Вирок № 73655048, 26.04.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/73/18

Провадження № 1-кп/700/38/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р.Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

при секретарі судового засідання Сіденко Н.П.,

за участю прокурора Карпенко К.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.06.2017 року № 12017250000000229 за обвинуваченням -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, працюючого на посаді водія автотранспортних засобів в ПП «Олімп», одруженого, не судимого, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 21 червня 2017 року близько 13 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Жовтнева в с.Бужанка, Лисянського району, Черкаської області від смт.Лисянка в напрямку центру с.Босівка, Лисянського району, Черкаської області порушуючи вимоги п.п. 2.3. б) 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, знаходячись поряд з будинком №25, не дотримався безпечної дистанції, а тому під час виникнення перешкоди для руху у вигляді мопеду «NAVIGATOR TXM50QT», без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_1, котрий рухався попереду нього в попутному напрямку, маючи технічну можливість уникнути зіткнення, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення з останнім.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мопеду «NAVIGATOR TXM50QT», без реєстраційного номеру, потерпіла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно з висновком експерта №05-9-02/123 від 22.06.2017, отримала наступні ушкодження черепно - мозкову травму у вигляді: крововиливів під м’які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, переломів кісток черепа, крововиливів у м’які покрови голови з внутрішнього боку, синця на верхній повіці правого ока, садна на підборідді, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечною для життя; числені синці та садна на тілі, забійні рани на пучці п’ятого пальця лівої кістки та лівої гомілки, які носять ознаки легких тілесних ушкоджень та 21.06.2017 року померла на місці події. Причиною смерті ОСОБА_4 є черепно – мозкова травма у вигляді крововиливів під м’які мозкові оболонки мозку та мозочка, переломи кісток черепа.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону, суд обмежився дослідженням доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1 та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Вислухавши думку прокурора, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є необережним і відноситься до категорії тяжких злочинів.

До обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди заподіяну злочином.

Обставин, що обтяжують покарання судом відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, враховуючи поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, а саме активне сприяння потерпілому, суд, вважає необхідним призначити покарання в межах санкції частини 2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України. При цьому суд зважає на позицію потерпілого, який просить не призначати покарання, яке слід відбувати реально, а також враховує відсутність з сторони претензій до обвинуваченого.

Також суд враховує, що злочин вчинено обвинуваченим по необережності, в тверезому стані, те що його робота пов’язана з керуванням транспортом, та є єдиним його джерелом доходу, тому суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_3 додаткову міру покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Речові докази а саме: легковий автомобіль, марки «ВАЗ 2104» бежевого кольору д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власноті ОСОБА_5 переданий під розписку на зберігання власнику, слід залишити власнику. Мопед «NAVIGATOR TXM50QT», без реєстраційного номеру, що належить ОСОБА_6 переданий під розписку на зберігання власнику, слід залишити власнику.

Речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України. Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст. 75, 76, ч. 2 ст. 286 КК України, ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 75, п.п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/1934 від 31.10.2017 року у розмірі 1581,92 грн ( одна тисяча п’ятсот вісімдесят одна гривня 92 коп.), які необхідно перерахувати для відшкодування витрат (отримувач: УК у м. Черкасах /Черкаси/ 24060300, код отримувача: 38031150, р/рахунок: 31116115700002, банк: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО: 854018).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/1933 від 17.11.2017 року у розмірі 1581,92 грн ( одна тисяча п’ятсот вісімдесят одна гривня 92 коп.), які необхідно перерахувати для відшкодування витрат (отримувач: УК у м. Черкасах /Черкаси/ 24060300, код отримувача: 38031150, р/рахунок: 31116115700002, банк: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО: 854018).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення транспортно –трасологічної експертизи № 4/1935 від 17.11.2017 року у розмірі 2379,52 грн ( дві тисячі триста сімдесят девять гривень 52 коп), які необхідно перерахувати для відшкодування витрат (отримувач: УК у м. Черкасах /Черкаси/ 24060300, код отримувача: 38031150, р/рахунок: 31116115700002, банк: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО: 854018).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення автотехнічної експертизи № 4/2350 від 21.12.2017 року у розмірі 1189,76 грн (одна тисяча сто вісімдесят дев’ять гривень 76 коп) отримувач: УК у м. Черкасах /Черкаси/ 24060300, код отримувача: 38031150, р/рахунок: 31116115700002, банк: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО: 854018).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку через Лисянський районний суд черкаської області.

Копію вироку Лисянського районного суду Черкаської області негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Г.М. Яценко