Постанова № 73662989, 25.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/854/17

Провадження № 22-ц/772/893/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач:Медяний В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 рокуСправа № 126/854/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу представника приватного сільськогосподарського підприємства «Обрій» - адвоката Радіщева Володимира Олеговича на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року, постановлену у приміщенні Бершадського районного суду Вінницької області о 13:47 год., дата складення повного судового рішення невідома, у цивільній справі за скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Обрій» про визнання протиправними дій головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо складання акта передачі майна від 24 січня 2017 року та скасування цього акта,

встановив:

24 березня 2017 року приватне сільськогосподарське підприємство «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Запорощука В.Б. щодо складання акта передачі майна від 24.01.2017 року та скасування цього акта, посилаючись на те, що діями головного державного виконавця Запорощука В.В., які вчинені ним при виконанні виконавчого листа, виданого Бершадським районним судом Вінницької області в справі № 126/3492/14-ц порушено права КСП «Обрій», яке не є учасником виконавчого провадженні.

15 березня 2017 року на адресу ПСП «Обрій» надійшла копія позовної заяви ОСОБА_5, в якій він вказує, що на виконанні в Бершадському районному відділі державної виконавчої служби знаходився виконавчий лист, виданий 04.06.2015 року на виконання рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.12.2014 року, відповідно до якого зобов'язано комісію з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області виділити ОСОБА_5 в натурі в пайовому фонді колективного сільськогосподарського реорганізованого в КСП «Обрій»; а згодом в ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області на загальну суму 17466 грн. або 0.57 %, що належить позивачеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_1, виданого Тирлівською сільською радою Бершадського району Вінницької області 26.08.2014 року.

ОСОБА_5 вказує, що оскільки було відсутнє добровільне виконання даного рішення суду, тому 24.01.2017 року державний виконавець склав акт про виділення на його користь майна з пайового фонду ПСП «Обрій»: нежитлової будівлі майстерні тракторної бригади загальною площею 156,5 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1; нежитлової будівлі кормоцеху, загальною площею 201.2 кв. м, розташованої по АДРЕСА_2; нежитлової будівлі хати пасічника, загальною площею 24.4 кв.м, розташованої по АДРЕСА_3, АВМ 1970 року; комбайну СК-5 1986 року випуску; гідропресу 1991 року випуску; літнього піднавісу для худоби 1991 року забудови.

До позовної заяви був доданий вказаний акт, складений 24 січня 2017 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 126/3492/14-ц головним державним виконавцем Запорощуком В.Б., згідно якого останній виділив ОСОБА_5 зазначене в позовній заяві майно.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Обрій» вважає, що такі дії державного виконавця щодо складання акту від 24.01.2017 року про виділення майна ОСОБА_5 є протиправними, оскільки як вбачається з дати судового рішення, останнє було відкрите згідно ЗУ «Про виконавче проваджених» від 21.04.1999 року № 606-14, згідно ч. 2 ст. 8 якого було передбачено, що боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У даному випадку, державний виконавець вказує, що боржником виступає комісія з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка. Разом з тим державним виконавцем не було з'ясовано чи існує вказана комісія і який статус вона має - фізична чи юридична особа, оскільки згідно даних ЄДРПОУ юридичної особи під такою назвою не існує. Оскільки комісія з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» немає статусу юридичної особи, а тому остання не може бути боржником в розумінні ЗУ «Про виконавче провадження» як у попередній так і у діючій редакції, а відтак відносно неї не можливо вчинити виконавчі дії.

За таких обставин скаржник ПСП «Обрій» вважає, що державний виконавець зобов'язаний був з'ясувати, чи має комісія з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» статус юридичної особи і отримавши відповідь про відсутність такої, повернути виконавчий документ стягувачу.

Також ПСП «Обрій» наголошує на тому, що стосовно виконання рішення без участі боржника, про яке йде мова в cтатті 63 чинної редакції ЗУ «Про виконавче провадження», в період дії якого вчинялись дії, які є предметом оскарження, то останнє є можливим, якщо боржник вдруге не виконав вимогу державного виконавця (після накладення на нього штрафу), і лише в тому випадку, якщо таке виконання є можливим.

Скаржник вважає, що головний державний виконавець Запорощук В.Б. самостійно, на власний розсуд розпорядився майном, яке перебуває у спільній власності осіб, які є пайовиками колишнього КСП «Більшовик», реорганізованого спочатку в КСП, а потім в ПСП «Обрій», оскільки на даний час не один ОСОБА_5 володіє даним сертифікатом. Зокрема ПСП «Обрій» також виступає співвласником пайового фонду і його право спільної власності підтверджується відповідними майновими сертифікатами

ПСП «Обрій» вважає, що майно згідно майнового сертифіката ОСОБА_5 може бути виділене в натурі лише за згодою інших співвласників цього майна (власників свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП «Більшовик»), а тому дії головного державного виконавця Запорощука В.Б. не відповідають вимогам чинного законодавства і вчинені з перевищенням наданих йому службових повноважень.

Про складений головним державним виконавцем акт від 24.01.2017 року ПСП «Обрій» дізналося лише 15.03.2017 року під час отримання копії позовної заяви ОСОБА_5, направлену на його адресу Бершадським районним судом вказаний акт був у додатках до позову, а тому не пропустила строки для його оскарження.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року в задоволенні скарги ПСП «Обрій» про визнання протиправними дій головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області щодо складання акту передачі майна від 24.01.2017 року та скасування цього акту - відмовлено.

В апеляційній скарзі приватне сільськогосподарське підприємство «Обрій» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою його скаргу задовольнити у повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник скаржника ПСП «Обрій» - адвокат Радіщев В.О. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Головний державний виконавець Бершадського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Запорощук В.Б., стягувач ОСОБА_5 та представник боржника комісії з вирішення майнових питань ПСП «Обрій» у судове засідання не з'явилися, тому враховуючи відсутність доказів поважності причин через які учасники цивільного процесу не можуть прибути в судове засідання, встановлений ст. 371 ЦПК України строк розгляду скарги на ухвалу суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи і вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності належно повідомлених учасників процесу відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п.8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (поданий протягом строку встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ПСП «Обрій», суд першої інстанції встанови та виходив з того, що стягувач ОСОБА_5 є власником майнового паю в пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства «Більшовик», реорганізованого в ПСП «Обрій», а згодом в ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області на загальну суму 17466 грн., або 0,57 %, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_1, виданого Тирлівською сільською радою Бершадського району Вінницької області 26.08.2014 року.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 25.12.2014 року зобов'язано комісію з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області виділити ОСОБА_5 в натурі в пайовому фонді колективного сільськогосподарського реорганізованого в КСП «Обрій» а згодом в ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області майновий пай на загальну суму 17466 грн. або 0.57 %. На підставі цього рішення суду був виданий виконавчий лист № 126/3492/14-ц від 04.06.2015 року та 02.07.2015 року було відкрито виконавче провадження за цим листом.

Актом від 10.07.2017 року було встановлено відсутність комісії з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка.

Актом від 24.01.2017 року стягувачу ОСОБА_5 на виконання рішення суду на суму належного йому майнового паю державним виконавцем Бершадського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області було виділено в натурі майно: нежитлова будівля майстерні тракторної бригади загальною площею 156.5 кв.м, розташована по АДРЕСА_1; нежитлова будівля кормоцеху, загальною площею 201,2 кв.м, розташована по АДРЕСА_2; нежитлова будівля хати пасічника, загальною площею 24.4 кв.м, розташована по АДРЕСА_3; АВМ 1970 року: комбайн СК-5 1986 року випуску; гідропрес 1991 року випуску; літній піднавіс для худоби, 1991 року забудови.

Таким чином, посилаючись на ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41, 129, 129-1 Конституції України, статті 316,317,319, 321,386 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного скарги, оскільки вважає правомірним передачу вищевказаного майна стягувачу ОСОБА_5 на виконання рішення суду про передачу належного йому майна в натурі.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Встановлено, що на виконанні в Бершадському районному відділі державної виконавчої служби знаходився виконавчий лист, виданий 04.06.2015 року на виконання рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.12.2014 року, відповідно до якого зобов'язано комісію з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області виділити ОСОБА_5 в натурі в пайовому фонді колективного сільськогосподарського реорганізованого в КСП «Обрій»; а згодом в ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області на загальну суму 17466 грн. або 0.57 %, що належить позивачеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_1, виданого Тирлівською сільською радою Бершадського району Вінницької області 26.08.2014 року.

Оскільки було відсутнє добровільне виконання даного рішення суду, тому головний державний виконавець Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Запорощук В.Б. 24.01.2017 року склав акт (а.с.11) яким виділено на користь стягувача ОСОБА_5 майна з пайового фонду ПСП «Обрій»: нежитлової будівлі майстерні тракторної бригади загальною площею 156,5 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1; нежитлової будівлі кормоцеху, загальною площею 201.2 кв. м, розташованої по АДРЕСА_2; нежитлової будівлі хати пасічника, загальною площею 24.4 кв.м, розташованої по АДРЕСА_3, АВМ 1970 року; комбайну СК-5 1986 року випуску; гідропресу 1991 року випуску; літнього піднавісу для худоби 1991 року забудови.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів скарги боржником у даному виконавчому листі вказана комісія з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій», тобто ні фізична і ні юридична особа, які можуть мати статус сторін виконавчого провадження.

Так, зокрема згідно ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-14, який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження, було передбачено, що згідно ч. 2 ст. 8 боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 18 даного Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб).

Згідно ч. 1 ст. 25 даного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 даного Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується доказами у справі те, що ПСП «Обрій» не було боржником у даному виконавчому провадженні і зверталось до суду на підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-8, якою передбачено, що зі скаргою на дії державного виконавця можуть звернутись не тільки сторони провадження, а й інші особи, якщо останній порушив їхні права.

Як вбачається зі змісту заперечень на скаргу головний державний виконавець зазначає, що під час всього виконавчого провадження він вчиняв такі дії, так як вважав, що боржником виступає саме ПСП «Обрій».

Апеляційний суд звертає також увагу і на те, що в ухвалі Бершадського районного суду Вінницької області від 15.06.2017 року зазначається про те, що «…боржником у виконавчому листі, виданому на основі вище вказаного рішення є комісія з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області (яка, як зазначає сам заявник, не є структурною одиницею ПСП «Обрій». а тому ПСП не є боржником у даному виконавчому провадженні)...»

Таким чином апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки ПСП «Обрій» не було боржником у виконавчому провадженні, а комісія з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій» с. Тирлівка Бершадського району Вінницької області не є юридичною особою, тому головний державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження при зверненні до суду з виконавчим листом ОСОБА_5, а тому обґрунтованими є посилання скаржника на те, що складання головним державним виконавцем оскаржуваного акту про виділення стягувачу ОСОБА_5 майна є також незаконним, оскільки такі дії мали місце в межах зазначеного порушеного виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, розглядаючи скаргу ПСП «Обрій», місцевий суд повинен був встановити правомірність дій головного державного виконавця на предмет їхньої відповідності чинному законодавству, а саме: чи мав він право вчиняти виконавчі дії, якщо немає боржника; чи вчинені виконавчі дії у відповідності до вимог та порядку, про який йде мова у ЗУ «Про виконавче провадження»; який законодавчий акт дозволяє державному виконавцеві самочинно виділяти із спільної власності майно та передавати його стягувачові, якщо це не передбачено виконавчим документом, тобто правомірність складеного акта.

Як вбачається зі змісту рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.12.2014 року воно має зобов'язальний характер, а тому порядок виконання такого рішення регламентований статтею 63 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якої:

1.За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2.У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3.Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження ...»

Проте, зазначені вимоги Закону залишились поза увагою суду першої інстанції.

З огляду на зміст вимог зазначеного Закону, державний виконавець повинен був лише встановити строк для виконання судового рішення і в разі його невиконання накласти штраф, а в разі повторного виконання - штраф в подвійному розмірі та направити повідомлення в правоохоронні органі.

Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про те, що державний виконавець накладав даний штраф, оскільки державний виконавець може вчинити заходи примусового виконання рішень, які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», після винесення ним другої постанови про накладення штрафу і звернення в правоохоронні органи.

При цьому апеляційний суд погоджується також з доводами апеляційної скарги про те, що даний Закон не надає право державному виконавцю самочинно змінювати зміст судового рішення, змінювати порядок та спосіб виконання судового рішення, що фактично було ним зроблено, оскільки перебрав на себе повноваження комісії з організації вирішення майнових питань ПСП «Обрій».

Також судом першої інстанції при розгляді скарги не враховані вимоги цивільного законодавства України, оскільки згідно вимог ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Обрій», подану його представником - адвокатом Радіщевим Володимиром Олеговичем, задовольнити.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2018 року скасувати та постановити нову.

Скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Обрій» задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Запорощука В.Б. щодо складання акта від 24.01.2017 року про виділення майна з пайового фонду ПСП «Обрій» ОСОБА_5: нежитлової будівлі майстерні тракторної бригади загальною площею 156,5 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1; нежитлової будівлі кормоцеху, загальною площею 201,2 кв.м, розташованої по АДРЕСА_2; нежитлової будівлі хати пасічника, загальною площею 24,4 кв.м, розташованої по АДРЕСА_3; АВМ 1970 року: комбайну СК-5 1986 року випуску; гідропресу 1991 року випуску; літнього піднавісу для худоби 1991 року забудови, вчинені ним при виконанні виконавчого листа № 126/3492/14-ц, виданого Бершадським районним судом Вінницької області 04.06.2015 року згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25.12.2014 року, та скасувати даний акт.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: