Рішення № 73660372, 19.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 квітня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/17266/17

номер провадження 2/201/866/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»

до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 23 листопада 2017 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 16 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11253317000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160000 грн. з кінцевою датою погашення кредиту 16 листопада 2014 року зі сплатою 13,50% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 16 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11253317000/П. 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, за умовами якого банк відступив своє право вимоги за указаним кредитним договором. У подальшому ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило право вимоги за кредитним договором № 11253317000 ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно до умов договору факторингу № 05/12-КВ. У зв’язку з неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором виникла заборгованість. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 червня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11253317000 від 16 листопада 2007 року звернуто стягнення на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» на предмет застави – автомобіль: тип ТЗ: легковий універсал – В, марка Hyundai, модель Tucson, номер кузова НОМЕР_1 – Y6LJN81BP7L008152 KMHJN81BP8U746663, рік випуску 2007, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №811Н/4-К від 08 листопада 2007 року зареєстрований в РП 1-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АЕС № 193405, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Фінанс» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем (в особі уповноваженого представника ТОВ «Вердикт Фінанс»). Станом на 07 листопада 2017 року заборгованість відповідачів залишається не погашеною та складає 132584,85 грн., з яких відсотки за користування кредитними коштами за період з 15 січня 2014 року складає 10746,22 грн. та пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань 25148,63 грн. З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно указану суму заборгованості та судові витрати у справі.

Представником позивача надано до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі у судові засідання 22 січня 2018 року, 01 березня 2018 року та 19 квітня 2018 року втретє не з’явилися, ніяких заяв та клопотань до суду не надавали, про причини неявки не повідомили. Про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином шляхом надіслання судових повісток на адресу відповідачів згідно із відомостями наданими адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін і постановити у справі заочне рішення суду за правилами ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 16 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за № 11253317000 (а.с.8-15). Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 160000,00 гривень для придбання автомобіля та взяла на себе зобов’язання повернути наданий кредит у повному обсязі в термін не пізніше 16 листопада 2014 року зі сплатою 13,50 % річних за користування кредитом. Згідно із п. 1.4 договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: під заставу транспортного засобу позичальника, а саме: автомобіль, марка Hyundai; модель: Tucson, рік випуску 2007 , колір синя перлина, тип ТЗ легковий-універсал-В, номери агрегатів: шасі KMHJN81BP8U746663, двигун 1975 см.куб., кузов KMHJN81BP8U746663, державний номер НОМЕР_3.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 16 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11253317000/П, відповідно до якого поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов’язань, що виникають з кредитного договору.

20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11253317000 від 16 листопада 2007 року.

У подальшому 20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12 – КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11253317000 від 16 листопада 2007 року.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Фінанс» наділено правом грошової вимоги за указаним кредитним договором.

У порушення умов договору позичальник свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, в результаті чого станом на 14 січня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 231429,46 гривень.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 червня 2014 року позов ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11253317000 від 16 листопада 2007 року звернуто стягнення на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» предмет застави автомобіль: тип ТЗ: легковий універсал – В, марка Hyundai, модель Tucson, номер кузова НОМЕР_1 – Y6LJN81BP7L008152 KMHJN81BP8U746663, рік випуску 2007, державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №811Н/4-К від 08 листопада 2007 року зареєстрований в РП 1-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АЕС № 193405, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Фінанс» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем (в особі уповноваженого представника ТОВ «Вердикт Фінанс»). Надано право ТОВ «Вердикт Фінанс» (в особі його уповноваженого представника) підписувати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля під час його укладання з іншою особою покупцем (а.с.39-45). Рішення суду у встановленому законом порядку набрало законної сили.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами у даній справі, ТОВ «Вердикт Фінанс» посилалося на те, що рішення суду не виконано боржниками та за період з 15 січня 2014 року по 07 листопада 2017 року по кредитному договору утворилася заборгованість у розмірі 132584,85 грн., з яких нараховані відсотки за умовами кредитного договору 107436,22 грн. та пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання у розмірі 25148,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 ЦК України).

У абзацах 1, 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

В той же час, за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті). Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи суть взаємопов’язаних кредитних і заставних зобов’язань, факт вилучення від боржника предмета застави для його подальшої реалізації породжує для кредитора обов’язок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.

Судом вже ухвалювалось рішення про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11253317000 від 16 листопада 2007 року. Відомостей щодо вжиття позивачем подальших заходів для виконання рішення суду матеріали справи не містять, тобто позивач не довів, що він вживав заходів щодо зменшення збитків, завданих порушенням зобов’язання, що призвело до прострочення кредитора.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі №6-2387цс15.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості недоведеними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи результат вирішення справи судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2018 року.

Суддя М.П. Ходаківський