Рішення № 73663839, 26.04.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4675/17

Провадження № 2/211/416/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 квітня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він з 10 червня 2000 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 19.01.2011 року між ними розірваний. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням суду від 08.02.2017 року з відповідачки стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 р. передбачено внесення важливих змін до Сімейного кодексу України, де передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В зв’язку з цим він вважає за необхідне звернутися до суду з заявою про збільшення розміру аліментів враховуючи зазначені зміни та просить збільшити розмір аліментів та щомісячно стягувати з відповідачки аліменти на його користь на утримання дітей у розмірі 1/4 частки доходу відповідача, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позов до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, вказавши, що маючи дохід в розмірі 1198,00 грн. щомісячно та неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває на обліку в КУ «ЦПМСП № 3» з діагнозом гострі респіраторні інфекції, вона не має змоги сплачувати аліменти у розмірі 50 % від її доходу, та враховуючи розмір її доходу, буде нараховуватись заборгованість по оплаті аліментів, тому просить зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 р., з1/4 на 1/6 частину з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до повноліття дітей.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів – прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, зустрічний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що Апеляційним судом Дніпропетровської області в рішенні від 08.02.2017 р. прийнято до уваги всі обставини, викладені ОСОБА_2, тому і стягнуто аліменти не 1/3 частину її заробітку, а1/4 частку. Вона має у власності 2 квартири, тому коли позивач звернувся до неї з пропозицією щодо передачі дітям частини квартири по вул. В.Чорновола замість аліментів, та відповідала категоричною відмовою. До того ж ОСОБА_2 сплатила заборгованість по аліментам, що свідчить про наявність у неї коштів. Тому просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 первісний позов не визнали з підстав, викладених в запереченнях на позов, на задоволенні зустрічного позову наполягали з підстав, викладених в ньому. В обґрунтування заперечень зазначено, що збільшення розміру аліментів позивачем не обґрунтоване та не відповідає дійсний обставинам, оскільки в даному випадку діти живуть з батьком, не зважаючи на рішення суду про визначення місця проживання дітей разом з матір’ю, однак враховуючи факт проживання дітей з батьком у 2017 році було стягнено аліменти на утримання дітей з матері. Батько дітей працює, має власне житло, має офіційний дохід, крім спільних з нею дітей іншої сім'ї не має, та не має на утриманні інших дітей. Вона ж має на утриманні малолітню доньку, яку наразі виховує одна, працює офіційно та з неї стягуються аліменти в розмірі 50% з заробітної плати. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доводи та заперечення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 10 червня 2000 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2011 року між ними розірваний (а.с. 8 – копія рішення суду).

Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7 – копії свідоцтв про народження).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2017 року визначено розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на кожного з дітей, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку (а.с. 9-10 – копія рішення суду).

Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Виходячи з положень ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько (мати) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України , ст. 180 СК України встановлюють обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

На дані правовідносини поширюються норми ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, згідно до якої визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовими рішеннями або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Як випливає зі змісту ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже зміна матеріального чи сімейного становища батька чи матері, може бути підставою для їх вимог про зменшення чи збільшення розміру аліментів.

Разом з тим, згідно роз’яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 17 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні позивачем не доведено, що з моменту винесення первісного рішення про стягнення аліментів відбулись такі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я дітей, позивача чи відповідача, чи наявні будь-які інші обставини, які б беззаперечно свідчили про наявність підстав для збільшення розміру аліментів.

Таким чином, єдиний факт законодавчих змін щодо мінімального розміру аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів при відсутності доведених належним чином обставин, визначених в ст. 192 СК Сімейного Кодексу України, у зв'язку з чим даний позов ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів задоволенню не підлягає.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_2, оскільки нею також не доведено факту наявності обставин, визначених в ст. 192 СК Сімейного Кодексу України.

Так, посилання ОСОБА_2 на наявність на її утриманні доньки, сплата комунальних платежів, розмір її заробітку, спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких Апеляційним судом Дніпропетровської області при винесенні рішення 08 лютого 2017 року взято до уваги викладені ОСОБА_2 обставини: наявність доньки та наявність судового рішення про стягнення на її утримання аліментів з батька дитини, тощо. Хвороба її доньки та перебування на диспансерному обліку і необхідність в лікуванні дитини не позбавляє ОСОБА_2 звернутися до суду з позовом до батька дитини про стягнення додаткових витрати на дитину, однак не являється підставою для зменшення розміру аліментів та буде порушувати права інших її дітей.

Доказів того, що з моменту винесення судом 08 лютого 2017 року відбулись такі зміни матеріального або сімейного стану, чи наявні будь-які інші обставини, які б беззаперечно свідчили про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, суду не надані.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв’язку з відмовою в первісному позові, судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, понесені позивачем ОСОБА_4, покладаються на нього.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 192 СК України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд ,-

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його складення.

Повне рішення складене 27.04.2018.

Суддя Д.М.Ніколенко