Постанова № 73662958, 25.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/711/17

Провадження № 22-ц/772/569/2018

Категорія: 57

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Медяний В. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 рокуСправа № 132/711/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року (головуючий суддя Павленко І.В.), ухвалене о 13:21 год. у приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області, повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг.

Посилається на те, що 30 листопада 2014 року з його кредитної картки НОМЕР_1 шахрайським способом через мережу Інтернет було здійснено переказ грошових коштів у сумі 15000,00 грн. Дізнався він про це з смс-повідомлення, яке надійшло йому одразу після телефонного дзвінка представника ПАТ КБ «ПриватБанк», який уточняв про те, чи має кредитну картку і чи користується нею. Одразу після смс-повідомлення він зателефонував на гарячу лінію Банку з проханням заблокувати картку та анулювати чи заблокувати платіж, який не здійснював.

Вранці він звернувся із письмовою заявою до Калинівського відділення Банку із повідомленням про несанкціоноване списання коштів з його картки та із проханням провести розслідування з метою встановлення шахраїв та повернення коштів на картку.

Також, він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину, яка зареєстрована в реєстрі досудових розслідувань, розпочато досудове розслідування, його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12014020160000664 від 03.12.2014 року за ст. 190 КК України, проводяться слідчі дії.

На його звернення, Банк повідомив, що він зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Заяву на розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет він не подавав, вважає, що Банк безпідставно не призупинив завершення грошового переказу, а тому дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права як споживача фінансових послуг.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою «Універсальна», виданої на ім'я ОСОБА_3 2013 року, неправомірними.

Визнано транзакцію щодо переказу 30.11.2014 року коштів з кредитної картки ОСОБА_3, банк ПАТ КБ «ПриватБанк», у сумі 15000 грн. нечинною.

Скасовано відсотки та пеню (штрафні санкції), нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк», за опротестованими ОСОБА_3 транзакціями.

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 15000 грн. шляхом відновлення їх на картковому рахунку.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в доход держави 1280 грн. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. Посилається на невідповідність рішення вимогам процесуального та матеріального законодавства, а також положенням Умов та Правил надання банківських послуг на підставі яких суду належало вирішити даний спір. Зокрема, вважає, що позивачем була розголошення інформація, яка дає змогу здійснити платіж без фактичного пред'явлення платіжної картки, що випливає з обставин справи, оскільки списанню коштів з рахунку позивача передувала розмова з представником Банку щодо інформації про цей рахунок, дистанційне розпорядження списанню коштів супроводжувалося правильним введенням у т.ч. динамічного паролю направленого банком на мобільний телефон позивача. Позивач до матеріалів справи не долучив належних і допустимих доказів, а саме роздруківку телефонних дзвінків та повідомлень від 30.11.2014 р. за номером телефону. Таким чином скаржник вважає, що позивач не довів перед судом обставин, які-б беззаперечно свідчили, що перед списанням грошових коштів він мав розмову саме з представником Банку в якій йшлося про його рахунок, а також того, що Банк не направляв СМС-повідомлення з динамічним паролем, а з вимогою про блокування рахунку звернувся протягом 15 хвилин з моменту отримання СМС-повідомлення про списання грошових коштів. Також вважає, що позивач не надав суду доказів того, що прийняв необхідних заходів для неможливості проведення платежів по його рахунку дистанційними каналами обслуговування.

Представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_5 поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому обґрунтовуються заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги, вважає, що висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та грунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка, скарга є необґрунтованою, наведені в ній доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

В судовому засіданні представник особи яка подала апеляційну скаргу відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Рой В.Л. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просила залишити рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п.8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Апеляційний суд переконаний, що таким вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не повністю, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не взято до уваги всі обставини справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що не оспорюється той факт, що 30.11.2014 р. з картки позивача було здійснено списання коштів в сумі 15000 грн. та враховано ту обставину, що позивачем не подавалася заява на розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет. Позивач звертався з цього приводу до Банку та правоохоронних органів, а також відсутні обставини, які-б свідчили те, що позивач ОСОБА_3 своїми діями чи бездіяльністю сприяв бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, оскільки вірно встановивши характер спірних правовідносин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, належним чином не дослідив усі обставини справи, що призвело до помилкового вирішення наявного спору.

Відповідно до положень ч. 1 статті 65 Конституції України гарантується право на захист прав і свобод, а також на оскарження дій, рішень чи бездіяльності.

Згідно вимог п..п. 1,3,4 ч. 1, 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення . Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується наявними доказами у справі, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» існують відносини за договором банківського рахунку з використанням банківської картки НОМЕР_1 з встановленим на ній кредитним лімітом, які врегульовані Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ч.1 ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

30 листопада 2014 року з належної позивачу ОСОБА_3 кредитної картки НОМЕР_1 шахрайським способом через мережу Інтернет було здійснено переказ грошових коштів у сумі 15000,00 грн. Як стверджує позивач, про це він дізнався з смс-повідомлення, яке надійшло йому одразу після телефонного дзвінка представника ПАТ КБ «ПриватБанку», який уточняв про те, чи має кредитну картку і чи користується нею. Одразу після смс-повідомлення він зателефонував на гарячу лінію Банку з проханням заблокувати картку та анулювати чи заблокувати платіж, який не здійснював.

Вранці ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до Калинівського відділення Банку із повідомленням про несанкціоноване списання коштів з його картки та із проханням провести розслідування з метою встановлення шахраїв та повернення коштів на картку.

Також, він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину, яка зареєстрована в реєстрі досудових розслідувань, розпочато досудове розслідування, його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12014020160000664 від 03.12.2014 року за ст. 190 КК України, проводяться слідчі дії, що підтверджується довідкою слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бартоша А.В.

На звернення ОСОБА_3, Банк повідомив, що він зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Заяву на розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет ОСОБА_3 не подавав.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Так, відповідно до п.17 ст.1 Закону, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб та згідно ст.ст.4, 22 вищевказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування ..., звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно п.7.2. Правил користування платіжними картками при видачі карти банк за замовчуванням блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні і за кордоном та згідно п.7.3. у випадку, якщо клієнт бажає отримати можливість оплати товарів/послуг по Інтернету, йому необхідно або подати заяву на розблокування карткового рахунку або оформити до свого карткового рахунку додаткову Інтернет карту та у випадку виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт має подати до Банку заяву по даному питанню.

У випадку виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт має подати до Банку заяву по даному питанню. Банк в свою чергу представляє інтереси клієнта в Міжнародній Системі по питанню повернення несанкціоновано списаної суми (п. 7.7 Правил).

Відповідно до п.1.1.2.1.13. Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт зобов'язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати карти, стікеру, ПІНу, сім-карти мобільного телефону, отримання повідомлення про їх незаконне використання.

У випадку заперечення Власником Карти операцій, здійснених з використанням Карт, Стікеру РауРаss або інформації, нанесеної на Карті, Власник, зобов'язаний протягом тридцяти днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися в Банк і заявити про операції що оспорюються і про причини заперечування, подати письмову заяву (у разі якщо вирішення питання передбачає дану необхідність) (п.1.1.2.1.13.1. Умов та правил).

Згідно п.1.1.2.1.21. Умов та правил, клієнт зобов'язаний негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома Клієнту про втрату/викрадення Карти, Стікеру РауРаss, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб).

Відповідно до п.1.1.3.1.2. Умов та правил Банк зобов'язаний обслуговувати картрахунки в порядку та на умовах передбачених цим Договором, правилами Міжнародних платіжних систем, за якими обслуговуються картки, чинним законодавством.

Пунктом 1.1.3.1.7. Умов та правил передбачено, що Банк зобов'язаний в разі виникнення Овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення Власника або Довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Правилами, про втрату/крадіжку Картки або про можливість несанкціонованого використання Картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням Картки.

Згідно п.1.1.3.2.14. Банк має право зупинити проведення фінансової операції або призупинити видаткові операції за рахунком на термін, встановлений законодавством у разі, якщо така операція (операції) містить ознаки операцій, які підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або в щодо яких застосовано міжнародні санкції. У разі такого зупинення видаткових фінансових операцій прибуткові операції не припиняються. Зупинення фінансових операцій здійснюється на строки і в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2.1.1.10.10, п. 2.1.1.10.11. Умов та правил передбачено, що клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні та за кордоном.

Клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мото - операцій, як в рахунок використання власних коштів, так і в рахунок використання кредитних коштів, розміщених на кредитній картці. При подачі клієнтом заявки в системі Приват-24 на розблокування карткового рахунку банк приймає рішення про зміну режиму використання картки.

Відповідно до п. 2.1.1.11.6. Умов та правил, суми коштів по операціях, які оскаржуються держателем, повертаються на Картрахунок до повного врегулювання питання з протилежною стороною - банком який представив операцію.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобіганням або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст.37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев»яносто календарних днів.

Згідно п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації , яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, місцевим судом не було враховано те, що відповідно до п.п.6.1., 6.2. Постанови Правління НБУ від 30.04.2010р. № 223 "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" користувач зобов'язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Відповідно до п.6.4. Постанови користувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно п.2.3.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг клієнту надається можливість проведення банківських операцій через наступні віддалені канали самообслуговування: автоматичні регулярні платежі, систему «Приват24», систему "Мобільний банк", прилади самообслуговування Банку, Контактний Центр Банку, Цілодобову службу «Консьєрж-сервіс».

Згідно п.1.1.2.1.21 зазначених Умов та Правил обов'язком клієнта є негайне повідомлення банк шляхом дзвінка до колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту про втрату/викрадення карти, стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-х осіб).

При цьому, згідно Умов та Правил, зокрема, п.1.1.5.5 банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформації клієнта, відправленому в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи «Приват24», паролі (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Відповідно до п. 1.1.5.13 Умов та Правил клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до цементу письмової заяви клієнта про блокування картки /рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.5.14 Умов та Правил клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему «Приват24» з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та автентифікації;

Відповідно до п.1.1.5.29 Умов та Правил держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою.

Згідно п. 2.1.7.4 Умов та Правил держатель карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою.

Також згідно п 2.1.8.9.3 Умов та Правил банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація, що передається по відкритих каналах зв'язку, в тому числі за допомогою SMS-запитів, стане відомою третім особам в результаті прослуховування або перехоплення каналу зв'язку, а також у разі несумлінного виконання користувачем умов зберігання та використання Вашої карти, мобільного телефону, sim-карти зв'язку (sim-карта - ідентифікаційний модуль Користувача, застосовуваний у мобільному зв'язку, складовий елемент мобільного телефону стандарту GSM, sim-карта містить інформацію про номер мобільного телефону Користувача, зареєстрованому у оператора стільникового зв'язку).

Окрім цього, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що зазначеними Умовами та Правилами визначено те, що дистанційне розпорядження - це розпорядження банку здійснити певну операцію, яке передається клієнтом через систему Інтернет, без відвідування банку. Передача дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюється за обумовленим каналом доступу в автоматичному режимі. Дистанційне розпорядження вважається переданим клієнтом і прийнятим банком до виконання, якщо клієнт: для доступу в систему ввів правильні логін і пароль (динамічний пароль) - засоби верифікації: увів всі параметри, які запитує система; підтвердив дистанційне розпорядження правильним введенням динамічним паролем. Якщо клієнт не підтвердив дистанційне розпорядження, то банк не виконує операцію, про що інформує клієнта.

Судом встановлено та підтверджується доказами у справі те, що списанню 30 листопада 2014 року коштів з належної позивачу ОСОБА_3 кредитної картки НОМЕР_1 передувала розмова ОСОБА_3 з особою яка представилась працівником ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо інформації про цей рахунок.

Разом з тим, як вбачається з відповіді ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.6) на запит позивача ОСОБА_3, дистанційне розпорядження по списанню коштів супроводжувалося правильним введенням у т.ч. динамічного паролю направленого банком на мобільний телефон позивача. При цьому, позивач не довів суду обставин які-б беззаперечно свідчили про те, що перед списанням грошових він мав розмову саме з представником ПАТ КБ "ПриватБанк" в якій йшлося про його рахунок, а також те, що банк не направляв СМС-повідомлення з динамічним паролем, а з вимогою про блокування рахунку він звернувся протягом 15 хвилин з моменту отримання СМС-повідомлення про списання грошових коштів, а також те, що він прийняв необхідних заходів для неможливості проведення платежів по його рахунку дистанційними каналами обслуговування.

Порушення за заявою позивача кримінального провадження не свідчить, про встановлення органами досудового слідства вини з боку відповідача та/або причинно-наслідковий зв'язок між діями Банку та наслідками у вигляді списання коштів, що настали для позивача.

Представником відповідача надано в суд апеляційної інстанції додаткові докази, які не були подані ним з поважних причин до суду першої інстанції та прийняті судом, оскільки надано докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від його волі, так як він не брав участі у розгляді справи у місцевому суді.

Зокрема, зі змісту наданого представником відповідача Висновку перевірки повідомлення про пригоду від 22.01.2015 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що в ході вивчення виписки по карті НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_3 встановлено, що 30.11.2014 року в 13.05.11. була проведена спірна транзакція на суму 15155 грн. через сайт www.portmone.com.ua з IP-адреси НОМЕР_2, яка зареєстрована у м. Київ. Проведення витратних операцій вимагало від отримувача картки введення на платіжній сторінці www.portmone.com.ua не тільки номеру платіжної картки і строку її дії, а також і спеціального трьох значного коду безпеки платежів через Інтернет (CVV2), згідно вимог МПС Visa International і MasterCard, який наноситься банком - емітентом на платіжну картку типографічним шляхом.

Таким чином, враховуючи положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, на підставі доказів, поданих сторонами, яким надана відповідна оцінка, апеляційний суд переконаний, що відповідач надав належні та допустимі докази, які спростовують доводи позовних вимог ОСОБА_3, оскільки доведено, що він своїми діями/бездіяльністю сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунку, розголосив інформацію, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, зміст позовної заяви в частині обміну інформацією щодо рахунку з третьою особою яка мала місце перед фактичним списання коштів, також підтверджують дії позивача щодо передання інформації цій третій особі, позивач беззаперечно не довів те, що телефонний номер, з якого було отримано дзвінок належить саме ПАТ КБ "ПриватБанк", а тому у банку відсутні зобов'язання перед позивачем щодо повернення на його рахунок зазначених коштів. Окрім того, судом не встановлено будь-яку неправомірну дію чи бездіяльність з боку відповідача що сприяла несанкціонованому списанню даних грошових коштів з рахунку позивача.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Аргументи відзиву представника позивача на апеляційну скаргу про те, що позивач довів вину банку у порушенні умов договору, укладеного з позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 10, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, що і було належним чином зроблено представником банку.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач звільнений у даній справі від сплати судового збору, тому сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1920 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись нормами статей 35, 141, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Скасувати судове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року повністю і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг - відмовити повністю.

Компенсувати публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: