Рішення № 73665755, 19.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2774/16

№ 2-о/183/2/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., присяжних: ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., заявника ОСОБА_3, представника заявника ОСОБА_4, заінтересованої особи-1 ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_5, Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації про:

- обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_5;

- призначення ОСОБА_5 примусового лікування згідно зі ст.96 КК України, через небезпеку останнього для заявника та дітей;

- встановлення піклування над ОСОБА_5,

встановив:

заявник звернулася до суду з означеною заявою, в якій послалася на те, що 30 жовтня 2004 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 в відділі реєстрації актів цивільного стану Бабушкінського районного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів громадянського стану від 30 жовтня 2004 року зроблено запис за № 814. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено відповідний актовий запис № 1223 від 24 жовтня 2006 року та сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено відповідний актовий запис № 9562 від 28 липня 2009 року. Діти проживають разом з нею і перебувають на її повному утриманні. Чоловік має зареєстроване приватне підприємство, але його діяльність зупинена, внаслідок чого його добутки тимчасові і нестабільні. ОСОБА_7 рік після одруження ОСОБА_5 розповів заявнику, що в 2000 році під час проходження медичного обстеження до армії в нього діагностували депресію з астенічним синдромом. Тоді він пройшов лікування і запевнив заявника, що з ним усе гаразд. Більше у невролога чи психіатра він не лікувався. Згодом заявник з’ясувала, що його стан хронічний і потребує постійного лікування і терапії. В серпні 2015 року заявник припинила спільне проживання з чоловіком та разом з дітьми виїхала проживати в інше місце. Причиною вказує неможливість зносити важкий психологічний стан сім'ї. Зазначила, що ОСОБА_5 провокував сварки кожен день і без причин. Намагався примиритись з заявником і погодився пройти обстеження. Під час обстеження йому діагностували суттєве звуження сосуду мозку, який виводить спинно-мозкову рідину з голови. ОСОБА_5 це у нього забагато цієї рідини в голові і вона давить на мозок. Це провокує у нього дуже непередбачені зміни настрою, катастрофічні головні болі, з його слів він частенько відчуває себе як п'яний. В нього бувають приступи агресії і некерованості. Він не може керувати своїми емоціями. Вказує, що ОСОБА_5 застосовував фізичну силу щодо заявника, її батька, матір, одного разу ставив спільну доньку у ванну з виключеним світлом. Один раз витяг доньку через відчинене вікно у машині батька заявника під час стояни машини на світлофорі. Проявляє нездорову поведінку стосовно доньки, забираючи її до себе. 01 вересня 2016 року ОСОБА_5 прийшов до дому, де заявник мешкає разом з дітьми і наніс мені заявнику тілесні ушкодження, забравши дочку. Не пустив доньку у школу на перший дзвоник. До сьогоднішнього дня вона проживає разом з ОСОБА_5 та його матір’ю з невідомих для заявника причин. Сина ОСОБА_5 залишає заявнику. ОСОБА_5 проживає у своєї матері в однокімнатній квартирі, під час проживання з донькою вчинює дії, які є незрозумілими для заявника. Означена поведінка бентежить заявника. Крім того ОСОБА_5 неодноразово вчиняв сварки за місцем навчання дітей, соромлячи заявника та дітей. Погрожував здійснити підпал належного заявнику житлового приміщення. Зазначає, що ОСОБА_5 становить небезпеку для неї, її батьків та дітей.

В судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали. Заявник вказала, що ОСОБА_5 вчиняє сварки з нею, налаштовує доньку проти матері, внаслідок чого донька тікає від неї. Після побачень з ОСОБА_5 діти роздратовані, мають негативні зміни в емоційному стані. Вказує, що знає, що ОСОБА_5 приймає заспокійливі медичні засоби. Які саме засоби приймає їй невідомо. ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, дає оголошення в газети про ремонт техніки та ремонтуючи техніку отримує дохід. Зазначила, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу поведінки ОСОБА_5, однак звернення результату не дали. Дії та вчинки ОСОБА_5 для неї не піддаються аналізу, не відповідають здоровому глузду, небезпечні для його оточення, а особливо для дітей. Зазначила, що доньку ОСОБА_6 ОСОБА_5 забрав проживати до себе в ІНФОРМАЦІЯ_3 без її відома, не надає можливості спілкуватися з нею, за його заявою ОСОБА_6 було проведено операцію без дозволу заявника. Засобами телефонного зв’язку ОСОБА_5 погрожує її матері - ОСОБА_8 та вимагає від неї 15 000 доларів США. Вказала, що в вересні 2015 року, коли заявник та заінтересована особа-1 намагалися налагодити сімейні стосунки, ОСОБА_5 запропонував поїхати з ним в Дніпропетровську клінічну психіатричну лікарню і пройти обстеження і на підставі направлення завідувача 7-го відділення Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні ОСОБА_9 ОСОБА_5 направлено в діагностичне відділення Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні де йому був встановлений діагноз за допомогою ЕХО та РЕХ: суттєве звуження судин мозку, які відводять ліквор (спинно мозкову рідину) з черепної коробки, в результаті чого ця рідна накопичується у черепній коробці, стискає головний мозок і викликає пригнічення когнітивних функцій мозку, залежність від погодних умов, різки перепади настрою, депресивність, сильні головні болі, але результати цього обстеження знаходяться у ОСОБА_5

Також вказала, що 01 вересня 2016 року ОСОБА_5 прийшов до будинку заявника і на вулиці вдарив її в область лівого стегна, забрав спільну доньку ОСОБА_6, якій на той момент ще не виповнилося 10 років і повіз до квартири його матері. Незважаючи на рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради у місті Дніпропетровську №378 від 22 грудня 2016 року про визначення годин для участі у вихованні доньки ОСОБА_6, ОСОБА_5 не надавав і не надає можливості спілкування з донькою, настроює її проти заявника. Окрім того 26 квітня 2017 року ОСОБА_5 прийшов до спеціалізованої школи КЗО «БНРРМЦКР та ІН» ДОР, де навчається наш ОСОБА_7, який страждає на моторну алалію І-ІІ ступеню, забрав його без дозволу заявника перевіз дитину до себе додому, не надавши йому можливість закінчити нульовий клас і 4-го вересня 2017 року він забрав документа ОСОБА_7 із цієї школи і перевів його, без дозволу заявника в Спаську ЗОШ Новомосковського району, яка не в змозі надати ОСОБА_7 повний обсяг потрібних знань і освіти, через те, що в цій школі відсутні спеціалісти логопеди та дефектологи. 20 жовтня 2017 року заявник забрала сина ОСОБА_10 і перевела його знову в КЗО «БНРРМЦКР та ІН» ДОР. З донькою ОСОБА_6 вона не можу спілкуватися і забрати із-за психологічного впливу на неї з боку ОСОБА_5 В вересні 2017 року заявник знайшла сторінку ОСОБА_5 в мережі vk.com/id248868491, де він пропагує культуру спілкування, яка суперечить моральним засадам суспільства. На думку заявника, саме через психічне захворювання у ОСОБА_5 розвинувся інтерес до незвичного виду інтимної поведінки. Вказує, що заінтересована особа-1 є активним користувачем та адміністратором груп, які пропагують культуру спілкування, яка суперечить моральним засадам суспільства та залучає до даної культури і доньку, показуючи їй зображення, які можуть зашкодити психічному здоров’ю дитини. Зазначає, що на доньку ОСОБА_5 має психологічний вплив. Він по декілька разів повторює ОСОБА_6 одну й ту саму думку, щоб нав’язати їй свої погляди і відсторонити її від спілкування зі мною. Окрім того, 22 грудня 2017 року ОСОБА_5 відвідав місце служби заявника та намагався скомпрометувати її за допомогою брехні і якихось світлин, паплюжив честь та гідність заявника. Свідком цих подій стала донька заявника, незважаючи на навчальний день в Спаській ЗОШ. Також заінтересована особа-1 не дає заявнику бачити дітей, що на її думку є підставою для задоволення позову.

Заінтересована особа-1 ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви. Вказав, що подана заява є необґрунтованою жодними доказами в той час, як ним надано докази, які вказують на відсутність у нього психічних захворювань та його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Докази, на які посилається заявник не вказують на наявність загрози від нього оточуючим, наявності у нього психічного захворювання та стосуються намагання матері дітей обмежити його право на спілкування з дітьми, зганьбити його честь та репутацію. Визнав факт наявності конфлікту, який виник з підстав виховання батьками дітей, який розглядається в іншому судовому процесі. Зазначив, що докази, надані заявником у виді інтернет-сторінок створені заявником та до них він відношення не має. Крім того, на день розгляду справи наявне судове рішення, яке набрало законної сили та яким розірвано шлюб між ним та заявником. Доводи заявника протирічать один одному, а щодо фактів застосування фізичного насилля, то таке ним не вчинялося та відсутні належні докази на підтвердження вчинення саме ним тілесних ушкоджень заявнику. Вказав на відсутність заперечень проти спілкування доньки з матір’ю, однак зазначив, що не може впливати на дитину, оскільки саме донька не бажає спілкуватися з матір’ю внаслідок її дій. Крім того вказав на те, що заявник проходить службу в збройних силах і залишила дітей вдома самих.

Заінтересована особа-2 в судове засідання не з’явилася, підстав неявки не повідомила. Про час, місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Під час розгляду справи судом 24 листопада 2016 року та 28 квітня 2017 року витребувано докази у справі щодо інформації про звернення ОСОБА_5 за наданням медичної допомоги до Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради, виписку з історії хвороби ОСОБА_5, довідку щодо перебування останнього на обліку. 23 грудня 2016 року та 31 травня 2017 року отримано відповідні докази.

Ухвалами від 02 лютого 2017 року, від 14 лютого 2018 року, заявнику відмовлено в призначенні стаціонарної судово-медичної експертизи та від 19 квітня 2018 року – в призначенні стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи.

В судовому засіданні 10 жовтня 2017 року судом проведено допит свідка заявника – ОСОБА_11

Заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

30 жовтня 2004 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_5 (дошлюбне - Ткаченко) ОСОБА_12 /а.с.4/, під час якого народилися діти заявника та заінтересованої особи-1 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.5/ та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.6/.

Заявник та заінтересована особа зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.3, 46, 54/. До 28 лютого 2000 року заінтересована особа була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно з висновком ДІМ Новомосковського МВ ГУМВС України у Дніпропетровській області від 04 серпня 2015 року, 05 серпня 2014 року до Новомосковського МВ надійшла заява від ОСОБА_3 в якій остання просить притягнути до відповідальності її чоловіка ОСОБА_5, який на протязі останніх двох років усно погрожує їй спалити їх спільний будинок в с. Спаському по вул. Чапаєва, 10. Як пояснила ОСОБА_3, близько тижня тому вона перестала мешкати з своїм чоловіком ОСОБА_5 та мешкає за іншою адресою з батьком, в наслідок чого він її провокує на сварки та погрожує спалити їх спільний будинок в с. Спаському по вул. Чапаєва, 10. В ході неодноразового виїзду за місцем мешкання ОСОБА_5 опитати його не виявилося можливим в зв’язку з його постійною відсутністю за місцем мешкання. В ході телефонної бесіди з останнім він пояснив що працює в Дніпропетровськ та рідко буває вдома, також він пояснив, що дружині своїй він не погрожував та спалювати свій будинок ніколи не буде, чому остання написала на нього заяву він не розуміє. Встановити вірогідних свідків та очевидців погроз ОСОБА_5 не виявилося можливим. Враховуючи вище викладене, а також те, що грубого порушення громадського порядку не встановлено, суспільно небезпечні наслідки не наступили, погрози реального характеру не мали місце, даний факт не підлягає внесенню до єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с.7/.

З довідки ЖЕО Новомосковського МВ ГУМВС України № 707 від 04 серпня 2015 року вбачається, що 30 липня 2015 року до ЖЄО Новомосковського МВ ГУМВС за № 9597 зареєстрована заява ОСОБА_3 про те, що 25 липня 2015 року за місцем спільного мешкання її чоловік ОСОБА_5 самоуправно взяв належну їй шкатулку із ювелірними виробами з жовтого металу і відмовляється повертати. 30 липня 2015 року до ЖЄО Новомосковського МВ ГУМВС за № 9601 зареєстрована заява ОСОБА_3 про те, що 29 липня 2015 року на перехресті вул. Калинової та пр. ім. газети «Правда» в м. Дніпропетровську її чоловік ОСОБА_5 забрав їхню спільну доньку ОСОБА_6 і поїхав у невідомому напрямку. За заявами станом на 04 серпня 2015 року рішення не прийняте /а.с.8/.

02 серпня 2016 року складено висновок судово-медичного експерта № 3367 за результатами проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_3, яким встановлено наявність тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у вигляді: синця лівого стегна, які спричинені від дії тупих твердих предметів (предмету), можливо в термін на який вказує обстежена. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, ще мають незначні скороминущі наслідки /а.с.29/.

У відповідності до довідки № 4762 від 15 грудня 2016 року № 4762 Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_5 дійсно знаходився на військовій експертизі в КЗ «ДКПЛ» ДОР з 29 жовтня 2001 року по 29 листопада 2001 року за направленням Бабушкінського РВК. Діагноз: пролонгований депресивний стан /а.с.65/.

Відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3039 від 12 вересня 2017 року за результатами проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_3, встановлено, що згідно з наданою медичною документацією у неї клінічно встановлені діагнози: «забій м’яких тканин потиличної ділянки голови, антено-невротичний синдром ситуаційно обумовлений, остеоартроз лівого колінного суглобу, хронічний сальпінгіт, ремісія» та виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців зовнішньої поверхні середньої третини правого плеча та зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в термін, на який вказує обстежена. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Клінічний діагноз: «забій м’яких тканин потиличної ділянки голови» встановлений на основі суб’єктивних факторів (скарг хворої), об’єктивно не підтверджений (згідно наданої медичної документації в області голови відсутні будь-які наявні тілесні ушкодження - синці, садна, рани, тощо), тому при оцінці ступеню тяжкості в рахунок не сприймається. Клінічні діагнози «астено-невротичний синдром ситуаційно обумовлений, остеоартроз лівого колінного суглобу, хронічний сальпінгіт, ремісія» є загостренням попереднього захворювання та при оцінці ступеню тяжкості в рахунок не сприймається /а.с.114-115/.

При цьому, з довідки Дніпропетровського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області № 950 від 26 жовтня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 у 2017 році зверталася із наступними заявами до Новомосковського ВП ГУНП:

- 08 вересня 2017 року про те, що її чоловік ОСОБА_5 без її дозволу зірвав помпи з газового крану належного їй будинки в с. Спаське, вул. Чкалова, 10 та самовільно користується газом - ЖЄО № 15015, списано висновком до справи № 50/4/5785 06 жовтня 2017 року;

- 30 вересня 2017 року про те, що її чоловік ОСОБА_5 не пускає її додому, ЖЄО № 16480, списано висновком до справи № 50/13/4794 06 жовтня 2017 року;

- 14 жовтня 2017 року про те, що її чоловік ОСОБА_5 не дає їй спілкуватися з дітьми та не пускає її додому, ЖЄО № 17409, списано висновком до справи № 50/4/6113 23 жовтня 2017 року;

- 20 жовтня 2017 року про те, що її чоловік ОСОБА_5 не пускає її додому, ЖЄО № 17812, станом на 26 жовтня 2017 року рішення по заяві не прийнято;

- 22 жовтня 2017 року що її чоловік гр. ОСОБА_5, перешкоджає їй спілкуватися зі спільною дитиною та не впускає до будинку, станом на 26 жовтня 2017 року рішення по заяві не прийнято.

З листа відповіді Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради № 11/1390-01-18 від 09 червня 2016 року, актів обстеження житлово побутових умов від 07 червня 2016 року та 08 червня 2016 року, складених Службою у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпропетровську ради вбачається, що 30 травня 2016 року до управління надійшла заява ОСОБА_3, яка повідомила про неналежні умови проживання дитини ОСОБА_6, яка з 25 травня 2016 року проживає з батьком за адресою: АеропортАДРЕСА_1. Спеціалістами управління була відвідана вищевказана адреса та встановлено, що дитина ОСОБА_6 дійсно мешкає з батьком та бабусею в даній квартирі, в квартирі чисто, затишно, є місце для навчання, але зі слів дівчинки вона спить з бабусею на одному дивані. Не відведено окреме місце для її сну. Також, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 08 червня 2016 року, розглядалося питання щодо належного здійснення батьківських обов’язків батьками відносно дітей. Встановлено в присутності обох батьків, що батьки створили умови для проживання, навчання дітей. Мати пройшла огляд в Дніпропетровському обласному психолого-медико-педагогічному центрі з метою встановлення рівня навчального закладу для навчання дитини ОСОБА_7. Також на засіданні було проведено бесіду з дитино ОСОБА_6, яка повідомила, що бажає жити з батьком.

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 378 від 22 грудня 2016 року визначено години для участі у вихованні та спілкуванні матері дитини ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_6, а саме: кожен вівторок з 13.00 год. до 15.00 години в присутності шкільного психолога; починаючи з лютого 2017 року двічі на місяць забирати дитину в п’ятницю після занять в школі, з перебуванням доньки за місцем проживання матері, до ранку понеділка. Тижні для зустрічі визначаються за попередньою домовленістю між батьками.

З витягу з протоколу засідання обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 074 червня 2016 року № 541-б, виписного епікризу ОСОБА_7, виданого КЗ «Дитячий психоневрологічний санаторій № 4 для дітей з тяжкими розладами речі та ураженнями ЦНС» від 12 серпня 2016 року, витягу з медичної карти ОСОБА_7, довідки Спаської АЗПСМ від 28 серпня 2015 року, вбачається наявність у ОСОБА_7 розладу здоров’я, затриманого психічного розвитку з нерізким недорозвитком пізнавальних процесів та незрілістю емоційно- вольової сфери. Научуваність збережена. Працездатність недостатня, потребує привертання уваги, допомоги. Поведінка впорядкована. Загальне недорозвинення мовлення II рівня.

З Інформації № 1812 від 01 грудня 2017 року та додатків до неї вбачається відсутність ОСОБА_6 в навчальному закладі протягом певних, вказаних в інформаційній довідці, періодів з підстав хвороб та за пояснювальними записками батька.

З довідки КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР № 127 від 27 лютого 2018 року вбачається, що 05 грудня 2017 року за направленням служби в справах дітей Новомосковської РДА Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_5 з донькою ОСОБА_6 для проходження психокорекції. Практичним психологом відповідно проведено консультування і експериментально - психологічне дослідження. Початковий вегетативний тонус, який характеризує направленість функціонування вегетативної нервової системи, оцінювався по аналізу суб’єктивних скарг і об’єктивних параметрів. Оцінювалась ступінь вираженості психопатологічних проявів по модифіцированому тесту ОСОБА_13 з метою виявлення ступеня вегетативних порушень та підбору ефективного лікування. При дослідженні виявлено астенія і вегетативні порушення в помірному ступені. Також, був проведений тест «Моя сім'я». Дитячим неврологом проведено консультування дитини та призначений курс медикаментозної терапії астено-вегетативного синдрома. Повторна явка до дитячого невролога була призначена через місяць. ОСОБА_6 місяць, з’явився батько на прийом до лікаря без доньки і повідомив, що вона добре себе почуває. Ще раз, батько звертався до дитячого невролога з донькою, коли дитячий невролог, була на лікарняному. Дівчинка була про консультована практичним психологом, скарг на здоров’я не висловлювала. Проведена індивідуальна психокорекція за допомогою арт-терапії.

Довідка Виконавчого комітету Спаської сільської ради № 519 від 26 грудня 2017 року засвідчує факт проживання станом на 26 грудня 2017 року ОСОБА_6 з батьком.

При цьому, за довідкою від 11 січня 2017 року № 721 Комунального закладу «Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_5 на обліку у лікаря психіатра КЗ «НЦРЛ» ДОР не знаходився та за медичною допомогою не звертався /а.с.76/.

Також, згідно з довідкою Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради № 1999 від 26 травня 2017 року, ОСОБА_5 в даний час на стаціонарному лікуванні в КЗ «ДКПЛ» ДОР не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться /а.с.102/.

З характеристик ОСОБА_5 від 10 січня 2018 року № 5 та № 4/310-248 від 26 серпня 2015 року вбачається позитивна характеристика ОСОБА_5 за місцем проживання, відсутність скарг на його поведінку.

З тимчасової довідки № 045, виданої замість військового квитка 30 січня 2012 року вбачається, що призовною комісією Бабушкінського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 призваний на військову службу, зарахований в запас 26 травня 2011 року та 26 січня 2012 року медичною комісією при Бабушкінському військоматі визнаний придатним до військової служби.

Також, з довідки № 237 від 06 лютого 2018 року, виданої КЗ «НЦРЛ» ДОР вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра не знаходиться та за медичною допомогою не звертався.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірваний. Рішення набрало законної сили 13 лютого 2018 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду, що від своєї доньки – ОСОБА_3 близько чотирьох років тому дізналася, що ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 про те, що перебував на лікуванні в психіатричній лікарні. В наступному подібну інформацію вона чула і від сусідів. Декілька разів вона була присутньою під час сварок ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ОСОБА_5 наприкінці квітня 2017 року забрав спільних дітей з будинку заявника, не віддав дітей їй та батькові ОСОБА_3 Телефонував їй та вимагав сплатити 10000,00 грн. за повернення дітей. Застосовував в 2017 році фізичну силу до неї та ОСОБА_3 Вказала, що ОСОБА_5 агресивно себе поводить, розбивав шибки у будинку, в якому вона живе. Вимагав гроші за відмову від права на житлове приміщення.

Також судом в судовому засіданні досліджено докази у виді рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року, яким ОСОБА_5 зобов’язано до сплати аліменти на користь заявника на утримання дітей,довідку про неотримання аліментів від 23 березня 2017 року № 0314/4164/13, довідку КЗО «Спеціалізована середня загальноосвітня школа № 126 з поглибленим вивченням французької мови» ДМР № 375 від 30 березня 2017 року про навчання ОСОБА_6, особову справу ОСОБА_7, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про скасування заочного рішення у справі про стягнення аліментів з ОСОБА_5, фотокартку обличчя із зображенням ушкоджень, отриманих ОСОБА_5 Однак, дані докази не є належними у даній справі, оскільки не прямо, ні опосередковано не впливають на предмет позову.

Крім того, судом досліджено в судовому засіданні інформацію, наявну на СD диску щодо фотокарток інтернет-сторінок із висловами особи названої, як ОСОБА_5 про погодження з інформацією про культуру інтимного життя та з зображеннями обличчя ОСОБА_5, інформація щодо Гелексі-Фінанс. Водночас, дані докази самі по собі не є належними та допустимими у справі, оскільки не містять відомостей та доказів на підтвердження ідентифікації особи, якою вчинено такі вислови із особою ОСОБА_5

Вирішуючи вимоги по суті заяви суд виходить з наступних норм законодавства.

За ст.296 ЦПК України, заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 297 ЦПК України, у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (частині 1 статті 298 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

За статтею 399 ЦПК України, за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом (ст.340 ЦПК України).

При цьому, за ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За чч.1, 2, 4 ст.77, ст.78, ст.79, ч.1 ст.80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч.3 ст.294 ЦПК України).

Відповідно до статі 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

За ст.59 ЦК України, піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Частини 1, 2 статті 60 ЦК України визначають, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

За статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про психіатричну допомогу», судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.

Зігдно з чч.2, 3 ст.12 Закону України «Про психіатричну допомогу», амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду. Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.

При цьому, відповідно до пунктів 117, 118 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Заїченко проти України (№ 2)» (Заява № 45797/09) від 26 лютого 2015 року, практикою Суду встановлено, що збирання та зберігання інформації стосовно приватного життя особи, а також її розповсюдження охоплюються сферою застосування пункту 1 статті 8 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Ротару проти Румунії» (Rotaru v. Romania) [ВП], заява № 28341 /95, п. 43, ECHR 2000-V). Формулювання «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід не тільки мав підґрунтя у національному законодавстві, але й також був сумісний з принципом верховенства права, який прямо зазначається у преамбулі Конвенції і є невід’ємною частиною мети і завдання статті 8 Конвенції. Таким чином, закон має бути доступним і передбачуваним, тобто сформульованим достатньо чітко, щоб забезпечити особі можливість - за необхідності шляхом надання відповідної поради - регулювати свою поведінку. Щоб національне законодавство відповідало цим вимогам, воно повинно надавати адекватний юридичний захист від свавілля та, відповідно, із достатньою чіткістю зазначати межі повноважень, наданих компетентним органам влади, та спосіб їхнього здійснення (див. рішення у справі «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95, ECHR 2008, з подальшими посиланнями).

За таких обставин, враховуючи що суду не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили на підтвердження захворювання заінтересованої особи-1 на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживання ОСОБА_5 спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, в судовому засіданні наявності такого розладу, достатніх даних про наявність підстав для призначення експертизи не встановлено, судом отримано та ОСОБА_5 надано докази, що свідчать про відсутність перебування ОСОБА_5 на обліку лікаря психіатра, захворювань на психічний розлад здоров’я та про відсутність такого розладу в 2011 році під час постановлення на військовий облік, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви.

При цьому, посилання заявника на те, що наявність розладу здоров’я підтверджена довідкою КЗ «ДКПЛ» ДОР від 15 грудня 2016 року спростовується змістом самої довідки, з якої вбачається лише проходження експертизи ОСОБА_5, а доводи про проходження разом із заінтересованою особою дослідження в 2015 році не підтверджені доказами та спростовані отриманою судом від закладу охорони здоров’я інформацією.

Посилання заявника на те, що поведінка заінтересованої особи-1 по відношенню до заявника та дітей, матері та батька заявника, поведінка в звичайному житті свідчать про наявність психічного розладу судом не приймається до уваги в якості підстав для задоволення заяви, оскільки нормами законодавства, вказаними вище, встановлені виключні підстави для обмеження дієздатності фізичної особи. Крім того, сама лише поведінка не свідчить про наявність психічного захворювання, а вказує на наявність конфлікту між батьками дітей з приводу виховання дітей та з приводу ставлення один до одного, який має інші, відмінний від обмеження дієздатності, вид вирішення.

Звертає суд увагу і на той факт, що посилання на застосування фізичного насилля не підтверджені належними доказами, як то – вирок суду у кримінальній справі, постанова у справі про адміністративне правопорушення. Самі лише звернення заявника до правоохоронних органів, експертів не свідчать про те, що саме заінтересованою особою-1 вчинювалися протиправні дії, допускалася протиправна поведінка.

Також, суд ставиться критично до показів свідка, допитаного в судовому засіданні, яка вказала на застосування насильства до себе та до заявника, погрози та вимагання зі сторони ОСОБА_5, оскільки свідок є матір’ю заявника та не зверталася до правоохоронних органів з повідомленням про злочини, допущені щодо неї, інших осіб. Інші показання, надані даним свідком вказують на отримання інформації з чужих слів, суб’єктивне ставлення до заінтересованої особи, відмінне від заінтересованої особи трактування дій.

Крім того, суд враховує також і той факт, що на час розгляду справи шлюб між заявником та заінтересованою особою розірваний, а отже – заявник не є членом сім’ї заявника.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для визнання фізичною особою обмежено дієздатною – відсутні підстави і для встановлення піклування, призначення примусового лікування. Крім того, суд звертає увагу і на той факт, що заява про призначення примусового лікування жодним чином не обґрунтована. Мотивована посиланням на положення ст.96 КК України. При цьому, в судовому засіданні заявник пояснила, що дана вимога пов’язана з іншими вимогами та стосується необхідністю поновлення дієздатності заінтересованої особи-1 через можливе визнання його обмежено-дієздатним. А тому, враховуючи те, що стаття 399 ЦПК України передбачає виключного суб’єкта звернення, підстав для її задоволення суд не вбачає також.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 300 ЦПК України, суд –

вирішив:

в задоволенні заяви ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої: ІНФОРМАЦІЯ_4), заінтересовані особи: ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_5), Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської районної державної адміністрації (вул. Горького, 2-а, м. Новомосковськ Дніпропетровської області) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27 квітня 2018 року.

Суддя Д.О. Парфьонов

ОСОБА_14 ОСОБА_2

ОСОБА_1