Рішення № 73659363, 26.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/557/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Галагана В.І.,

за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,

представника позивача Левіної Т.М.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема Логістик» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема Логістик» (далі - ТОВ «Тема Логістик»), звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 108 847,29 грн. з яких: 106 467,29 грн. - розмір матеріального збитку з вирахуванням страхового відшкодування; 1 200,00 грн. - витрати на проведення автотоварознавчої експертизи; 1 180,00 грн. - витрати на послуги транспортування автомобіля; 1 762,00 грн. - сума судового збору, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 грудня 2014 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на перехрестя вул. П. Запорожця та б-ру Перова, в м. Києві, на заборонений сигнал світлофора та здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда Сівік», державний номерний знак НОМЕР_2, який на момент вчинення ДТП належав на праві власності позивачу ТОВ «Тема Логістик». Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.08.2016 року, яку залишено без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 26.08.2016 року, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Розмір матеріального збитку, завданого відповідачем позивачу ТОВ «Тема Логістик», встановлено висновком автотоварознавчого дослідження від 12.01.2015 року № 755, та складає 156 467.29 грн. Оскільки автомобіль «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, на момент вчинення ДТП було забезпечено ПрАТ СК «Провідна», останньою на звернення позивача було виплачено 50 000,00 грн. страхового відшкодування у рахунок погашення матеріальної шкоди позивача. З огляду на вищевикладене та з урахуванням суми страхової виплати, не відшкодованою залишилась сума матеріального збитку у розмірі 106 467,29 грн., а також понесені позивачем витрати на проведення автотоварознавчої експертизи та витрати на послуги транспортування пошкодженого транспортного засобу, які, на думку позивача, мають бути відшкодовані відповідачем, як особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

07.03.2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема Логістик» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду в судове засідання. (а.с. 74-76)

Представник позивача ТОВ «Тема Логістик» Левіна Т.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви та зміст відповіді на відзив, долученої до матеріалів справи. (а.с. 95-97)

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, що містить зміст письмового відзиву на позовну заяву (а.с. 83-86), просив застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити в позові в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, зазначених відповідачем в судовому засіданні, та з підстав, що містить зміст письмового відзиву на позовну заяву (а.с. 83-86), просив застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача Левіної Т.М., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 19.12.2014 о 21.00 год., керуючи ТЗ «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого сталось зіткнення з ТЗ «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п. 8.7.3е) ПДР України.

Відповідно до частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.08.2016 року, яку постановою Апеляційного суду м. Києва від 26.09.2016 року залишено без змін, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. (а.с. 14-18; 19-21)

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.08.2016 року, яку постановою Апеляційного суду м. Києва від 26.09.2016 року залишено без змін, відповідно до якої відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, що підтверджено сторонами під час судового розгляду справи та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

За даними Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9477757 від 24.12.2014 року, автомобіль «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, який на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності ТОВ «Тема Логістик», був забезпечений відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів терміном дії до 09.01.2015 року, виданим АТ «Просто-Страхування», автомобіль «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, який на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності ОСОБА_2, був забезпечений відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів терміном дії до 30.10.2015 року, виданим ПрАТ «СК «Провідна». (а.с. 53-54; 58)

24.12.2014 року представник ТОВ «Тема Логістик» звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування № 2300066941. (а.с. 55-56)

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року (далі - Методика), відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до п. 2.4. Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п. 8.2. Методики, вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Висновок експерта - це виклад експертом фактичних даних, які мають значення для справи і встановлені ним на основі спеціальних знань у результаті експертного дослідження.

За даними Висновку автотоварознавчого експертного дослідження № 755 від 12.01.2015 року, вартість якого становить 1 200,00 грн., складеного експертом ФОП ОСОБА_7, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням розцінок ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест» складає 156 467,29 грн. (а.с. 22-46; 47)

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

На підставі заяви представника ТОВ «Тема Логістик» 24.03.2015 року ПрАТ «СК «Провідна» здійснила на користь ТОВ «Тема Логістик» виплату страхового відшкодування в сумі 50 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 0012564 від 24.03.2015 року. (а.с. 51; 52)

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Крім того, згідно правової позиції, наданої Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 року (Справа № 2808цс15), право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «Тема Логістик» звернувся з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь суми матеріальної шкоди у розмірі 106 467,29 грн., розрахованої позивачем відповідно до Висновку автотоварознавчого експертного дослідження № 755 від 12.01.2015 року та з вирахуванням сплаченої страховиком суми страхового відшкодування (156 467,29 грн. - 50 000,000 грн. = 106 467,29 грн.), завданої позивачу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.12.2014 року за наслідками протиправних дій відповідача під час керування ним транспортного засобу, що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили. Крім того, складову предмету спору становлять вимоги позивача про відшкодування відповідачем на його користь витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 200,00 грн., витрат на послуги транспортування автомобіля у розмірі 1 180,00 грн. та судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторін, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди з відповідача, завданої останнім внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась у зв'язку із порушенням відповідачем Правил дорожнього руху України, що встановлено рішенням суду, яка набрало законної сили, - оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, незалежно від факту страхування цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди.

При цьому, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо порушення п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи від 24.11.2003 року під час проведення автотоварознавчої експертизи від 12.01.2015 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем як замовником дослідження відповідача про дату, час та місце проведення технічного огляду автомобіля.

В частині клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності слід зазначити наступне.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.

Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.(Правова позиція, висловлена у Постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 року Справа № 6-192цс16 та у Постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у Справі № 6-1365цс17)

Якщо потерпілий приймає рішення звернутися з вимогою про відшкодування шкоди до безпосереднього заподіювача шкоди - винуватця ДТП, то він, потерпілий, виступає кредитором у деліктному зобов'язанні. Особливість деліктного зобов'язання свідчить про те, що перебіг позовної давності для вимоги потерпілого в такому випадку починається з дня скоєння ДТП, адже, як правило, саме в цей день потерпілий дізнається або повинен дізнатися про порушення свого права та про особу, що його порушила. (Правовий висновок, висловлений у Постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у Справі № 6-1365цс17)

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Так, судом встановлено, що позивач після настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19 грудня 2014 року, вже звернувся до страховика відповідача ПрАТ «СК «Провідна» із заявою від 24.12.2014 року про виплату йому страхового відшкодування у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася з вини відповідача ОСОБА_2, з яким страхувальник уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та отримав відшкодування у межах ліміту відповідальності. 12 січня 2015 року за участю представника позивача відбулася оцінка пошкодженого транспортного засобу. Позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила (водія, що спричинив ДТП, ОСОБА_2), 19 грудня 2014 року, тобто в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача, чим останньому завдано шкоду, і саме із цього часу у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди. Однак до суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся 11 січня 2018 року - зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови у позові, з огляду на відповідне клопотання відповідача та за відсутності в матеріалах справи клопотання позивача про поновлення строку позовної давності із зазначенням поважності причини її пропуску.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, що є підставою для відмови в позові в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема Логістик» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, в порядку статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням відмови у задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування на користь позивача сплаченого ним під час звернення з даним позовом до суду судового збору, а також відсутні підстави для відшкодування на користь відповідача витрат на правову допомогу, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів надання останньої.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 14, 22, 256, 257, 261, 267, 982, 990, 999, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судове рішення у цивільній справі», правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.06.2016 року Справа № 6-192цс16 та у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у Справі № 6-1365цс17), ст.ст. 3, 6-13, 19, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема Логістик» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2018 року.

С у д д я: