Ухвала суду № 73666927, 25.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/242/18 Справа № 190/1073/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Іванченка О.Ю.

суддів: - ОСОБА_2

- ОСОБА_3

за участю секретаря - Гичка Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали кримінального провадження № 12016040660001720 за апеляційною скаргою прокурора на вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 лшистопада 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця с. Сухумі, Абхазія, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора - Постаренка Д.В.

захисника - ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців з покладенням обов`язків предбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те що він 18.07.2017 приблизно о 19.00 годині разом зі своїм родичем ОСОБА_6 Мерабовічем і знайомим ОСОБА_7 їхали на автомобілі марки «VOLKSWAGEN» модель «GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, проїхавши с. Осикувате П`ятихатського району Дніпропетровської області, на узбіччі дороги ОСОБА_4 побачив автомобіль НОМЕР_2, діючи таємно, з корисливих спонукань, ОСОБА_4, правою рукою розбив віконне скло пасажирської передньої двері вказаного автомобіля, що належить ОСОБА_8 та викравши жіночу сумочку із штучної шкіри бежевого кольору, вартістю 390 грн., в якій знаховився гаманець із штучної шкіри, коричневого кольору із застібкою у вигляді «блискавки» вартістю 95 грн, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 6870,10 грн., паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 серії АН № 468282, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_8, військовий білет на ім'я ОСОБА_9, баньківськи картки № 5168-7423-1230-7253 та № 5169-3305-0314-7412, вісім карток для скидок, чехол чорного кольору із печаткою блакитного кольору з написом «приватне підриємство «ДАМІЯ», золотий ланцюг 585 проби, вагою 9,37 грамів, вартістю 5534,67 грн., золотий хрестик 585 проби, вагою 5,78 грамів, вартістю 3414,13 грн., які належать ОСОБА_8, після цього з місця події викраденим майном та розпорядився майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_8, майнову шкоду на загальну суму 16303,90 грн..

Не погоджуючись з вказаним вироком заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду змінити та виключити кваліфікуючу ознаку крадіжку як таку, що поєднана з проникненням в інше сховище.

Просить суд апеляційної інстанції перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що висновок суду про визнання ОСОБА_4 винним, за ч. 3 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є невірним, вирок суду першої інстанції відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 408, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України у зв'язку з неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту, є незаконним та необгрунтованим через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до помилки при кваліфікації злочину, та тягне за собою його зміну, з наступних обґрунтувань.

Кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» судом інкриміновано неправильно, оскільки автомобіль, з якого ОСОБА_4 викрав матеріальні цінності, не вважається сховищем, бо він не є місцем, що призначене для постійного або тимчасового зберігання майна. У зв'язку з цим зазначена кваліфікуюча ознака підлягає виключенню, а діяння обвинуваченого ОСОБА_4 — перекваліфікації на частину 1 статті 185 КК України.

В ході апеляційного розгляду захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення апеляціної скарги прокурора та просив вирок суду залишити без змін, як законний та обгрунтований.

Прокурор, підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судці апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з частиною 3 статті 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження і технічного запису процесу, розглянувши дане кримінальне провадження за скороченою процедурою, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України - тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище.

Постанова пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» в пункті 22 зазначає, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище» судом інкриміновано неправильно, оскільки автомобіль, з якого ОСОБА_4 викрав матеріальні цінності, не вважається сховищем, бо він не є місцем, що призначене для постійного або тимчасового зберігання майна.

Також суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченого виходив з тяжкості кримінального правопорушення оскільки відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України є – тяжким злочином, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185 КК України – є злочином середньої тяжкості.

В поданій скарзі на вирок прокурор вказуває про зазначені обставини і просить перекваліфікувати її дії з ч. 3 ст.185 на ч. 1 ст.185 КК України. Вказані доводи є суттєвими та могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення в цілому.

Всупереч положенням ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 та інших обставин, які мали істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення у відповідній частині, діючи виключно на власний розсуд, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого, не навівши у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для прийняття такого рішення.

Зазначені порушення кримінального процесуального закону призвели до істотного обмеження процесуальних прав обвинуваченої, у тому числі права на захист.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За таких обставин апеляційний суд виходячи з вимог статей 7 і 9 КПК України не вправі встановлювати і доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України ці порушення є істотними та такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законний і обґрунтований вирок.

За змістом ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону тягне за собою скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що допущене місцевим судом недотримання встановленої законом процедури судового розгляду, зокрема, безпідставне застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставою для скасування вироку у повному обсязі.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_4 не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, в тому числі й доводи обвинуваченої, що викладені в її скаргах, та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Оскільки вирок скасовується через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, доводи апеляційної скарги прокурора щодо перекваліфікації її дій з ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 185 КК України судом апеляційної інстанції не перевіряються та підлягають перевірці при новому розгляді провадження у місцевому суді.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне вирок скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, під час якого суду необхідно з дотриманням усіх вимог кримінального і кримінального процесуального закону повно і всебічно дослідити всі докази по справі, дати їм належну оцінку, а також перевірити інші доводи, викладені в апеляційній скаргзі прокурора та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4 – скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ __ __

О.Ю.ОСОБА_10ОСОБА_11ОСОБА_3