Постанова № 73667875, 26.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/166/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на ухвалу судді Воловецького районного суду від 02 березня 2018 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» про видачу судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Закарпатгаз Збут» (надалі – Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу в березні 2018 р.

Просило видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:

- 7 442,97 грн. – основного боргу за спожитий газ;

- 772,85 грн. – інфляційних витрат;

- 196,55 грн. – 3% річних.

На обґрунтування заяви вказало, що в період із липня 2015 р. по травень 2017 р. споживач ОСОБА_2 здійснював фактичне споживання природного газу, про що свідчить різниця показників лічильника, фінансовий стан абонента. Боржник не виконував узятих на себе зобов’язань і не сплачував вартість спожитого газу. У зв’язку з цим заявником був здійснений розрахунок за надані послуги з газопостачання (відповідно до показників лічильника та встановлених цін на газ) і станом на 26 лютого 2018 р. у ОСОБА_2 утворилася заборгованість, яка складає 7 442,97 грн. Також, згідно з вимогами Закону з боржника підлягає стягненню 772,85 грн. – інфляційних витрат і 196,55 грн. – 3 % річних.

Ухвалою судді Воловецького районного суду від 02 березня 2018 р. у видачі судового наказу було відмовлено.

Товариство просить скасувати цю ухвалу, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводить про порушення норм процесуального права. Указує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність довіреності, виданої на представництво інтересів Товариства в суді, вимогам закону. Зазначає, що оскаржувана ухвала створює перешкоди для звернення до суду та істотно звужує можливість реалізації Товариством гарантованого законом права на захист своїх порушених прав та інтересів.

Суд виходив із того, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком, оскільки він суперечить матеріалам справи та нормам процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, із таких мотивів.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника.

До заяви про видачу судового наказу було надано довіреність, якою уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси Товариства в різних органах державної влади, судах, а також учиняти в інтересах Товариства інші дії (а.с.6).

Суд першої інстанції констатував, що така довіреність не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, оскільки копія довіреності підписана самим представником Товариства, що суперечить вимогам закону та не може вважатися належним підтвердженням повноважень представника.

Згідно з ч.ч.3,6 ст.62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Так, зі змісту самої довіреності видно, що Товариство уповноважило ОСОБА_3 в тому числі засвідчувати копії всіх документів, які подаються до суду.

Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу, представник Товариства мала всі необхідні повноваження для засвідчення усіх копій документів, які подавалися як додаток до заяви, в тому числі й довіреності.

У зв’язку з цим, висновок суду першої інстанції про невідповідність довіреності вимогам закону, а як наслідок – неналежне підтвердження повноважень представника, є неправильним.

Також суд констатував, що представником заявника не було додано копію договору, згідно з яким були пред’явленні вимоги про стягнення заборгованості, та заяви про приєднання побутового споживача до умов договору постачання.

Однак, у матеріалах справи наявна копія договору про постачання природного газу побутовим споживача шляхом приєднання (а.с.7), а сама заборгованість споживача підтверджується фінансовим станом споживача (а.с.8-9).

Отже, у матеріалах справи наявні документи, що підтверджують суб'єктивне право у заявника на звернення до суду із відповідною заявою, а висновки суду першої інстанції не базуються на нормах процесуального права.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.

Керуючись п.3 ч.1 ст.161, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.382, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задовольнити.

2. Ухвалу судді Воловецького районного суду від 02 березня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

4. Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року.

Судді: