Постанова № 73663005, 26.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9130/17

Провадження № 22-ц/772/32/2018

Категорія: 25

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуСправа № 127/9130/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

cуддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач(особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_3,

відповідач АТ «Страхова компанія «Провідна»,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Гуменюка К. П від 07 вересня 2017 року, ухвалене в м. Вінниці о 16 год. 55 хв., повне судове рішення складено 12 вересня 2017 року,-

встановила:

28.04.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом та висувала вимогу стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 21 566,00 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 913,45 грн., індекс інфляції за час прострочення в розмірі 607, 73 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 706,73 грн., витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 800,00 грн., витрати щодо направлення кореспонденції в розмірі 82, 36 грн. та судовий збір в розмірі 640,00 грн..

Вимоги позову мотивовані тим, що 29 листопада 2016 року мало місце ДТП у м. Вінниця за участі ОСОБА_4, що керував транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1, що належить позивачці, та ОСОБА_5, що керував транспортним засобом Peugeot, д.н.з. АЕ 9449ВН. Водії погодились скласти повідомлення про ДТП (європротокол), відповідно до якого ОСОБА_5 визнав себе винним у скоєнні ДТП. Відповідальність водія ОСОБА_5 застрахована відповідачем. 30 листопада 2016 року представником відповідача здійснено огляд належного позивачці транспортного засобу та складено акт первинного огляду ТЗ. 19 грудня 2016 року відповідачем запропоновано відшкодувати 11 500 грн. без надання будь-яких документів на підтвердження зазначеної суми. Не погодившись із запропонованою сумою, позивачка здійснила оцінку вартості матеріального збитку, розмір якого відповідно до звіту № 0-120 від 21 грудня 2016 року становить 21 566,00 грн. 27 грудня 2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про відшкодування шкоди в розмірі визначеному незалежним оцінювачем. 11 січня 2017 року відповідач повідомив, що розмір страхового відшкодування може бути переглянутий у разі надання документів, що підтверджують вартість відновлювальних робіт з ремонту ТЗ, та факту оплати таких робіт. 07 березня 2017 року позивачка надала відповідачеві зазначені документи. Листом від 23 березня 2017 року відповідач проігнорував вимоги щодо перегляду розміру страхового відшкодування та надав формальну відповідь. Відповідач порушив 90 денний термін страхової виплати встановлений Законом та станом на 25 квітня 2017 року прострочив цей термін на 56 днів, за які позивачем і нараховано пеню, проценти та інфляційні втрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.09.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов’язаний не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні такого відшкодування. позивач подала заяву про виплату страхового відшкодування 30 листопада 2016 року, виплата страхового відшкодування здійснена страховиком 28 лютого 2017 року, тобто в межах передбачених законодавством 90 днів. Окрім того, позивачкою не доведено, що розмір відшкодування, яке підлягає виплаті, становить 21 566,00 грн., так як в наданому нею звіті не враховано коефіцієнт зносу автомобіля та включено до заміни деталі, які не були включені в акти огляду транспортного засобу. Тому суд вважав, що відповідачем вірно здійснено розрахунок суми матеріального збитку, а так як відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, то розмір страхового відшкодування у даному випадку становить 11 536,97 грн.. Суд прийшов до висновку, що надані позивачем заказ-наряд від 12 грудня 2016 року, від 13 січня 2017 року та акт виконаних робіт від 17 січня 2017 року свідчать лише про надання послуг щодо ремонту пошкодженого ТЗ, при цьому не свідчать про проведення оплати таких послуг, адже такими доказами відповідно до вимог чинного законодавства можуть бути банківська виписка, товарний чек, фіскальний звітний чек або квитанція. Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та 3% річних є похідними вимогами від первинної вимоги заявленою позивачкою, а з врахуванням того, що в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивачки, зазначені похідні вимоги задоволенню не підлягають.

20. 09.2017 року на таке рішення суду позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно оцінив докази по справі, вважав встановленими обставини, які не були доведені: наприклад, вона не отримувала будь-якого страхового відшкодування, а суд вважав, що відповідач виплатив їй страхове відшкодування в розмірі 11 536 грн. 97 коп..

Правом подати заперечення на подану апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Згідно п. 9 Розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Апеляційний суд Вінницької області дійшов до наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

- ОСОБА_3 є власником автомобіля ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, зеленого кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 10 червня 2008 року сер АВС № 079362 (копія на а. с. 13);

- 29.11.2016 року по вул. Лермонтова у м. Вінниця відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу Peugeot, реєстраційний номер АЕ 9449ВН під керуванням ОСОБА_5 Зазначена обставина підтверджується копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 6);

- цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9567770 від 09 квітня 2016 року, строк дії якого з 11 квітня 2016 року до 10 квітня 2017 року включно. За даним полісом, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлений в розмірі 100 000,00 грн. та франшиза - в розмірі 500,00 грн. (а. с 79);

- зважаючи на те, що транспортні засоби які причетні до дорожньо-транспортної пригоди є забезпеченими, водії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скористались правом, наданим ст. 33.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого водій ОСОБА_5 визнав себе винним у скоєнні ДТП.

- 30.11.2016 року ОСОБА_3, як власник пошкодженого транспортного засобу, звернулась до ПрАТ «СК «Провідна» із завоюю про настання події, одночасно надавши свідоцтво про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія, копію паспорта та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, що підтверджується і підписами представника страховика в листі від 30 листопада 2016 року (а. с. 7).

-30.11.2016 року ОСОБА_3 подала заяву про виплату страхового відшкодування від № НОМЕР_2 ОСОБА_3 просила виплатити страхове відшкодування по збитку завданого її майну (транспортного засобу) внаслідок ДТП. Заява містить відмітку про спосіб визначення суми страхового відшкодування, а саме по калькуляції складеній спеціалістом страховика, при цьому погоджується із розміром та способом визначення страхового відшкодування та розрахунком страховика, виплату просила перерахувати через систему «Приват Мані» ПрАТ КБ «Приватбанк». Зазначена заява підписана позивачкою особисто (а. с. 80).

-30.11.2016 року представником страховика за участі водія ОСОБА_4, складено первинний акт огляду транспортного засобу ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1 із зазначенням характеру пошкодження ТЗ. (а. с. 81).

-09 грудня 2016 року представником страховика за участі водія ОСОБА_4, складено додатковий акт огляду транспортного засобу ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1 із зазначенням додаткових пошкоджень ТЗ. (а. с. 82).

- 12.12.2016 року страховиком, за допомогою програмного забезпечення «Audatex», здійснена калькуляція ремонту пошкодженого транспортного засобу ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту становить 16 789,65 грн. (а. с. 83-85).

-Відповідно до розрахунку суми матеріального збитку здійсненого страховиком 15.12.2016 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу – 16 789,65 грн., з яких 4 721,2 грн. – вартість робіт, 3 933,09 грн. – вартість матеріалів, 8 135,68 грн. – вартість деталей, що підлягають заміні, а з врахуванням їх зношення при коефіцієнті (0,5842) – 3 382,68 грн. Сума збитку без врахування ПДВ складає 12 036 грн. 97 коп., (а. с. 86). Розмір франшизи за полісом (п.5) становить 500 грн., до виплати нараховано 11 536,97 грн..

19.12.2016 року ОСОБА_3 звернулась до Вінницької торгово-промислової палати із заявою про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до звіту від 21 грудня 2016 року № О-120, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 111830-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням ПДВ становить 21 566,00 грн. (а. с. 8-17).

27.12.2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про те, що не погоджується із сумою страхового відшкодування в розмірі 11 500,00 грн. запропонованої відповідачем, а тому просила розглянути питання про проведення відшкодування в розмірі 21 566,00 грн. відповідно до звіту від 21 грудня 2016 року № О-120. До заяви надала копію зазначеного звіту (а. с. 19).

Листом від 11 січня 2017 року № 17-12/276 відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що вартість відновлювального ремонту належного її транспортного засобу визначена на підставі ОСОБА_4. Одночасно звернуто увагу на те, що розмір страхового відшкодування може бути переглянутий у випадку надання документів, що підтверджують вартість відновлювальних робіт по ремонту ТЗ, та факту оплати таких послуг (а. с. 20).

07 березня 2017 року позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про розгляд питання щодо відшкодування матеріального збитку виходячи із суми 21566,00 грн. та на підтвердження факту оплати робіт по відновлювальному ремонту ТЗ надала заказ-наряд від 12 грудня 2016 року, від 13 січня 2017 року, акт виконаних робіт від 17 січня 2017 року та реквізити рахунку (а. с. 21, 23-25).

Листом від 23 березня 2017 року № 17-12/3964 відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що в заяві про здійснення страхової виплати позивачка погодилась на суму визначену спеціалістом страховика та повторно наголосив на тому, що розмір страхового відшкодування може бути переглянутий у випадку надання документів, що підтверджують вартість відновлювальних робіт по ремонту ТЗ, та факту оплати таких послуг (а. с. 22).

В матеріалах справи міститься відомість ПрАТ «СК «Провідна» від 27 лютого 2017 року про виплати страхових відшкодувань на загальну суму 146 640,57 грн., в якій зокрема зазначено, що ОСОБА_3 підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 11 536,97 грн. (а. с. 88-89). Відповідно до платіжного доручення від 28 лютого 2017 року сума в 146 640,57 грн. перерахована відповідачем з призначенням платежу «приватні страхові відшкодування» (а. с. 87). Докази отримання цих коштів позивачем відсутні.

Між позивачем та відповідачем виник спір з приводу розміру страхового відшкодування та своєчасності його виплати.

Правовідносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень ст.1192 ЦК, «з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».

Відповідно до ст.ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана зокрема і з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водії транспортних засобів після ДТП скористались своїм правом наданим ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та спільно склали повідомлення про ДТП. Відповідно до зазначеної норми Закону, у такому випадку розмір страхової виплати за шкоду заподіяну майну не може перевищувати максимальний розмір затверджений Уповноваженим органом за поданням МТСБУ що діяли на день настання страхового випадку. Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698, з 01 лютого 2016 року, затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн. Враховуючи, що ДТП сталось 29 листопада 2016 року (тобто після 01 лютого 2016 року), а сторони склали лише повідомлення про ДТП, без участі працівників Національної поліції, розмір страхової виплати за шкоду майну у даному випадку не може перевищувати 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

Позивач стверджує що не отримала страхову виплату, відповідач заперечував проти факту невиплати та в підтвердження її проведення надав до суду відомість ПрАТ «СК «Провідна» від 27 лютого 2017 року про виплати страхових відшкодувань на загальну суму 146 640,57 грн., в якій зокрема зазначено, що ОСОБА_3 підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 11 536,97 грн. (а. с. 88-89). Відповідно до платіжного доручення від 28 лютого 2017 року сума в 146 640,57 грн. перерахована відповідачем в Київське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Київ. з призначенням платежу «Приватмані страхові відшкодування» (а. с. 87).

Суд першої інстанції прийняв цей доказ як підтвердження проведення виплати. Однак такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного: Пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивовану відмову у здійсненні страхового відшкодування (ч. 3 п. 36.2 ст. 36 Закону.

Заява про виплату страхового відшкодування була подана 30.11.2016 року (а.с. 59-60), отже кінцевим терміном для прийняття рішення про виплату та для проведення виплати страхового відшкодування є 28.02.2017 року.

Доказів направлення заявнику письмового повідомлення про прийняте рішення щодо виплати чи невиплати страхового відшкодування відповідач не надав. Надана до суду відомість ПрАТ «СК «Провідна» від 27 лютого 2017 року про виплати страхових відшкодувань на загальну суму 146 640,57 грн., в якій зокрема зазначено, що ОСОБА_3 підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 11 536,97 грн. (а. с. 88-89)та платіжне доручення від 28 лютого 2017 року про перерахування суми в 146 640,57 грн. в Київське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Київ. з призначенням платежу «Приватмані страхові відшкодування» (а. с. 87), - не свідчать про виплату страхового відшкодування, оскільки докази саме виплати відсутні, не було надано таких доказів відповідачем і на вимогу апеляційного суду. Натомість представником позивач надано довідки від ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що станом на 11.04.2018 року від страхової компанії за системою переказів Приватмані виплат ОСОБА_3 не було та за період з 27.02.2017 року по 17. 04.2018 року надходжень також не було.

За таких встановлених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що страховиком не було в передбачений Законом термін проведено виплату страхового відшкодування ОСОБА_3

Оскільки страховик та потерпіла особа не досягли домовленості щодо розміру страхового відшкодування, в ході апеляційного розгляду з метою визначення реальної вартості відновлювального ремонту було призначено судову авто товарознавчу експертизу (Ухвала від 11.10.2017 року на а.с. 142-143)

У відповідності до висновку судової авто товарознавчої експертизи № 295 від 01.01.2018 року (а.с. 149 – 159) визначено, що розмір матеріального збитку власника автомобіля марки ВАЗ 111830 – 110-330, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, виходячи з актів первинного огляду транспортного засобу від 30.11.2016 року та акту додаткового огляду транспортного засобу від 09.12.2016 року в результаті пошкодження з ПДВ складає 18 804 грн. 45 коп.. Саме цей висновок апеляційний суд бере до уваги для визначення розміру матеріального збитку, так як він виготовлений експертом на виконання вимог ухвали суду, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, висновок здійснено на підставі актів первинного та додаткового огляду пошкодженого транспортного засобу, які були погоджені і представником власника транспортного засобу, і представником страховика (а.с. 81, 82).

Визначаючи розмір матеріального збитку, слід враховувати, що у відповідності до п.36.2 ст.36 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що в разі визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими він має прийняти рішення про здійснення регламентної виплати. Якщо гроші на відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням зносу переказуються безпосередньо на рахунок потерпілої особи, її представника, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

Таким чином, враховуючи обов’язкову франшизу в розмірі 500 грн, що передбачена умовами Полісу, розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 14 543,56 грн.( 18 804,45 – 20% ПДВ – 500 грн (франшиза)), а позов, відповідно, частковому задоволенню.

Позивач також висувала вимогу про стягнення з відповідача за період з 28.02.2017 року по 25.04.2017 року включно пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Як уже встановлено, страховиком у визначений Законом строк не було проведено виплату ОСОБА_6 страхового відшкодування. За таких обставин настає відповідальність страхової компанії, яка передбачена 992 ЦК України: та частиною 36.5 статті 36 Закону, а саме: за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, виплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Розмір облікової ставки НБУ взято з офіційного сайту Національного банку України ( URL: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647)

Розрахунок пені, виходячи з суми страхового відшкодування в розмірі 14 543,56 грн, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування здійснюється судом за формулою: [Сума боргу] ? 2 ? [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів] =:[Пеня]:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня28.02.201713.04.20174514 543.561428502.0514.04.201725.04.20171214 543.561326124.32Всього: 626.37

Отже, розмір пені, що підлягає до стягнення з урахуванням меж позовних вимог, за період з 28.02.2017 року по 25.04.2017 року, становить 626, 37грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивач також висувала вимогу про стягнення на підставі статті 625 ЦК України з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору – страхову суму.

Отже, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. (така Правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі № 6-1003цс16).

Отже, вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних також підлягають до задоволення.

Суд наводить розрахунок зазначених сум:

Індекс інфляції взято з офіційного сайту Міністерства фінансів України ( URL: https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/) та за лютий 2017 року він становить 101,0%, за березень 2017 року – 101,8%.

Формула розрахунку: 14 543,56 (сума невиплаченого відшкодування) * ( (101,0 / 100) * (101,8 / 100)) – 14 543,56 = 409,84 грн. (сума втрат від інфляції).

Розрахунок 3 % річних проведено за формулою: 14 543,56 (сума невиплаченого відшкодування) *3*56 (кількість днів прострочення) /100/365 = 67,00 грн.

Отже, з урахуванням меж позовних вимог, за період з 28.02.2017 року по 25.04.2017 року, розмір втрат від інфляції, що підлягає до стягнення становить 409,84 грн., розмір 3 % річних становить 67,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 800,00 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, 82,36 грн. витрат щодо направлення кореспонденції, слід зазначити наступне: відшкодування витрат на проведення експертизи (дослідження) підлягають відшкодуванню в тому випадку, коли представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк для визначення розміру шкоди ( частина 34.3 статті 34 Закону. Як вбачається з матеріалів справи, ДТП мала місце 29.11.2016 року, 30.11.2016 року позивач звернулася до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 59-60) та в цей же день представником страхової компанії автомобіль було оглянуто та складено ОСОБА_7 первинного огляду транспортного засобу (а.с. 61-62), а 09.12.2016 року – акт додаткового огляду транспортного засобу (а.с. 63-64).За таких обставин, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення дослідження, немає, відсутні підстави і для стягнення 82, 36 грн. витрат, пов’язаних з направленням кореспонденції, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Отже, до стягнення з акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 підлягає: 14 543,56 грн. страхового відшкодування, 626,37 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 409,84 грн. втрат від інфляції, 67,00 грн. - 3% річних від простроченої суми, а всього 15 646, 77 грн..

Відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та помилково вважав доведеним факт виплати страхового відшкодування відповідачем позивачу. (стаття 376 ЦПК України).

Виходячи з положень статті 382 ЦПК України, апеляційний суд наводить розрахунок нового розподілу судових витрат по справі.

Позивач понесла наступні документально підтверджені судові витрати (стаття 133 ЦПК України): 640 грн. судового збору за подання позову (а.с.1), 704 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 123), 1 716 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи (а.с.148), а всього 3 060 грн..

З відповідача підлягає відшкодуванню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Ціна позову 21 566 грн., до задоволення підлягає 15 646,77 грн., що становить 72,55 % від заявленої суми. Таким чином, судові витрати слід стягнути пропорційно сумі задоволених вимог, що становить 2 218,5 грн. (3 060 * 75%)

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі про стягнення матеріальної шкоди, ціна позову у якій становить 21 566 грн, відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 141, 367, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код юридичної особи 23510137) на користь ОСОБА_3 (РОНКПП НОМЕР_4) 14 543,56 (чотирнадцять тисяч п’ятсот сорок три гривні 56 к.) гривень. страхового відшкодування, 626,37 (шістсот двадцять шість гривень 37 к.) гривень пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 409,84 (чотириста дев’ять гривень 84 к.) гривень втрат від інфляції, 67,00 (шістдесят сім гривень) гривень - 3% річних від простроченої суми, а всього 15 646, 77 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок шість гривень 77 к.) грн..

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ідентифікаційний код юридичної особи 23510137) на користь ОСОБА_3 (РОНКПП НОМЕР_4) 2 218,50 (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 50 к.) гривень понесених нею судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча підпис ОСОБА_2

Судді: підпис ОСОБА_8

підпис ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

головуючий суддя Т. М. Шемета