Ухвала суду № 73659756, 16.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

16.03.18

Провадження № 2/200/4522/17 Справа № 200/20428/17

УХВАЛА

12 березня 2018 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ Яковлев Д. О., вирішуючи питання про прийняття уточнення позовної заяви ОСОБА_1 (кв. 4, буд. 1, вул. Центральна, м. Дніпро, Дніпропетровської області, 49000) до Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» (буд. 2-а вул. Богданова, м. Дніпро, Дніпропетровської області, 49006) про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

В С Т А Н О В И В:

До Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ надійшов позов ОСОБА_1, в якому він просив суд: визнати незаконним і скасувати Наказ виконуючого обов’язки головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 від 23 жовтня 2017 року № 398-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 В.» та поновити ОСОБА_1 на посаді інженера Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», а також стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3403,84 грн.

У зв’язку тим, що ухвалою від 13 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, її було прийнято і призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 12 березня 2018 року, після усунення позивачем зазначених судом недоліків.

06 березня 2018 року, через канцелярію суду,за вх. № 9841 надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати Наказ в. о. головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 23 жовтня 2017 року № 398-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 В.»; стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 (кв. 4, буд. 1, вул. Центральна, м. Дніпро, Дніпропетровської області, 49000) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15144,96 грн., а також стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, в якості компенсації моральної шкоди в сумі 15000,00 грн.

В судовому засіданні, позивач та його представник просили уточнену позовну заяву прийняти до розгляду, обґрунтовуючи пов’язаністю уточнених позивних вимог з заявленими первісно що за їх переконанням свідчить, про відповідність поданих уточнень вимогам процесуального закону, яким позивачу надано право змінити предмет, або підстави позову.

Представник відповідача, залишив вирішення питання про прийняття уточненої позовної заяви на розсуд суду.

Вислухавши думку сторін, перевіривши зміст позовних вимог заявлених в первісному та уточненому позові, зазначаю наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно загальних норм процесуального права – предметом позову є частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача щодо якої суд повинен ухвалити рішення, в той час, як підставою позову є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Виходячи з того, що уточнена позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у якості компенсації моральної шкоди, яка відсутня в первісному позові, вважаю твердження представника позивача про відповідність уточненої заяви, в цій частині вимогам ЦПК України, такими що не ґрунтуються на законі. Суд погоджується з тим, що вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена позивачем, в зв’язку з порушенням власником, або уповноваженим органом вимог трудового законодавства. Що вказує на її похідний характер, від встановленого, або безспірного факту порушення прав працівника та передбачає обґрунтування заявленого розміру завданих страждань належними доказами. Таким чином приходжу до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди, у цьому випадку не є уточненням первісного позову, оскільки всупереч ч. 3 ст. 49 ЦПК України, призводить до зміни як предмету, так і підстав позову.

Щодо вимоги, про збільшення первісно заявленого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 15144,96 грн., суд виходить з беззаперечності існуючих на час розгляду справи, між ОСОБА_1 та уповноваженим органом Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» трудових відносин, що у разі задоволення вимоги позивача про скасування спірного наказу передбачає безумовне стягнення на його користь суми середнього заробітку, за час існування порушення трудового законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 175, 260 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача про прийняття уточнення позовної заяви, – задовольнити частково, шляхом збільшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначеної у первісному позові.

В прийнятті уточнення позовної заяви, щодо стягнення грошових коштів у якості компенсації моральної шкоди в сумі 15000,00 грн., – відмовити.

Продовжити судовий розгляд цивільної справи, з урахуванням прийнятого судом рішення, виходячи з уточнення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а саме: Визнати незаконним та скасувати Наказ в. о. головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 23 жовтня 2017 року № 398-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 В.»; Стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 (кв. 4, буд. 1, вул. Центральна, м. Дніпро, Дніпропетровської області, 49000) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15144,96 грн.

Роз’яснити позивачу, право звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.

Ухвала, в частині повернення уточненої позовної заяви може бути оскаржена позивачем безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області, протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 16 березня 2018 року.

Суддя Д. О. Яковлев