Постанова № 73662871, 27.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/3298/17

Провадження № 22-ц/772/1013/2018

Категорія: 35

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 рокуСправа № 129/3298/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

судді-доповідача:Медвецького С.К.,

суддів: Копаничук С.Г., Рибчинського В.П.,

учасники справи:

позивач:Державна екологічна інспекція у Вінницькій області,

відповідач:ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 2 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Бондар О.В. у приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області,

встановив:

У грудні 2017 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області

(далі - Інспекція) звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 здійснено незаконний вилов риби забороненими знаряддями лову (сіткою) на Ладижинському водосховищі річки Південний Буг біля села Щурівці Гайсинського району Вінницької області.

Посилаючись на те, що внаслідок порушення природоохоронного законодавства державі завдано збитків на суму 4 505 грн, позивач просив стягнути з відповідача ці збитки у примусовому порядку.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 2 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Вінницькій області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 28 квітня 2015 року о 1:30 год. на Ладижинському водосховищі річки Південний Буг біля села Щурівці Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_3 незаконний вилов риби не здійснював, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі Інспекція просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Інспекція зазначала, що судом невірно було надано оцінку матеріалам справи, в результаті чого суд дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення.

Так, позивач звертає увагу на те, що закриття провадження у справі про адміністративнеправопорушення не звільніє відповідача від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» та статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначав, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2015 року встановлено відсутність в його діях, як події так і складу правопорушення щодо вилову риби 28 квітня 2015 року. Відтак, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, апеляційний суд керується нормами ЦПК України у наведеній вище редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Судом установлено, що згідно з протоколом № 004861 про адміністративне правопорушення, 28 квітня 2015 року о 1:30 год. на Ладижинському водосховищі річки Південний Буг біля села Щурівці Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_3 грубо порушив правила рибальства, здійснив незаконний вилов судака - 1 шт., карася - 37 шт., ляща - 18 шт., коропа (сазана) - 1 шт., забороненими знаряддями лову - сіткою (а.с.4).

Розрахунок розміру збитків завданих незаконним виловом водних живих ресурсів на Ладижинському водосховищі річки Південний Буг біля села Щурівці Гайсинського району Вінницької області складає загалом 4 505 грн (а.с.8).

Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 липня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн з конфіскацією знаряддя лову - сітки (а.с.5).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2015 року скасовано постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 липня 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 284 КУпАП - за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП (а.с.6-7).

З постанови Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2015 року слідує, що ОСОБА_3 не скоював грубого порушення правил рибальства.

Ці обставини відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

У відповідності зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ОСОБА_3 в незаконному вилові риби 28 квітня 2015 року о 1:30 год. на Ладижинському водосховищі річки Південний Буг біля села Щурівці Гайсинського району Вінницької області та заподіянні ним шкоди державі в розмірі 4 505 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не звільніє відповідача від цивільно-правової відповідальності не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2015 року встановлена відсутність протиправної поведінки та вини відповідача у незаконному вилові риби, а відтак відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову без дослідження належних та допустимих доказів зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

За змістом статей 141, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, про що зазначає в резолютивній частині постанови.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Враховуючи положення законодавства, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що відповідач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, з Інспекції на користь відповідача необхідно стягнути 1 тис. грн судових витрату зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 2 березня 2018 року без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, місто Вінниця, вулиця 600-річчя, 19, код ЄДРПУО 37979894) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно із оригіналом

Суддя-доповідач: С.К. Медвецький