Ухвала суду № 73662588, 26.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5501/17 Провадження №11-кп/773/110/18 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк В. М. Категорія: ч.1 ст.125 КК України Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Гапончука В.В., Клока О.М.,

за участю секретаря – Гладкого В.В.,

прокурора – Грицюка Р.П.,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_2,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017030010000210 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.11.2017 щодо нього,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлучений, працює лікарем-хірургом КЗ «Луцька міська клінічна лікарня», раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 15.01.2017 близько 22.40 год., перебуваючи в квартирі № 5, що по вул. Братковського, 6, м. Луцька, під час словесного конфлікту зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5, що виник на побутовому ґрунті, умисно наніс останньому п’ятнадцять ударів ременем по різних частинах тіла, спричинивши тілесних ушкоджень та фізичного болю.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №58 від 18.01.2017 малолітньому потерпілому ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця з саднами в ділянці лівого плеча, синців в ділянці правого плеча, поперекової ділянки зліва, лівого стегна, в ділянці правої сідниці, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Він же, 20.02.2017 близько 18.30 год., перебуваючи в квартирі № 5, що по вул. Братковського, 6, м. Луцька, під час словесного конфлікту зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5, умисно наніс останньому удар дверима по нозі, спричинивши тілесних ушкоджень та фізичного болю.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №160 від 22.02.2017 малолітньому потерпілому ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця з ділянкою відшарованого епідермісу на тильній поверхні правої стопи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, тобто умисному нанесенні потерпілому легких тілесних ушкоджень.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вирок щодо нього скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України – у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Стверджує, що наніс потерпілому тілесні укодження неумисно. Посилається на те, що обвинувачення його у скоєнні злочину, всупереч вимогам ст.62 Конституції України, ґрунтується на припущеннях. Зокрема, суд при ухваленні вироку взяв до уваги лише показання малолітнього потеріпілого ОСОБА_6, слідчі експерименти, проведенні за участі даного потерпілого, а також показання свідка ОСОБА_1, яка є мамою потерпілого та показання якої можна ставити під сумнів. Разом з тим, суд безпідставно не врахував показання малолітнього свідка ОСОБА_7, яка чітко підтвердила відсутність в його діях умислу на заподіяння телесних ушкоджень його сину. Із урахуванням наведеного вважає вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необгрунтованим.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримували апеляційну скаргу та просили скасувати вирок і закрити провадження, прокурора та представника потерпілої, які заперечили доводи апеляційної скарги і просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого до задоволення не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, ґрунтується на об’єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що інкриміноване йому обвинувачення грунтується на припущеннях, є безпідставним і спростовується сукупністю наявних доказів, які були досліджені місцевим судом.

Так, винуватість ОСОБА_4 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, стверджується наступними доказами.

Малолітній потерпілий ОСОБА_6 в суді першої інстанції показав, що ввечері 15.01.2017, перебуваючи за місцем свого проживання, під час конфлікту зі своїм батьком ОСОБА_4, останній умисно наніс йому п’ятнадцять ударів ременем по різних частинах тіла, спричинивши тілесних ушкоджень та фізичного болю. Крім того, 20.02.2017 у вечірню пору доби, навмисно затиснув міжкімнатними дверима його ногу, завдавши фізичного болю. Категорично ствердив, що саме внаслідок вказаних умисних дій його батька йому було завдано тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 дала показання, що являється колишньою дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 та мамою потерпілого ОСОБА_6. 15.01.2017 пізно ввечері, перебувала вдома разом з сім’єю. В іншій кімнаті знаходились її чоловік з сином. Знаходячись в дитячій кімнаті, почула як ОСОБА_4 кричав на сина. Зайшовши у вітальну, помітила як чоловік наносить ременем удари по тілу їх сина - ОСОБА_6. З метою припинення вказаних дій, забрала сина в іншу кімнату та викликала працівників поліції, оскільки такі дії неодноразово вчинялись ОСОБА_4 раніше. Щодо подій, які мали місце 20.02.2017 повідомила, що близько 18.30 год. знаходилась на кухні за місцем свого проживання. Почувши крик сина, відразу вийшла в коридор, де помітила як нога їх сина була притиснута міжкімнатними дверима, які з іншого боку тягнув на себе ОСОБА_4. Тому вона знову викликала працівників поліції.

Ствердила, що внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 на тілі її сина ОСОБА_6 утворилися явні тілесні ушкодження, які обвинувачений спричинив умисно.

Дані показання малолітнього потерпілого та свідка об’єктивно стверджуються й дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, зокрема, протоколами проведення слідчих експериментів з доданими фототаблицями до них від 29.03.2017, за участю малолітнього потерпілого ОСОБА_6, відповідно до яких останній розповів про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень та продемонстрував механізм їх нанесення, відповідно, 15.01.2017 та 20.02.2017 обвинуваченим ОСОБА_4 (а.к.п.32-39).

Протоколами прийняття заяв про вчинення кримінальних правопорушень від 16.01.2017 та 22.02.2017, відібраних у ОСОБА_1, стверджуються факти повідомлення правоохоронних органів щодо обставин спричинення малолітньому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень (а.к.п.28, 30).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 58 від 18.01.2017 у малолітнього ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця з саднами в ділянці лівого плеча, синців в ділянці правого плеча, поперекової ділянки зліва, лівого стегна, в ділянці правої сідниці, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження виникли цілком можливо в час, вказаний підекспертним та в постанові (а.к.п.29).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №160 від 22.02.2017 у малолітнього ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця з ділянкою відшарованого епідермісу на тильній поверхні правої стопи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження виникли цілком можливо в час, вказаний підекспертним та в постанові (а.к.п.31).

Наведеними доказами, в їх сукупності повністю спростовуються твердження апелянта про те, що він спричинив тілесні ушкодження синові ненавмисно.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції, оцінивши зібрані на досудовому провадженні та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125 КК України повністю доведена в ході судового розгляду.

Крім того, місцевий суд, правильно не взяв до уваги показання малолітнього свідка ОСОБА_7, які не узгоджувались з вищевказами доказами, та обґрунтовано розцінив показання обвинуваченого, а також заяви його захисника про непричетність ОСОБА_4 до інкримінованих злочинів як намагання останнім уникнути відповідальності за вчинене.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд.

Призначаючи покарання, суд у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії невеликої тяжкості, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, - обґрунтовано прийшов до переконання про призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України.

Дане покарання, призначене судом ОСОБА_4, відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, підстав для скасування вироку та закриття провадження у справі, з мотивів наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, апеляційний суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 – залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.11.2017 щодо нього – без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: