Рішення № 73667418, 17.04.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2177/15-ц

Провадження по справі 2/305/20/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: судді -Тулик І.І.

за участі секретаря судового засідання - Шемота М.І.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області про визнання права власності в порядку спадкування .

В обґрунтування позову зазначено, що після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянки ОСОБА_4, відкрилася спадщина на все спадкове майно, що належало на праві приватної власності спадкодавцю, чи на яке він мав відповідне право на час своєї смерті, в тому числі на нерухоме майно, яким являється житловий будинок НОМЕР_1 (с/н 473) із надвірними спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1. Дане нерухоме майно, житловий будинок НОМЕР_1 належав в цілій частині ОСОБА_2, в якому він проживав до дня відкриття спадщини та вважав його своєю приватною власністю. Як з"ясувалося при підготовці документів на оформлення права власності на спадкове майно, первинна реєстрація права власності на житловий будинок НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, яке було збудоване ОСОБА_2, проведена не була. Після смерті батька ОСОБА_2, спадщину в цілій частині прийняла дружина ОСОБА_4, в тому числі житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, як особа, яка вступила в оперативне управління та володіння даним спадковим майном. За свого життя, ОСОБА_4, склала заповітне розпорядження за яким все своє майно, а також належний їй житловий будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповіла громадянину ОСОБА_3. На сьогоднішній день даний заповіт не скасований, не змінений і згідно Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданого Рахівською ДНК Закарпатської області 21.04.2015 року є чинним. Крім того, за заявою позивача рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області встановлено юридичний факт. Згідно якого заповіт, зареєстрований в реєстрі за №89, складений в с. Костилівка, 10 грудня 1984 року від імені ОСОБА_5, за яким на випадок смерті ОСОБА_5. Все своє майно, а також належний їй житловий будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповіла громадянину ОСОБА_3. Складений в користь заявника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач, як особа, яка прийняла спадщину, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, звернувся до нотаріальної контори за місцем розташування майна із відповідною заявою, але у видачі такого свідоцтва йому було відмовлено в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно та запропоновано вирішити це питання і судовому порядку. На підставі наведеного просив визнати за ним, ОСОБА_2 право власності на житловий будинок НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 53,01 кв.м. разом з надвірними та господарськими спорудами.

В ході розгляду справи представником позивача ОСОБА_1 збільшено позовні вимоги, подано позовну заяву в новій редакцій, згідно якої просила встановити юридичний факт, згідно якого заповіт зареєстрований в реєстрі за №89, складений в с. Костилівка 10 грудня 1984 року від імені ОСОБА_5, за яким на випадок смерті ОСОБА_5, все своє майно, а також належний їй будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповіла громадянину ОСОБА_3, складений в користь заявника, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 53,01 кв.м , разом з надвірними та господарськими спорудами.

Ухвалою суду від 6 березня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено ОСОБА_3 та його позовну заяву до ОСОБА_2, виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом об"єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, ОСОБА_3 мотивовані тим, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає в АДРЕСА_2 та являється сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та внуком заповідачки ОСОБА_5, яка в дійсності склала заповіт на його ім"я. Ознайомившись із матеріалами справи, ним було подано апеляційну скаргу на рішення Рахівського районного суду, яким встановлено належність ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 заповіту складеного ОСОБА_5. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 червня 2016 року рішення суду про встановлення вказаного юридичного факту скасовано. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4. До дня смерті вона постійно проживала за адресою АДРЕСА_2 За своє життя, ОСОБА_5 розпорядилася своїм майном, склавши заповіт в його користь, який був посвідчений 10 грудня 1984 року виконавчим комітетом Костилівської сільської Ради народних депутатів Рахівського району Закарпатської області та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за номером 89. Згідно заповіту, ОСОБА_5 заповіла йому, ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_2, все належне їй майно, в тому числі житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Спадщину він прийняв, вступивши у володіння спадковим майном після смерті заповідача. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому постановою державного нотаріуса 23 січня 2017 року відмовлено, у зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Належність вищевказаного житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_5, підтверджується даними погосподарського обліку, викладеними в довідці, виданою Костилівською сільскою радою Рахівського району Закарпатської області від 23 січня 2017 року за №111. На підставі викладеного, просив визнати за ним, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власноссті на житловий будинок з надвірними спорудами, загальна площа якого становить 77,31 кв.м, житлова площа - 51,01 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом, після смерті заповідача ОСОБА_5.

Представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові та просить їх задовольнити. В задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 просить відмовити.

Представник відповідача - Костилівської сільської ради, в судове засідання не з"явився. Сільский голова І.І.Савляк подала до суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4 не визнає і просить відмовити у задоволенні, позовні вимоги ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7 визнає, не заперечує проти задоволення позову. Крім того просила розглянути справу без представника сільської ради.

Представник третьої особи - Рахівської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився.

Третя особа без самостійних вимог, ОСОБА_3, в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_7 подав заяву, якою просить розгляд справи провести у його та позивача відсутності. Винести рішенням, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, задовольнити в повному обсязі.

В ході розгляду справи були допитані свідки.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 по суті спору пояснив, що хата в Костилівці має бути в його батька ОСОБА_2. Баба завжди хотіла залишити будинок його батькові.

Свідок ОСОБА_9 ствердила, що вона ще з дитинства знає, що баба хотіла передати свій будинок її батькуОСОБА_2.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами суд приходить до такого висновку.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти ( у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як встановлено в судовому засіданні, і не заперечено жодною зі сторін, громадяни ОСОБА_2, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1982 року, ОСОБА_2, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 20 квітня 1935 року та ОСОБА_4, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22 січня 2001 року, ОСОБА_4 згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 20 квітня 1935 року, ОСОБА_5, згідно заповіту від 10 грудня 1984 року зареєстрованого за номером 89, перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, укладеному у Рахівському ЗАГС 24 листопада 1935 року, та являються батьками позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і дідом, бабою для третьої особи із самостійними вимогами, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За життя, громадяни ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, були забудовниками житлового будинку АДРЕСА_2, згідно свідоцтва №213 на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, рішення виконкому Костилівської сільської Ради депутатів трудящих від 28 травня 1968 року №29, рішення виконкому Рахівської районної Ради депутатів трудящих від 23 серпня 1968 року №184.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином підтвердженням належності громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_4, житлового будинку АДРЕСА_2 також підтверджено записами у погосподарській книзі №06 на 1980-1982 р.р., ст.81-82 Костилівської сільської ради.

Батько позивача та дідо третьої особи із самостійними вимогами, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на все його майно, в тому числі на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2,

Як встановлено з пояснень позивача ОСОБА_2, після смерті батька ОСОБА_2, спадщину в цілій частині прийняла дружина, ОСОБА_4, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом в силу ст. 529 ЦК УРСР та як особа, яка вступила в оперативне управління та володіння даним спадковим майном. Отже, ОСОБА_4 являлася власником в цілій частині житлового будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Судом встановлено, що за життя, 10 грудня 1984 року, ОСОБА_4 склала заповітне розпорядження, за яким своє майно, а також належний їй житловий будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2, заповіла ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_2.

Наразі даний заповіт не скасований, не змінений і згідно Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданого Рахівською ДНК Закарпатської області 21 квітня 2015 року є чинним.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, звертаючись до суду за захистом свого права, шляхом встановлення юридичного факту, а саме факту належності даного заповіту йому, оскільки в ньому допущено помилку в прізвищі спадкоємця та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, вказує, що саме він є спадкоємцем за заповітом, складеним матір"ю, ОСОБА_5.

Разом з цим, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 так само заявляє на право спадкоємця за заповітом, вказаним вище.

Аналізуючи заповіт, складений 10 грудня 1984 року ОСОБА_5 суд, виходить з того, що в заповіті спадкоємцем призначено громадянина ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_2

Як вбачається з матеріалів справи, мешканцем АДРЕСА_2 на день складення заповіту був ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 і значився як ОСОБА_3.

Зокрема дані факти стверджено актом обстеження матеріально-побутових умов №03 від 19 січня 2017 року, затвердженого головою Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, згідно якого громадянин ОСОБА_3 з дня народження і по даний час проживає в будинку за адресою АДРЕСА_2.

Також згідно заяви ОСОБА_11, нотаріально посвідченої державним нотаріусом Рахівської ДНК 6 червня 2016 року, заповіт від 10 грудня 1984 року від імені ОСОБА_5, посвідчувався нею, ОСОБА_11, обіймаючи на той час посаду секретаря виконкому Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Оскільки заповіт посвідчувався нею і вона особисто спілкувалася із ОСОБА_5, яка усвідомлювала значення своїх дій і наслідки, їй достовірно відомо, що волею заповідачки було заповідання майна у АДРЕСА_2 на користь саме онука ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7. Зі всією відповідальністю пояснює, що згідно заповіту усе майно заповідачки, а також жилий будинок АДРЕСА_2 заповідався онуку заповідачки - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7, який фактично на момент складання заповіту та до моменту смерті заповідачки разом з нею проживав за вказаною адресою. Щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент складання заповіту у АДРЕСА_2 він не проживав.

В свою чергу, враховуючи, що заповіт складений в користь громадянина ОСОБА_3, а позивач, згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 значиться як ОСОБА_2, позивачем жодним чином не доведено належності даного заповіту йому та складення в його користь. При цьому, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області №305/1473/15-ц від 27 серпня 2015 року, яким встановлено юридичний факт, згідно якого заповіт зареєстрований в реєстрі за №89, складений в с. Костилівка, 10 грудня 1984 року від імені ОСОБА_5, за яким на випадок смерті ОСОБА_5, все своє майно, а також належний їй житловий будинок з прилеглими до нього прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 заповіла громадянину ОСОБА_3, складений в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 8 червня 2016 року, скасоване.

Для набуття спадщини необхідна наявність ряду умов. Першою необхідною умовою є відкриття спадщини, під якою розуміють настання таких юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у спадкоємця права на набуття спадщини - права на спадкування. До таких юридичних фактів, передусім, відноситься смерть спадкодавця. Але в момент відкриття спадщини спадкоємець набуває лише право на спадкування, але не право власності на саму спадщину. Для виникнення права власності на спадщину спадкоємець повинен належним чином здійснити (реалізувати) право на прийняття спадщини. Здійснення права на спадкування, передусім, полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе двома способами: шляхом пасивної поведінки спадкоємця, яка передбачена ст.549 ЦК УРСР, яка встановлює, що для прийняття спадщини достатньо того факту, що спадкоємець, фактично вступив в оперативне управління та володіння майном, і протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї. Такі спадкоємці також подають заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини; шляхом активної поведінки, тобто подачі заяви про прийняття спадщини та видачі їм відповідного свідоцтва. Для такого способу прийняття спадщини, який буде стосуватися всіх інших спадкоємців, існує певний строк для подачі заяви.

Судом встановлено, що третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 прийняв спадщину, вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном, в силу ст. 549 ЦК УРСР, що стверджено довідкою виконкому Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №82 від 19 січня 2017 року, згідно якої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 мешканець АДРЕСА_2, дійсно зареєстрований і проживав та вів спільно господарство з бабкою ОСОБА_5, до дня її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_2. ОСОБА_3 і по даний час зареєстрований і проживає в цьому будинку.

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 не довів належними доказами своє право спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5, заявлені позовні вимоги про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом не підлягають до задоволенння.

Разом з цим, зважаючи на те, що третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_3 належить до спадкоємців за заповітом, спадщину прийняв, суд вважає, що його позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Питання відшкодування судових витрат третьою особою із самостійними вимогами ОСОБА_3 не ставилось.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцем АДРЕСА_2, право власності на житловий будинок НОМЕР_1 з надвірними спорудами, загальна площа якого становить 77,31 кв.м., житлова площа - 51,01 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті заповідача, ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Тулик І.І.