Рішення № 73666079, 26.04.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/876/2018

Справа № 243/1006/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 квітня 2018 року м. Слов’янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

07 лютого 2018 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Родовід Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 листопада 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17 червня 2009 року відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Д266/АК-018.07.2.

Згідно із п. 1.1., 1.2. вказаного кредитного договору, банк надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 18 562,25 доларів США терміном по 14 листопада 2014 року включно.

Банк свої зобов’язання відповідно до п. 1.1. кредитного договору виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника.

Згідно із п. 1.5. кредитного договору, процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 9,0 % річних.

Згідно із п. 3.1 кредитного договору, позичальник зобов’язується погашати кредит відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору частками щомісячно у розмірі 221,00 доларів США в строк (термін) до 10 числа включно кожного календарного місяця починаючи з місяця, наступного за звітним шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.3. кредитного договору.

У зв’язку із невиконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов’язань, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 12 грудня 2017 року становить: 25 025,72 доларів США - сума заборгованості по кредиту та процентам (за весь період), що складається з:

- 16 129,44 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом;

- 8 896,28 доларів США - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту;

а також:

- 23 296,95 грн. - сума заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період);

- 123 870,03 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам (за весь період);

- 4 075,06 грн. - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період);

- 20 115,84 грн. – сума інфляційних витрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період).

Зважаючи на невиконання позичальником зобов’язань стосовно умов повернення кредиту, позивач просив суд стягнути з відповідача вказані суми заборгованості.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання з проханням розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Оскільки робота підрозділів Державної міграційної Служби Донецької та Луганської областей заблокована незаконними формуваннями, згідно із повідомленням Державної міграційної служби України №6-6479/3-14 від 24 жовтня 2014 року, здійснити перевірку реєстрації місця проживання відповідача по даній справі, на теперішній час є неможливим.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та Указу Президента від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», пересилання пошти не здійснюється, зокрема, до м. Горлівка Донецької області, що є останньою відомою адресою місця проживання відповідача, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судової повістки за адресою його місця проживання чи місця перебування (ч. 7 ст. 128 ЦПК України). У зв’язку із чим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик у судове засідання відповідача був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Втім, відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з’явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

14 листопада 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17 червня 2009

року відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № Д266/АК-018.07.2.

Згідно із п. 1.1., 1.2. вказаного кредитного договору, банк надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 18 562,25 доларів США терміном по 14 листопада 2014 року включно. Згідно із п. 1.5. кредитного договору, процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 9,0 % річних. Згідно із п. 3.1 кредитного договору, позичальник зобов’язується погашати кредит відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору частками щомісячно у розмірі 221,00 доларів США в строк (термін) до 10 числа включно кожного календарного місяця починаючи з місяця, наступного за звітним шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.3. кредитного договору (а.с. 8-13).

Банк свої зобов’язання відповідно до п. 1.1. кредитного договору виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника (а.с. 19).

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами ВАТ «Родовід Банк», та особисто ОСОБА_2, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що банк повністю виконав умови кредитного договору, надавши ОСОБА_2 кредитні ресурси.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору, станом на 12 грудня 2017 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 16 129,44 доларів США та прострочену заборгованість за процентами по кредиту в розмірі - 8 896,28 доларів США.

Суд визнає правильним представлений ПАТ «Родовід Банк» розрахунок періоду і сум вказаної заборгованості, що утворилась у ОСОБА_2 Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що ОСОБА_2 порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов’язань за договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані того, що відповідач вживав заходи для належного виконання зобов’язання по даному правочину, у зв’язку із чим, порушення зобов’язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних

прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у судове засідання не з’явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує зобов’язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, у зв’язку із чим позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі – 16 129,44 долари США та відсотками за користування кредитом в сумі – 8 896,28 долари США, підлягають задоволенню.

Як роз’яснено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення:

- заборгованість по кредитному договору яка станом на 12 грудня 2017 року становить 16 129,44 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України станом на 26 квітня 2018 року становить – 42 372,92 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом, яка станом на 12 грудня 2017 року становить – 8 896,28 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України станом на 26 квітня 2018 року становить – 23 371,01 грн.

Розв’язуючи спір в іншій часті позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого грошового зобов’язання та процентів, а також сум інфляційних витрат, тому що за змістом статей 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, і положення ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов’язань не можуть бути поширені на договірні відносини сторін в іноземній валюті.

Так, як передбачено нормами Закону від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а

іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене у гривні.

Також суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 23 296,95 грн. суми нарахованої заборгованості з плати за обслуговування кредиту, оскільки наданий позивачем розрахунок є незрозумілим без посилання на пункти договору та норми закону і його не можливо перевірити.

Згідно із ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз’ясненнями викладеними в п. 36 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом був сплачений судовий збір розмір якого становить 3601,21 грн.

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 367,57 грн. оскільки позов задоволений частково.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 77 %, отже 2 367,57 грн. становить 77 % від суми 3601,21 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 – 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (Код ЄДРПОУ 14349442, К/р 32073114101026 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300001) заборгованість за кредитним договором № Д266/АК-018.07.2 від 14 листопада 2007 року, в розмірі 25 025,72 доларів США, яка утворилась станом на 12 грудня 2017 року та складається із: простроченої заборгованості по кредитному договору в розмірі - 16 129 (шістнадцять тисяч сто двадцять дев’ять) доларів 44 центи США, та простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, в розмірі 8 896 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто шість) доларів 28 центів США, та судовий збір в розмірі 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_3