Постанова № 73658016, 26.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №759/14916/15-ц Головуючий у 1-й інстанціїсуддя: Величко Т.О.

26 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Автотрейд Київ», Броварське ВРЕВ ДАІ в Київській області, Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ануфрієв Олександр Володимирович про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна та зняття всіх обмежень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та просив визнати позивача добросовісним набувачем транспортного засобу FIESTA 1.3 (легковий комбі-В), 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; залишити зазначений транспортний засіб у власності позивача та зняти всі обмеження щодо використання ОСОБА_3 права власності на даний транспортний засіб.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує про неналежне повідомлення третьої особи про розгляд справи та відмовлення судом у задоволенні клопотання позивача про проведення почеркознавчої експертизи. Зазначив, що будь-якого рішення, яке б скасовувало чинність та справжність документів наданих позивачем у якості доказів на підтвердження законності правочину не існує, а тому наявні підстави вважати ОСОБА_2 добросовісним набувачем.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Ідея Банк» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що позивач не має статусу добросовісного набувача, а тому позов у цілому недоведений.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2413/2018Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні представник третьої особи ПАТ «Ідея Банк» заперечував проти апеляційної скарги та просив останню залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в слідчих дія, яке колегією суддів було відхилено, оскільки не надано відповідних підтверджень та тривалий розгляд справи.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленні про розгляд справи.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.09.2015 задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та інші про визнання недійсним правочину з купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль, визнано недійсним правочин із купівлі-продажу від 01.08.2014 ОСОБА_4 ОСОБА_2 автомобіля Ford Fiesta, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, оформлений довідкою-рахунком TOB «Прогрес Автотрейд Київ» серії ВІА від 01.08.2014, на підставі якої зазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 під реєстраційним номером НОМЕР_2; визнано за ОСОБА_6 право власності на вказаний автомобіль, позивач не має статусу добросовісного набувача, а тому позов у цілому не доведений з підстав вказаних позивачем.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09.08.2014 Броварським ВРЕВ ДАІ Київської обл. було зареєстровано право приватної власності на транспортний засіб FORD FIESTA, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_1 за ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 15-16). Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми Фоменко І.М. від 19.01.2015 накладено арешт на рухоме майно по матеріалам провадження № 12014200440005601 від 10.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (т. 1, а. с. 17-18).

ОСОБА_2 зазначає, що купівля ним спірного транспортного засобу була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Постанови КМУ від 11.11.2009 N 1200 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», шляхом оформлення довідки рахунок серії ВІА №681663 від 01.08.2014, виданої ТОВ Прогрес Автотрейд Київ». Згідно Довідки-рахунка спірний автомобіль було оцінено в 100 000 грн. Позивач вказував, що ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_6 надав позивачу Довіреність від 04.07.2014, посвідчену Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О.В. та зареєстровану в реєстрі за №893. Відповідно до змісту довіреності, остання була видана від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 Саме ОСОБА_4, а не ОСОБА_5 відповідач доручила представляти її інтереси довірителя в органах ДАІ з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та розпорядженням, а також зняття в обліку в органах ДАІ, здавати в оренду, продавати, дарувати, обмінювати тощо, автомобіль марки FORD FIESTA, 1.3 (легковий комбі-В), 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3. Така довіреність на момент вчинення правочину з купівлі-продажу спірного автомобіля не була анульованою і станом на день звернення до суду з даним позовом не визнавалась судом недійсною, а відтак, на його думку, відсутні будь-які підстави вважати незаконним вчинення даного правочину. ОСОБА_2 зазначив, що при оформленні купівлі-продажу автомобіля, 01.08.2014 ним було передано ОСОБА_4 в присутності Відповідачки ОСОБА_6 кошти в розмірі 10 000,00 доларів США, що на день вчинення правочину еквівалентно 120 000,00 грн. Дані обставини свідчать про відчуження автомобіля безпосередньо з власної волі ОСОБА_6, а також про законність правочину щодо набуття права власності Позивачем на спірний автомобіль.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_6 звернулася із відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3,статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Враховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до положень норм стст.16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках (ст. 388 ЦК), а саме: у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; у всіх випадках добросовісного заволодіння річчю на підставі безвідплатного договору з особою, яка не мала права на її відчуження.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пп.1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Виходячи зі змісту статті 330 ЦК, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріали справи свідчать, що 23.09.2015 рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми задоволено позов ОСОБА_6 до УДАІ УМВС України в Сумській обл., ОСОБА_2, ОСОБА_5 та інші про визнання недійсним правочину з купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль, визнано недійсним правочин із купівлі-продажу від 01.08.2014 ОСОБА_4 ОСОБА_2 автомобіля Ford Fiesta, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, оформлений довідкою-рахунком TOB «Прогрес Автотрейд Київ» серії ВІА від 01.08.2014, на підставі якої зазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 під реєстраційним номером НОМЕР_2; визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль Ford Fiesta, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (колишній реєстраційний номер НОМЕР_3) (т. 1, а. с. 78-81; 91-94). Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 05.05.2016 рішення зазначеного районного суду залишено без змін (т. 1, а. с. 172-173).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Матеріали справи містять дані про те, що позивач був учасником вищезгаданої справи за позовом ОСОБА_6 до УДАІ УМВС України в Сумській обл., ОСОБА_2, ОСОБА_5 та інші.

Вказаним рішенням встановлено факт вибуття спірного автомобіля поза волею ОСОБА_6, в зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 82 ЦПК України, вказані обставини не повинно доводити при розгляді цієї справ.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції сторони не заперечували той факт, що вищезгадане рішення не скасоване.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду про відмову в задоволенні позову правильними.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зст. 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження своїх вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення судом третьої особи - ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ» не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи, що судом здійснювалося повідомлення за адресою зазначеною в матеріалах справи, про зміну місцезнаходження суд повідомлено не було, при тому позивач не надав будь-якого документу з приводу того, що вказана особа доручала йому представляти її інтереси в суді.

Щодо відмовлення судом у задоволенні клопотання позивача про проведення почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підпису ОСОБА_6 в довіреності, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутня необхідність для її проведення, враховуючи наявність рішення суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання за ОСОБА_6 право власності на спірний автомобіль Ford Fiesta, 2011 року.

Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду першої інстанції є такими, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Аналіз останнього дає можливість говорити, що суд першої інстанції розглянув усі доводи позивача та зробив по ним свої висновки, з якими погоджується і колегія суддів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне невизнання його добросовісним покупцем спірного автомобіля також є необґрунтованими, враховуючи, що таке питання може вирішуватися лише при розгляді справи про витребування спірного автомобіля на користь ОСОБА_6, але такого питання при розгляді справи за позовом ОСОБА_6 до УДАІ УМВС України в Сумській обл., ОСОБА_2, ОСОБА_5 та інші про визнання недійсним правочину з купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль не ставилося.

Посилання в апеляційній скарзі на неприйняття до уваги того, що купівля спірного автомобіля відбувалася з дотриманням усіх вимог діючого законодавства за наявності рішення суду про відчуження останнього поза волею його власника ОСОБА_6 також не спростовують висновків суду, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.04.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк