388, не встежив за дорожньою обстановкою, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який переходив проїзну частину дороги зліва на право по ходу руху автомобіля, внаслідок чого пішохід ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 15.03.18, отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних переломів кісток склепіння та основи черепа із значним дефектом кісток правої половини черепа та повною відсутністю речовини головного мозку; закритого перелому правої стегнової кістки; лоскутна забійно-рвана рана правого кульшового суглобу; множинних саден тильної поверхні правої кисті, які знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням його смерті та згідно наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 (п. п. 2.1.1) відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень і є не сумісними з життям. Також вказує на те, що 28 березня 2018 року у відповідності до вимог ст. ст. 277, 278 КПК України ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру, що оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і з урахуванням тяжкості покарання, яке йому загрожує, а також того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, існує ризик переховування його від органів досудового розслідування та суду, у зв’язку з чим, жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаному ризику. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце проживання, на утриманні новонароджену дитину, а також того що з моменту внесення відомостей до ЄРДР з’являвся на виклики слідчого, приймав участь у слідчих діях, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов’язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’якого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який у повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що, вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу, слідчий суддя не взяв до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та процесуальну поведінку підозрюваного, у зв’язку з чим, обраний ОСОБА_2 запобіжний захід є занадто м’яким. Разом із тим, вказує на те, що судом не взято до уваги те, що підозрюваний порушив правила дорожнього руху, проявив явний непрофесіоналізм при керуванні транспортним засобом, байдужість до наслідків неуважного ставлення до обов’язків водія, у результаті чого загинула людина. Також вказує на те, що поза увагою слідчого судді залишився той факт, що ОСОБА_2 не відшкодував у повній мірі спричинені потерпілій стороні збитки, вину не визнає, що у свою чергу свідчить про те, що він не розкаюється у вчиненому, а отже, і не сприяє в повній мірі розкриттю злочину. Крім того, прокурор вважає, що байдуже ставлення ОСОБА_2 до наслідків недбалої поведінки на дорозі та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про те, що він, перебуваючи на волі, може нехтувати своїми процесуальними обов’язками, незаконно впливати на потерпілу сторону та свідків, у тому числі й ще не встановлених, а також вчиняти нові подібні за характером кримінальні правопорушення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора Медвідь О. О., яка підтримала апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які судове рішення вважають законним та обґрунтованим і заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Із журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_2,так і його захисник – адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_2 на захист.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України кримінального правопорушення. Обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, копія якого 28 березня 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, йому вручена (а. с. 14-16). Погоджуючись із висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, апеляційний суд враховує і те, що така стороною захисту не оспорюється.

З урахуванням обґрунтованої підозри ОСОБА_2, а також даних про особу підозрюваного (раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце проживання, на утриманні новонароджену дитину, а також того що із моменту внесення відомостей до ЄРДР з’являвся на виклики слідчого, приймав участь у слідчих діях), характеру діянь, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, їх наслідків (настання смерті особи) та потреб у встановленні істини в кримінальному провадженні, тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 3 до 8 років позбавлення волі), слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що існує ризик можливого переховування його від органів досудового розслідування та суду, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, обґрунтованим колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаному ризику. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує те, що до клопотання не додано і в матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вищевказаному ризику. При цьому, колегія суддів враховує й те, що обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та його тяжкість, не свідчать про достатність підстав стверджувати, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, підозрюваний буде перешкоджати повному, швидкому та об’єктивному розслідуванню кримінального провадження будь-яким способом. Колегія суддів також враховує і те, що характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту. Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що байдуже ставлення ОСОБА_2 до наслідків недбалої поведінки на дорозі та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про те, що він, перебуваючи на волі, може нехтувати своїми процесуальними обов’язками, незаконно впливати на потерпілу сторону та свідків, у тому числі й ще не встановлених, а також вчиняти нові подібні за характером кримінальні правопорушення, - колегія суддів відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим суддею обґрунтовано визнано, що слідчий та прокурор не довели, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти передбаченому ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, у зв’язку з чим, слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Погоджуючись із таким висновком слідчого судді, колегія суддів також враховує й те, що під час апеляційного розгляду судового провадження прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а також не посилався на те, що із часу постановлення слідчим суддею ухвали, ОСОБА_2 не виконує покладені на нього обов’язки.

Тому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були враховані як вищенаведені обставини та вимоги кримінального процесуального закону, так і дані про особу ОСОБА_2, а тому, висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період з 22-ї години до 06-ї години, вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах (доказах), визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими, а застосований щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід – достатнім для запобігання вищевказаному ризику.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що, вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу, слідчий суддя не взяв до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та процесуальну поведінку підозрюваного, у зв’язку з чим, обраний ОСОБА_2 запобіжний захід є занадто м’яким., - апеляційний суд, з урахуванням вищенаведеного, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів враховує те, що в підтвердження вказаних доводів до апеляційної скарги не додано жодних доказів.

Посилання прокурора на те, що підозрюваний порушив правила дорожнього руху, проявив явний непрофесіоналізм при керуванні транспортним засобом, байдужість до наслідків неуважного ставлення до обов’язків водія, у результаті чого загинула людина, - апеляційний суд з урахуванням вищенаведеного визнає такими, що не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.

За вищенаведених обставин, такими, що не свідчать про незаконність висновку слідчого судді, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не відшкодував у повній мірі спричинені потерпілій стороні збитки, вину не визнає, що у свою чергу свідчить про те, що він не розкаюється у вчиненому, а отже, і не сприяє в повній мірі розкриттю. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що невизнання підозрюваним вини та невідшкодування у повній мірі потерпілій стороні збитків на стадії досудового розслідування, не можуть оцінюватися слідчим суддею, судом як підстави для необхідності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, у тому числі й найбільш суворого за видом – тримання під вартою.

На інші доводи в обґрунтування апеляційних скарг, і які б могли свідчити про незаконність судового рішення, в апеляційній скарзі не вказується, і таких у ході їх розгляду не встановлено.

Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону на підозрюваного ОСОБА_2 покладено передбачені ст. 194 КПК України обов’язки, які, на переконання колегії суддів, повинні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також визначено строк дії постановленої ухвали, який не перевищує строку досудового розслідування.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв’язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду сторонами кримінального провадження не заявлялось клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи свідчити про незаконність таких висновків; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу, яку подала заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: