Постанова № 73654932, 25.04.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/4137/17 Провадження № 22-ц/795/509/2018 Головуючий у I інстанції - Ковальова Т. Г. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб» на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2018 року про забезпечення позову, -

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2018 року з метою забезпечення позову ОСОБА_2 до ТОВ «Ніжинський хліб» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та зобов'язання вчинити дії з виплати збитків та компенсації накладено арешт на грошові кошти належні ТОВ «Ніжинський хліб» шляхом заборони відчуження та розпорядження грошовими коштами в сумі 45 347,55 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ніжинський хліб» просить скасувати вказану ухвалу суду в повному обсязі, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зачіпає майнові інтереси товариства, є незаконною, необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що накладення арешту на рахунки ТОВ «Ніжинський хліб» є передчасними заходами, які перешкоджають господарській діяльності відповідача, оскільки останній не має змоги розпоряджатися власними обіговими коштами, зокрема, платити за електроенергію, газ, водопостачання, постачальникам сировини тощо.

Заявник зазначає, що висновків про те, що дії відповідача зможуть утруднити виконання рішення суду у даній справі суд дійшов зі слів позивача та без жодної доказової бази, не перевіривши, чи дійсно відповідач знаходиться у стадії реорганізації.

Наголошує, що відповідно до витягу з ЄДР ТОВ «Ніжинський хліб» станом на 19.02.2018 є діючим підприємством і не перебуває в процесі припинення, не знаходиться у процесі провадження у справі про банкрутство, санації тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає судове рішення законним, обґрунтованим, та прийнятим без порушень норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач умисно ухиляється від виконання обов'язків щодо виплати їй середнього заробітку та компенсації, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Ніжинський хліб», яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «Ніжинський хліб» про стягнення з останнього компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 30 450,23 грн, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 9 223,72 грн, моральної шкоди у розмірі 5 000 грн та судового збору.

02.02.2018 ОСОБА_3 звернулася із заявою про забезпечення даного позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ТОВ «Ніжинський хліб», а в разі їх відсутності на кошти співвідповідачів ТОВ «Ніжинхліб» та Третяк Валентини Іванівни в розмірі, що відповідає розміру позовних вимог, а саме: 45 347,55 грн (9 223,72 грн - середній заробіток + 30 450,23 грн - компенсація + 5 000 грн - моральна шкода + 673,60 грн - судові витрати). Свою заяву обґрунтовувала тим, що їй стало відомо, що відповідач з метою ухилення виплат недорахованих заробітних плат працівникам товариства у 2015 - 2016 роках та майбутніх виплат по рішенню судів приймає міри до реорганізації товариства. Позивачка зазначає, що Третяк В.І., яка є керівником ТОВ «Ніжинський хліб» було зареєстровано ТОВ «Ніжинхліб», де вона також стала керівником і до якого в користування перейшли всі активи відповідача, в тому числі і належні позивачці кошти (середній заробіток та компенсаційні виплати). Вказує, що реорганізація ТОВ «Ніжинський хліб» та позбавлення його всіх активів унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на грошові кошти, належні ТОВ «Ніжинський хліб» в розмірі 45 347,55 грн, є достатнім і ефективним способом забезпечення позову, який в повній мірі забезпечить виконання рішення суду.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1. ч. 1. ст. 150 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 роз'яснено, що при розгляді заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ураховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції помилково задовольнив заяву ОСОБА_2 та забезпечив позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ТОВ «Ніжинський хліб».

Посилання позивачки у заяві про забезпечення позову на прийняття керівником ТОВ «Ніжинський хліб» Третяк В.І. заходів по реорганізації товариства є голослівними та не підтверджені матеріалами справи. Зокрема, з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ «Ніжинський хліб» у процесі припинення, реорганізації, ліквідації, провадження у справі про банкрутство, тощо, не перебуває (а.с. 46-48), а ТОВ «Ніжинхліб» - не є організацією-правонаступником відповідача. Також є голослівним твердження ОСОБА_2 про передачу всіх активів відповідача ТОВ «Ніжинхліб».

Проте зазначене залишилось поза увагою суду, як і положення ч. 2 ст. 149 ЦПК України, які дозволяють вжиття заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист.

Посилання ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідач умисно ухиляється від виконання обов'язків щодо виплати позивачці середнього заробітку та компенсації і тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки є міркуваннями позивача, які не ґрунтуються на доказах.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому ухвала Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2018 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб» - задовольнити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2018 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та зобов'язання вчинити дії з виплати збитків та компенсації - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: