Ухвала суду № 73666359, 24.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/3677/15-к

Номер провадження 11-кп/775/320/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в місті Бахмуті в складі:

Головуючого судді Савкової С.В.,

суддів Ковалюмнус Е.Л.

ОСОБА_1

за участю

секретаря судового засідання Ільяшенка С.О.

ОСОБА_2

прокурора Саєнка М.М.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 листопада 2017 року, якою закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 в частині обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ст. 341 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

В ухвалі Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 листопада 2017 суду зазначено, що згідно з обвинувальним актом, складеним 23.12.2015 року прокурором Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області, який розглядається судом, ОСОБА_3 висунуто обвинувачення, зокрема, в тому, що 30.04.2014 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням озброєними особами, одягнутими у військовий камуфляжний одяг зеленого кольору з масками-балаклавами на голові, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на проголошення публічних закликів до насильницької зміни конституційного ладу в Україні, дестабілізацію обстановки на території Донецької області шляхом підтримки створення так званої незаконної самопроголошеної «Донецької народної республіки», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшли до сесійної зали Краснолиманської міської ради Донецької області (на теперішній час – Лиманська міська рада), розташованої в адміністративній будівлі по вул. Фрунзе, буд. 46,у м. Красний Лиман (на теперішній час – вул. Незалежності, буд. 46, м. Лиман) Донецької області, та, перебуваючи в цьому приміщенні під час проведення XXXII позачергової сесії міської ради VI скликання, здійснили захоплення будівлі і в присутності депутатів місцевої ради почали пропагувати затвердження проведення референдуму за підтримку так званої незаконної самопроголошеної «Донецької народної республіки».

Вказані особи зірвали проведення сесії міської ради, здійснили протиправне вторгнення та перешкоджання звичайному режиму роботи цієї установи, тим самим встановили контроль над цією будівлею з метою незаконного користування нею.

За твердженням сторони обвинувачення, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та інших осіб адміністративна будівля Краснолиманської міської ради Донецької області в період часу з 30.04.2014 року по 03.06.2014 року була незаконно захопленою та перебувала під контролем членів незаконних збройних формувань. Сторона обвинувачення вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.27, ст. 341 КК України - співучасть у захопленні будівлі, що забезпечує діяльність органів місцевого самоврядування, з метою незаконного користування нею та перешкоджання нормальній роботі установи.

Вказаною ухвалою кримінальне провадження № 236/3677/15-к стосовно ОСОБА_3 в частині обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ст. 341 КК України – закрито.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у матеріалах справи міститься копія вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 30.12.2014 року по справі № 236/2501/14-к, згідно з яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим 17.12.2014 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 260 КК України, та призначено йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. ст. 75,76 КК України ОСОБА_3 звільнено від покарання з випробуванням, встановлено тривалість іспитового строку 3 роки, покладено на засудженого певні обов’язки (т.3, а. с. 193-194).

Вказаний вирок набрав законної сили, прокурором та обвинуваченим оскаржений не був, на зміст цього вироку неодноразово посилалась під час судового розгляду сторона обвинувачення як на доказ вини ОСОБА_3 щодо участі у незаконному збройному формуванні «ДНР» та перебування біля будівлі Краснолиманської міської ради.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, прокурор зазначає, що стосовно ОСОБА_3 дійсно 30.12.2014р. постановлено вирок Краснолиманським міським судом Донецької області, яким останнього засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Згідно із зазначеним вироком, наприкінці квітня 2014 року, ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, вступив до незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої «ДНР», чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 260 КК України, об’єктивною стороною якого є участь у діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, тобто членство в таких формуваннях, перебування у їх складі та виконання будь-яких дій, для їх успішного функціонування. Прокурор звертає увагу, що відповідно до вироку від 30.12.2014р. ОСОБА_3 здійснював охорону території біля готелю «Зоря», а також забезпечував охорону та пропускний режим біля Краснолиманської міської ради у період часу з початку червня до кінця липня 2014 року, тобто за вчинення будь-яких дій, що стосувались захоплення будівлі Краснолиманської міської ради 30 квітня 2014 року ОСОБА_3 засуджено не було. Крім того, ст. 341 КК України має зовсім інший об’єкт злочину ніж ст. 260 КК України, а отже і мету вчинення. В зв’язку з цим підстав для закриття провадження, на думку прокурора, не має. Прокурор вказує, що судом вибірково взяті до уваги докази. Так, суд проігнорував покази свідка ОСОБА_17, який пояснив, що дійсно бачив ОСОБА_3 30 квітня 2014 року під час захоплення будівлі Краснолиманської міської ради, та взяв до уваги свідчення обвинуваченого, який зазначив, що свідок його оговорив, при цьому не міг пояснити причину та мотиву такої поведінки свідка. На думку прокурора, покази свідка є логічними, та однозначно свідчать про причетність ОСОБА_3 до інкримінованого йому злочину. В мотивувальній частині, описуючи пояснення обвинуваченого, суд зазначив, що ОСОБА_3 вважає свої дії, як участь у діяльності незаконного збройного формування, а не як співучасть у захопленні будівлі міської ради, що свідчить про порушення судом норм закону щодо повного та неупередженого дослідження доказів. Крім того, прокурор звертає увагу на непослідовність та допущені протиріччя в мотивувальної частини ухвали, на невідповідність вступної частини ухвали вимогам законодавства, а саме п.1 ч. 1 ст. 372 КПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду:

-прокурор підтримав доводи апеляційної скарги;

-захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення апеляції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції не дотримався вимог цієї норми закону, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статті 370 КПК, чим істотно порушив кримінальне процесуальне законодавство.

Дійсно, до матеріалів справи долучено вирок Краснолиманського міського суду від 30.12.2014 року, яким ОСОБА_3 визнано винним за ч.2 ст. 260 КК , а саме в тому, що він наприкінці квітня 2014 року вступив до незаконного збройного формування самопроголошеної т.з. «Донецької народної республіки», прибув до штабу ДНР в Краснолиманськомау районі, що був розташований в приміщннні готелю «Зоря» м. Красний Лиман, де його було призначено на посаду бійця НЗФ та передано у використання автоматичну вогнепальну зброю, набої до неї, форменний одяг та військове спорядження. Продовжуючи свою участь в НЗФ, у період з початку червня 2014 року кінця липня 2014 року в його складі, систематично виконував накази свого керівництва по охороні території біля готелю «Зоря» та забезпечував охорону та пропускний режим біля Краснолиманської міської ради, здійснював функції по обороні незаконно створених структур «ДНР», направлених проти представників влали із застосуванням автоматичної вогнепальної зброї.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що об’єктивна та суб’єктивна сторона цих дій фактично збігається із об’єктивною та суб’єктивною стороною, визначеними у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.27, 341 КК України.

Однак суд такий висновок зробив передчасно та не звернув уваги на те, що стаття 260 КК України містить частину четверту, яка передбачає відповідальність за участь у складі НЗФ у нападі на підприємства, установи чи організації, що має на меті захоплення підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкоджання роботі, зупинки функціонування, тощо. Але за такі дії в складі НЗФ ОСОБА_3 не притягався. Натомість дії по захопленню приміщення ради та вступ і участь в НЗФ можуть складати реальну сукупність і не бути пов’язані між собою.

Крім того, об’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 260 КК є громадський порядок та моральність, а об’єктом злочину, передбаченого ст. 341 КК – авторитет органів місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції також не звернув увагу, що орган досудового розслідування не висунув ОСОБА_3 обвинувачення в захопленні будівлі Краснолиманської міської ради як дії, вчинені в складі НЗФ, та зробив висновок про те, що, фактично його дії є діями в складі НЗФ, що тягне за собою кримінальну відповідальність за більш тяжкою нормою кримінального закону, що є неприпустимим з точку зору ролі суду в кримінальному процесі.

Мотивувальна частина ухвали містить також і істотні суперечності, так як вона містить, крім висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв’язку з наявністю вироку за тим же обвинуваченням, також і міркування на рахунок не доведення вини у вчиненні інкримінованого ОСОБА_3 злочину, що є взаємовиключним.

За таких обставин ухвалене судом рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим, тому воно підлягає скасуванню, а з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції, передбачені статтями 407,409, 412, 420 КПК України та вимоги апеляційної скарги, кримінальне провадження в цій частині слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407,409 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду від 27.11.2017 року, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст. 27, 341 КК України закрито – скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в цій частині в Краснолиманському міському суді Донецької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді