Ухвала суду № 73662273, 27.04.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3349/18

Провадження № 2/161/1654/18

У Х В А Л А

27 квітня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого – судді Рудська С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

26 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з нього в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості на підставі виконавчого напису, вчиненого 21 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 2201. На обґрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки в рамках стягнення за вищевказаним виконавчим написом з його заробітної плати стягується 20% доходу, а тому з можливим тривалим розглядом справи, сума стягнення буде значною. Вказує, що на утриманні має двох малолітніх дітей, які потребують коштів на навчання, харчування, одяг та відвідування гуртків, а також в разі задоволення позовних вимог, йому буде необхідно прикласти чимало зусиль та додаткових фінансових витрат і часу для їх повернення. Зазначає, що в зв’язку з зверненням з позовною заявою до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є необхідним зупинити стягнення суми заборгованості, посилаючись на співрозмірність способу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання заявника про забезпечення позову суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктами 2 та 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо передмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача.

Враховуючи вищезазначені положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в п»ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 27.04.2018 року.

Суддя луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_3