Ухвала суду № 73659481, 14.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13927/18

Провадження № 1-кс/761/9536/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2018 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря судового засідання Філь В.В., прокурора Бородія Я.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисників Земницького Д.П., Мірошника О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 420 180 000 000 006 88 від 26.03.2018, у якому

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львів, громадянин України, українець, який має вищу освіту, працює прокурором Львівської місцевої прокуратури № 1, у шлюбі не перебуває, зареєстрований та фактично проживає за адресою - АДРЕСА_1, не судимий,

підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України Бородієм Я.В. клопотання слідчого ГСУ СБ України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1

На обґрунтування клопотання зазначено, що 13.04.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України. Вказане кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, розробили злочинну схему незаконного збагачення, відповідно до якої ОСОБА_5 підшукував осіб, які зацікавлені у прийнятті процесуальних рішень у кримінальних провадження, де процесуальне керівництво здійснює прокурор ОСОБА_1., який використовуючи своє службове становище, за неправомірну вигоду, приймав процесуальні рішення щодо закриття таких проваджень.

Так, 11.04.2018 ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 у якості неправомірної вигоди за прийняття останнім процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 120 181 400 500 001 60, отриманих від ОСОБА_6, у сумі 1500 доларів США.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати не потерпілу, свідків та інших підозрюваних, знищити, сховати чи спотворити речі та документи, що мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, вчинити інший злочин та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважали висунуту ОСОБА_1 підозру необґрунтованою, оскільки останній не був процесуальним керівником у вказаному вище кримінальному провадженні, отже не уповноважений на прийняття будь-яких процесуальних рішень у ньому.

Сторона захисту також зазначила, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває мати похилого віку, тобто наведені стороною обвинувачення ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного відсутні, оскільки ОСОБА_1 наміру переховуватись від органу досудового розслідування не має.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

У силу ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя, прокурор, слідчий керуються, зокрема принципом законності, який покладає на перелічених осіб обов'язок неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у КПК.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 (далі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини»«обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.

Так, характер інкримінованого підозрюваному злочину, який має корисливу спрямованість та вчинений шляхом використання службового становища, також свідчить про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.

У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, непрацездатного утриманця, підозрюваний може вчинити дії з метою переховування.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

З огляду на те, що на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлені всі особи, яким відомі обставини вчинення інкримінованих дій, частина з них можуть бути підлеглими або колегами ОСОБА_1, тобто певним чином залежними від нього по службі, слідчий суддя вважає реально існуючим ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у справі.

У той же час, слідчий суддя вважає недоведеним матеріалами клопотання припущення слідчого, що підозрюваний може знищити або спотворити речі та документи, що мають істотне значення для встановлення обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, а також вчинити інший злочин.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Санкція ч.3 ст.368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_1, передбачає позбавлення волі на строк понад вказаний вище строк.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Слідчий суддя, враховуючи розмір неправомірної вигоди, отриманої внаслідок вчинення інкримінованих підозрюваному дій, дійшов висновку, що ініційований стороною обвинувачення розмір застави є необґрунтовано значним, тому вважає за необхідне визначити заставу у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділ1 1 управління ГСУ СБ України Хлебнікової О.М. задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою визначити по 11 червня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 176 200 (сто сімдесят шість тисяч двісті) грн.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки :

-прибувати до слідчого ГСУ СБ України з встановленою періодичністю;

-не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_5, ОСОБА_6;

-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

-носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя В.М. Циктіч