Рішення № 73660436, 03.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/5253/17

номер провадження 2/201/363/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поділ майна, зміну черговості одержання права на спадкування

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1Є.) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2О.), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3О.), Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), у якому просилавстановити факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 1997 по день смерті останнього - 8 грудня 2016 року, визнати їх спільною сумісною власністю квартиру № 3 в будинку 112, корпус 3, по Набережній Перемоги у місті Дніпрі, грошові кошти у сумі 12 500 доларів США, що розміщені на депозитному рахунку №26357629680580 у ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору № SAMDNWFD0070830192101 від 25 вересня 2015 року та у сумі 32 000 грн., що розміщені на депозитному рахунку № 26353629749340 у ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору № SAMDNWFD0070836372301 від 30 вересня 2015 року, визнавши за нею право особистої приватної власності на ? частину указаної квартири та грошових коштів та визнавши її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_5, змінивши також черговість спадкування нею після смерті ОСОБА_5

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що з лютого 1997 року вона та ОСОБА_5 почали проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов’язані спільним побутом, мали спільний бюджет, який складався із їх пенсій та накопичень за життя, її заробітної плати. Вони не перебували у будь-якому іншому шлюбі. Дружина ОСОБА_5 – ОСОБА_6 померла 30 травня 1995 року, а вона розірвала шлюб із чоловіком ОСОБА_7 27 грудня 1988 року.

Також у позові ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_5 від попереднього шлюбу має двох дорослих дітей – доньку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3, із яким за доводами позивача він не спілкувався з 1997 року.

У період з лютого 1997 року по 21 серпня 2007 року вона разом із ОСОБА_5 проживала у належному йому будинку по вул. Писарева, 39, у м. Дніпрі, де вона як член сім’ї була зареєстрована з 10 жовтня 2003 року по 21 серпня 2007 року, але у зв’язку із загостренням захворювання кінцівок у ОСОБА_5 та неможливістю з огляду на це самостійно пересуватися та доглядати за будинком ними 30 жовтня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу було придбано спірну квартиру, де вони проживаючи сім’єю зареєструвалися 12 лютого 2008 року разом, та в якій позивач проживає і на цей час.

Позивач також у позові указувала, що під час спільного проживання частину сімейного бюджету вони заощаджували на банківських рахунках, які ОСОБА_5 відкрив на своє ім’я у ПАТ КБ «Приватбанк» та які є предметом спору у цій справі.

За життя ОСОБА_5 тяжко хворів, позивач зазначає про те, що постійно піклувалася про нього, надавала йому допомогу, за рахунок власних коштів придбавала ліки. 08 грудня 2016 року ОСОБА_5 помер, заповіт ним складено не було, а тому спадкоємцями першої черги після його смерті є діти – відповідачі у справі. Позивачу було відмовлено нотаріусом у прийнятті заяви про спадкування після смерті ОСОБА_5, оскільки вона не знаходиться із спадкодавцем у родинних відносинах. Діти померлого ОСОБА_5 прийняли спадщину після його смерті шляхом подання 14 грудня 2016 року заяв приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Посилаючись на те, що вони спільно проживали із ОСОБА_5 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільний побут, мали спільний бюджет, спільно утримували квартиру, де проживали, а також на те, що між ними склалися усталенні відносини притаманні подружжю ОСОБА_1 просить встановити факт такого проживання у судовому порядку та визнати за нею право власності на ? частину майна придбаного за час їх проживання, визнати її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, змінивши черговість спадкування.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2017 року указана позовна заява передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (т. 1, а.с. 1).

Ухвалою судді від 21 квітня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ КБ «Приватбанк», за участі третьої особи: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поділ майна, зміну черговості одержання права спадкування (т. 1, а.с. 94).

Також 21 квітня 2017 року постановлено ухвалу про забезпечення указаного позову та накладення арешту на спірну квартиру та грошові кошти із забороною вчиняти дії із їх відчуження, продажу та переформлення (т. 1, а.с. 97-98).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2017 року витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 належним чином завірені матеріали спадкової справи № 38/2016 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, для долучення до матеріалів справи; у КЗ «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради належним чином завірену копію історії хвороби з виписним епікризом стаціонарного хворого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який у березні 2016 року перебував на лікуванні у 5 хірургічному відділенні для долучення до матеріалів справи; у КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16» Дніпропетровської обласної ради належним чином завірені копії історії хвороб з виписними епікризами стаціонарного хворого ОСОБА_5, 08 березня 1398 року народження, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який у серпні 2015 року та у період з 27 вересня 2016 року по 07 жовтня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні, для огляду у судовому засіданні для долучення до матеріалів справи; у КЗ «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 11» Дніпропетровської обласної ради належним чином завірену копію історію хвороби з виписним епікризом стаціонарного хворого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який у листопаді 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні для долучення до матеріалів справи; у ОСОБА_1 правоустановчі документи на нерухоме майно: на квартиру № 3 в будинку № 112, корпус № 3 по вулиці Набережна Перемоги у місті Дніпрі, зокрема, договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 30 жовтня 2007 року; на приватний будинок № 39 по вулиці Писарева у місті Дніпрі (т.1, а.с. 169-170).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2017 року було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській област інформацію щодо розміру заробітної плати, пенсії та/або інших доходів, отриманих ОСОБА_1 в період з лютого 19997 року по грудень 2016 року, а також інформацію щодо розміру заробітної плати, пенсії та/або інших доходів, отриманих ОСОБА_5, який помер 08 грудня 2016 року, в період з лютого 1997 року по грудень 2016 року (т. 2, а.с.57-58).

Позивач та її представник ОСОБА_9 через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, у поданих заявах зазначили, що позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях позивача (т. 2, а.с. 89-93).

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_10 надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених в запереченні проти позову та додаткових поясненнях. У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов, подані через канцелярію суду 13 липня 2017 року представником указаного відповідача ОСОБА_10, у яких зазначено про те, що доводи викладені позивачем у позові щодо взаємовідносин між ОСОБА_5 та його дітьми є неправдивими, не відповідають дійсності, оскільки і донька, і син підтримували нормальні відносини із батьком, донька постійно надавала йому допомогу, спірна квартира була придбана за рахунок особистих коштів ОСОБА_5, отриманих від продажу належного йому будинку, кошти розміщені на рахунках зазначених у позові ОСОБА_1 були також особистою власністю померлого ОСОБА_5, а тому підстави для задоволення позову відсутні (т.1, а.с. 119-124).

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_11 у поданій заяві просила розглядати справу без її участі, проти заявлених позовних вимог заперечувала. У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов ОСОБА_12, в яких він зазначив, що в повній мірі підтримує позицію викладену в письмових поясненнях відповідача ОСОБА_2, також зазначає про те, що внаслідок скрутного матеріального становища не мав можливості надавати допомогу батькові, але підтримував батька та перебував з ним у гарних сімейних стосунках (т. 1, а.с. 163).

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судове засідання призначене на 03 квітня 2018 року не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, у матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов цього відповідача, які були надані через канцелярію суду представником відповідача ОСОБА_13, у яких він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1Є, оскільки вона не довела обставин набуття спірного майна саме за спільні кошти із померлим ОСОБА_5 або внаслідок спільної праці, а також з огляду на те, що банком не порушено прав позивача (т. 2, а.с. 30).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 просила розглянути справу за її відсутності, зазначила, що провадження у спадковій справі № 38/2016 після смерті ОСОБА_5, що помер 08 грудня 2016 року, здійснювалося нею згідно із чинним законодавством України (а.с. 104).

Зважаючи на таку процесуальну поведінку учасників справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі учасників справи та їх представників за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 помер 08 грудня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12 грудня 2016 року Жовтневим районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (т. 1, а.с. 129).

Як убачається із матеріалів справи, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 після його смерті 14 грудня 2016 року було заведено спадкову справу № 38/2016 (т. 1, а.с. 182). Із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися донька померлого ОСОБА_14, син померлого – ОСОБА_3

На виконання вимог ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та у зв’язку із провадженням у спадковій справі № 38/2016 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 14 грудня 2016 року звернулася до компетентних органів із запитом про надання інформації про те, де на момент смерті був зареєстрований ОСОБА_5 та про інших зареєстрованих осіб за даною адресою на день його смерті.

Згідно із отриманою на цей запит довідкою № 38152 від 19 грудня 2016 року ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: місто Дніпро, Набережна Перемоги, будинок 112-3, квартира, 3, також серед зареєстрованих значиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка була зареєстрована у квартирі 12 лютого 2008 року (т. 1, а.с. 198, 199).

Відповідно до довідки від 20 лютого 2007 року, виданої Холмогорським територіальним комітетом громадського самоврядування виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, ОСОБА_5 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_4, та у довідці зазначено, що його сім’я складається із дружини ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 47).

Аналогічні відомості викладені у довідках про склад сімї та місце реєстрації № 38204 від 20 грудня 2016 року (т. 1, а.с. 74), № 6281 від 27 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 75), № 6291 від 27 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 76), № 6267 від 27 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 77), у яких зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були зареєстровані у квартирі 3 в будинку 112-3 по Набережній Перемоги у м. Дніпрі з 12 лютого 2008 року.

Як вбачається із копії паспорта ОСОБА_5, він з 28 лютого 1974 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, а з 12 лютого 2008 року за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 112-3, квартира 3 (т. 1, а.с. 22-23).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 15 липня 1992 року ОСОБА_5 цього дня було укладено шлюб із ОСОБА_15 (т. 1, а.с. 24), яка померла 30 травня 1995 року, що пітверджується свідоцтвом про смерть, виданим 31 травня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська (т. 1, а.с. 25).

Як вбачається із копії паспорта ОСОБА_1, вона з 12 лютого 2008 року зареєстрована за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 112-3, квартира 3 (т. 1 а.с. 22-23) та відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 27 грудня 1988 року розірвала шлюб укладений із ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 32).

Відповідно до акта від 20 грудня 2016 року, посвідченого КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 з 2007 року проживала у цивільному шлюбі та вела спільне господарство із ОСОБА_5 за адресою: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 112АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 73).

Згідно із договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8Д, ОСОБА_5 придбано квартиру 3 по Набережній Перемоги у будинку 112, корпус 3, у місті Дніпрі (т. 1, а.с. 53).

Як вбачається із письмової відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 10 січня 2017 року № 20.1.0.0.0/7-20161215/3736 на запит приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яка наявна у спадковій справі заведеній після смерті ОСОБА_5, у нього були відкриті у ПАТ КБ «Приватбанк» наступні рахунки: 26353629749340 із залишком у сумі 40903,52 грн., 26351630086384 із залишком у сумі 30004,38 доларів США (наявне заповідальне розпорядження на ОСОБА_2О.), 26357629680580 із залишком у сумі 12501,13 доларів США (т. 1, а.с. 201).

Статтею 3 СК України унормовано, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом, законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Верховний Суд України у постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс 15 указав, що вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди повинні встановлювати факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з’ясовувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Аналізуючи доводи позивача ОСОБА_1 про необхідність встановлення факту її проживання із померлим ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд відзначає, що такі доводи слід визнати обґрунтованими, оскільки факт такого проживання підтверджений належними і допустимими доказами, оскільки вони спільно проживали і були зареєстрованими за однією адресою, позивач є обізнаною про усі правові підстави та правоустановчі документи, на підставі яких здійснювалася реєстрація місця проживання та набувалося померлим право власності на квартиру, де вони проживали, її обізнаністю та наявністю у неї медичних документів щодо наявних у померлого захворювань та надання йому у зв’язку із цим відповідної допомоги, сплатою позивачем комунальних та інших необхідних на утримання квартири платежів. При цьому допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і той факт, що вони сприймали їх як подружжя і дізналися про те, що між ними не було укладено шлюбу лише після смерті ОСОБА_5 Суд також із цього приводу відзначає, що інші допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 зазначили у своїх поясненнях про обізнаність із фактом проживання ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1

При цьому при вирішенні питання про встановлення факту проживання позивача із ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу суд бере уваги ту обставину, що самі відповідачі у своїх поясненнях не заперечували такого факту і вказували на їх спільне проживання і спілкування протягом усього цього часу із ОСОБА_1 та її рідними, проте свою правову позицію щодо необґрунтованоісті її позовних вимог та необхідності відмови в задоволенні заявлених нею позовних вимог мотивували тим, що насправді відносини між ними та їх батьком були приязними та тим, що позивач не довела факту набуття права власності на спірне майно шляхом спільних коштів та за рахунок спільної праці ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Необхідність такого доведення вони обгрунтовували посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, згідно із якою для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Проте суд з цього приводу відзначає, що відносини між померлим ОСОБА_5 та його дітьми не є предметом доказування за позовними вимогами про встановлення факту проживання позивача із померлим ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно та на їх розгляд не впливають.

Що стосується доводів з приводу обставин набуття права власності на спірне майно, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63 та частиною першою статті 65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, слід дійти висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки спірне майно набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а відповідачами як особами, що оспорюють цю презумпцію набуття майна у власність такими особами не доведено, що воно було придбане за кошти, які належали особисто ОСОБА_5

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, ухваленій у справі № 6-97цс11.

Отже, зважаючи на те, що спірне майно було набуто у власність ОСОБА_5 протягом 2007, 2015 років у період проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, факту спільного прибання ними такого майна не спростовано, а факт продажу будинку, що належав останньому і купівлі виключно за отримані від цього продажу кошти спірної квартири нічим не підтверджено і такі доводи є виключно припущеннями відповідачів, зважаючи на ту обставину, що судом установлений факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спірне майно підлягає визнанню їх спільною сумісною власністю і за позивачем слід визнати право власності на ? частину цього майна.

Що стосується вимоги про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_5, то вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За загальним правилом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Той із подружжя, який пережив спадкодавця, належить до першої черги спадкоємців (ст. 1261 ЦК). У цій правовій нормі йдеться лише про зареєстрований шлюб. Таким чином, проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без укладення шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України. Водночас відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Отже, у питанні черговості спадкування за законом особи, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, і такі, що фактично проживають однією сім’єю, належать до різних черг спадкування – першої та четвертої відповідно. А тому чоловік чи жінка, що проживали спільно однією сім’єю, спадкуватимуть лише за відсутності спадкоємців першої, другої та третьої черг.Також необхідно звернути увагу на те, що право на спадкування у четверту чергу належить не лише чоловікові (жінці), що проживали спільно однією сім’єю, таке право належить також іншим особам, наприклад, вітчиму, мачусі, пасинкам, пасербицям, іншим особам, що проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до відкриття спадщини (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7).

Отже, враховуючи, що судом при розгляді цієї справи визнано факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом визначеного у рішенні строку, указана обставина є правовою підставою для спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 та включення її до числа спадкоємців до четвертої черги і лише у разі відмови їй у цьому після надання відповідного судового рішення вона має право на захист порушеного права у судовому порядку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом також не встановлено підстав для задоволення позовної вимоги про зміну черговості спадкування і визнання за ОСОБА_1 права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги з огляду на таке.

Таку вимогу позивач мотивувала тим, що діти померлого, які є відповідачами у справі та спадкоємцями першої черги після його смерті, не піклувалися про нього та не надавали йому допомоги, незважаючи на те, що він хворів і потребував допомоги та догляду, які надавала саме вона. Нормативно таку вимогу вона обгрунтовувала посиланням на приписи ст. 1259 ЦК України.

Статтями 1258-1259 Кодексу унормовано, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Аналіз вказаної норми закону дає підстави для висновку, що судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування.

Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

У даному випадку слід дійти висновку, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Зокрема, суду не було надано доказів перебування ОСОБА_5 в безпорадному стані у зв'язку з наявними захворюваннями та похилим віком.

При цьому судом було встановлено та враховано, що ОСОБА_5 був матеріально забезпеченою особою та не потребував від позивача матеріального забезпечення, не перебував саме у безпорадному стані, хоча й мав певні захворювання.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поліл майна, зміну черговості одержання права спадкування задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 1997 року по 08 грудня 2016 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 квартиру № 3 в будинку № 112 у корпусі № 3 по Набережній Перемоги у місті Дніпрі (реєстраційний номер майна 20796719); банківський вклад на депозитному рахунку № 26357629680580 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» відкритому на підставі договору №SAMDNWFD0070830192101 від 25 вересня 2015 року; банківський вклад на депозитному рахунку № 26353629749340 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» відкритому на підставі договору №SAMDNWFD0070836372301 від 30 вресня 2015 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину: квартири № 3 в будинку № 112 у корпусі № 3 по Набережній Перемоги у місті Дніпрі (реєстраційний номер майна 20796719); банківського вкладу на депозитному рахунку №26357629680580 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» відкритому на підставі договору №SAMDNWFD0070830192101 від 25 вересня 2015 року; банківського вкладу на депозитному рахунку № 26353629749340 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» відкритому на підставі договору № SAMDNWFD0070836372301 від 30 вресня 2015 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та поліл майна, зміну черговості одержання права спадкування відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 5507,12 (п’ять тисяч п’ятсот сім грн. 12 коп.) грн. пропорційно по 1835,70 грн. із кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський