Рішення № 73662477, 27.02.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2754/17

(2/199/259/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді Скрипник О.Г.

секретарі Шеленок С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації права власності та визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 05 лютого 1995 року помер його батько, ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок №83 по вул.. Руставелі в м. Дніпро.

У передбачений законом шестимісячний строк позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини, проте в оформленні спадкових прав на вказаний житловий будинок позивачу було відмовлено у зв’язку з відсутністю правоустановлювального документа на нього.

Крім позивача, спадкоємцем першої черги за законом є ще один рідний син ОСОБА_5 – ОСОБА_2, який спадщину фактично прийняв після смерті свого батька шляхом реєстрації в одному житловому будинку по час його смерті.

В 2017 році позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з питанням оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок та отримав відмову у вчинені нотаріальної дії, з якої стало відомо, що 21.06.2016 року державним реєстратором ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на житловий будинок №83 по вул.. Руставелі у м. Дніпро за братом-Епіком ОСОБА_7 та 27.10.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірний житловий будинок за дружиною відповідача- Карнаух ОСОБА_8 на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_2

Позивач вважає, що оформлення права власності на відповідача та укладення договору дарування спірного житлового будинку порушує право власності позивача на 1/2 його частину, а тому договір дарування має бути визнаний недійсним, оскільки житловий будинок є спадковим майном.

Зважаючи на викладене вище, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позивач просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27 жовтня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 383; Скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі за ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_1, паспорт громадянина України: АМ 267055, виданий 20.03. 2001 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області , проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 б; Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі в поряду спадкування за законом після померлого 05 лютого 1995 року ОСОБА_5.

В судовому засіданні позивач, його представник просили позов задовольнити.

Представник ОСОБА_3, позов не визнав, надав заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що спірне домоволодіння збудували батьки позивача та відповідача, проте право власності на нього не оформили. Після смерті батьків, право власності на житловий будинок №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі на своє ім.»я оформив ОСОБА_2 та в подальшому подарував його ОСОБА_3

ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, надав заперечення на позов, просив розглядати справу у свою відсутність.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 05 лютого 1995 року помер батько позивача, ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок №83 по вул.. Руставелі в м. Дніпро.

У передбачений законом шестимісячний строк позивач звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а отже спадщину прийняв.

В 2017 році позивач звернувся до Четвертої державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_5. проте постановою державного нотаріуса йому було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок в цілому за адресою6 м. Дніпро, вул.. Руставелі, 83 проведено за іншою особою ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 383.

Крім позивача, спадкоємцем першої черги за законом є ще один рідний син ОСОБА_1 – ОСОБА_2, який спадщину фактично прийняв після смерті ОСОБА_1 шляхом реєстрації в одному житловому будинку по час смерті спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Так, як ОСОБА_5 помер до 01.01.2004 р. та спадщину після його смерті фактично прийняли його сини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. то відповідно спадкування здійснюється за правилами ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації , передбаченої цим законом за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена у відповідності до законодавства , що діяло на час їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася такими підзаконними актами, як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 . зареєстрованого в Мінюсті 18.02.2002 року за № 157/6445 ( з подальшими змінами).

Згідно статті 19 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об’єкти, що розташовані на територіях сільських рад, які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, проведення технічної інвентаризації не потребується.

Документом, що замінює технічний паспорт, у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільських рад (у разі, якщо такий орган не створений – сільським головою) або відповідною архівною установою.

Для здійснення державної реєстрації прав власності зазначених об’єктів нерухомості документами, що посвідчують речові права на земельні ділянки під такими об’єктами, можуть також вважатися рішення відповідної сільської ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об’єкти, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, та на які раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності, для осіб, за якими закріплені особові рахунки у погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільських рад (у разі, якщо такий орган не створений – сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З будинкової книги вбачається, що ОСОБА_5 був господарем житлового будинку по вул.. Руставелі, 83 в м. Дніпропетровську , розташованого на земельній ділянці, яка виділялася йому під будівництво та обслуговування житлового будинку.

В судовому засіданні також встановлено, що спірний житловий будинок збудовано за власні кошти померлих батьків, а тому є їхньою власністю. Так, як спірний будинок є спадковим майном то відповідно він підлягає поділу між спадкоємцями, у рівних частках.

За таких підстав суд вважає, що свідоцтво про право власності на житловий будинок№83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі, виданого на ОСОБА_2 є недійсним.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п’ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Суд вважає, що договір дарування житлового будинку по вул.. Руставелі, 83 у м. Дніпропетровську укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27 жовтня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 383 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки дарувальник та обдарований є близькими родичами, були обізнані, що будинок є спадковим та належить спадкоємцям в рівних частках кожному.

так, як спірний договір дарування є порушенням частин першої та п»ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Так, як за свого життя ОСОБА_5 не оформив право власності на житловий будинок та позасудовому порядку відновити порушене право позивача, як спадкоємця першої черги не вважається можливим, суд вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на ? частину 1/2 частину домоволодіння №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі в поряду спадкування за законом після померлого 05 лютого 1995 року ОСОБА_5.

Керуючись ст. 549 ЦК України( в редакції 1963), ст.ст. 202, 203, 215, 234, 717 ЦК України, ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування. скасування реєстрації права власності та визнання права власності на ? частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27 жовтня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 383;

Скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі за ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_1, паспорт громадянина України: АМ 267055, виданий 20.03. 2001 року Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області , проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 б;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння №83 по вул..Руставелі у м. Дніпрі в поряду спадкування за законом після померлого 05 лютого 1995 року ОСОБА_5;

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640, 0 грн - по 320 грн з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя О.Г. Скрипник