Постанова № 73653847, 24.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/10341/17 Головуючий в І інстанції: Прохоренко В.В.

Номер провадження: №22-ц/791/541/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланова О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Цвєткова І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 лютого 2018 року, у складі судді Прохоренко В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

19 червня 2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь неналежно списані грошові кошти в сумі 1520,00 грн, втрати від інфляції за період з 11.12.2016 року по 24.01.2018 року в сумі 223,31 грн, пеню станом на 24.01.2018 року в сумі 621,58 грн, а всього 2364,89 грн, а також стягнути з відповідача пеню, починаючи з 25.01.2018 року по день повного виконання судового рішення і витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Позов обґрунтувала тим, що вона є клієнтом банку, 11.12.2016 року о 14 год. 48 хв. їй зателефонував невідомий, який представився співробітником служби безпеки ПАТ "Державний ощадний банк України", після чого на її телефонний номер в період до 14 год. 57 хв. надійшло декілька СМС-повідомлень з телефонного номера НОМЕР_2, внаслідок чого із її карткового рахунку шахрайським шляхом викрадені грошові кошти в сумі 1520грн, що надійшли на карту як пенсія. При цьому номер карти, її ПІН- код, строк дії, СVV2-код та зміст СМС-повідомлення вона нікому не повідомляла. Про даний факт вона невідкладно повідомила банк та Херсонський міський відділ поліції, а 14.12.2016 року була на прийомі у начальника служби безпеки банку, однак 04.02.2017 року отримала лист банку, у якому відсутня будь-яка інформацію щодо службового розслідування банком факту неналежного переказу грошових коштів з її карткового рахунку. У березні 2017 року письмово звернулася до Філії Херсонського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" з вимогою про негайне повернення їй грошових коштів і отримала відповідь, що банк надавав їй відповідь і підстави для повторного перегляду її заяви відсутні. Враховуючи те, що банк відмовив їй у повернення грошових коштів, що були неналежно переказані з її рахунку, то просить задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням від 01 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь позивача 1520 грн неналежно списаних коштів, втрати від інфляції за період з 11.12.2016 року по 24.01.2018 року в сумі 223,31 грн, пеню станом на 24.01.2018 року в розмірі 621,58 грн. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема зазначив, що вказана банківська операція відбулась виключно із введенням у систему "Portmane" особистих даних позивача (номер картки, термін дії, CVV- код), які відомі лише самій ОСОБА_2 Також скаржник вважає, що не повинен доказувати, що зняття коштів було здійснено поза волею позивача та не може відповідати за її дії.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до Виписки від 08.06.2017 року по картковому рахунку НОМЕР_3, який відкритий на ОСОБА_2, було здійснено 09.12.2016 року безготівкове зарахування пенсії у сумі 1540,89 грн, а 11.12.2016 року - переказ коштів з рахунку через UKR (а.с.3-4).

У заяві від 11.12.2016 року ОСОБА_2 до Начальника ХОП Херсонської області ОСОБА_3 вказано, що їй 11.12.2016 року об 14 год.48 хв. зателефонували з номеру телефона "НОМЕР_1" та відрекомендувалися співробітником Ощадбанку відділення № 124 ОСОБА_4. Після цього, об 14 год. 54 хв. їй надійшло СМС-повідомлення від банку (з телефонного номера НОМЕР_2) з кодом 933545, а потім СМС-повідомлення про зняття з рахунку 1520 грн (а.с.5).

26 січня 2017 року позивач подала заяву до Філії Херсонського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в якій просила провести розслідування щодо ситуації, яка виникла 11.12.2016 року про здійснення операції по картці на суму 1520грн, зазначаючи, що вона зверталася до начальника служби безпеки банку 11.12.2016 року, служба безпеки банку не захистила її грошові кошти (а.с.6).

Банком несанкціонована транзакція не скасована й грошові кошти на картці/рахунку позивача не відновлені.

26 січня 2017 року начальник Херсонського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк" на заяву від 26.01.2017 року відповів листом, в якому вказав, що за результатами розгляду та вивчення і аналізом авторизаційних документів по вказаній клієнтом транзакції підтверджено, що транзакція дійсно мала місце, проводилась через сайт "Portmone" з використанням усіх необхідних реквізитів картки, а саме: номера картки, строку її дій та СVV коду, тому згідно правил міжнародних платіжних систем зазначені операції є легітимними. Згідно умов договору про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки та здійснення його розрахунково - касового обслуговування, клієнт несе повну відповідальність за транзакції до розміщення карти в стоп - лист і рекомендовано для подальшого розслідування звернутися із заявою до правоохоронних органів (а.с.7).

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.01.2018 року вбачається, що 11.12.2016 року надійшла заява від ОСОБА_2 внаслідок розслідування дії, зазначені у заяві, кваліфікували за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України (а.с.44).

26 лютого 2017 року позивач повторно звернулась до Філії Херсонського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" із проханням прискорити розслідування факту шахрайства (а.с.8).

13 березня 2017 року ОСОБА_2 знову звернулась із заявою до Філії, в якій вказала, що банк не сплатив їй пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу коштів та не відновив кошти на її рахунку (а.с.9).

24 березня 2017 року у відповідь на вказану заяву від 13 березня 2017 року Філія у листі повідомила, що попередня відповідь банка була надана обґрунтовано, підстави для повторного перегляду відсутні та рекомендовано звернутись щодо питання шахрайства до правоохоронних органів (а.с.10).

Згідно ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.37.2 ст.37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж 90 календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року, банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів та/або еквайринг на підставі внутрішньобанківських правил, розроблених відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку і правил платіжних систем. Внутрішньобанківські правила затверджує орган управління банку, уповноважений на це згідно зі статутом (п.7). Внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити, зокрема, систему управління ризиками під час здійснення платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, уключаючи порядок оцінки кредитного, операційного ризику, оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та порядок урегулювання неплатоспроможності й інших випадків невиконання банком своїх зобов'язань (пп.5 п.8); порядок подання користувачем повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які не виконувалися користувачем, і внесення електронного платіжного засобу до стоп-списку та його вилучення (пп.8 п.8); перелік можливих нештатних ситуацій, що можуть виникати під час здійснення користувачем операцій з використанням електронних платіжних засобів, процедури інформування користувача про такі операції та порядок їх завершення (пп.10, п.8); інші процедури, які регулюють здійснення платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів (пп.11, п.8).

Відповідно до п.14 Положення електронний платіжний засіб має містити обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Платіжна організація має право в правилах платіжної системи встановити додаткові реквізити електронного платіжного засобу.

Із пункту 9 Положення вбачається, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п.10 Положення: Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян".

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що банк не вжив усіх передбачених законом заходів безпеки, не зарахував на рахунок користувача списані з її картки пенсійні кошти, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на всебічному і повному досліджені наданих заявником доказах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що банк помилково тлумачить відсутність у нього обов'язку доказування стосовно наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю користувача та незаконним зняттям коштів, тому що пунктом 9 Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням" передбачено обов'язкове доказування. Таким чином, банк не навів доказів, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати електронні платіжні операції.

Тобто, саме банк повинен довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таких доказів у справі немає. Наявна у справі виписка по картковому рахунку до таких доказів не відноситься.

Отже, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що позивач, як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, банк дійшов помилкового висновку про вину позивача і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, тобто відсутність підстави цивільно-правової відповідальності банку.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такі, що висновків суду не спростовують. Посилання скаржника на здійснення банківської операції із введенням у систему даних, які відомі лише самій ОСОБА_2, не може бути прийняте до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами. У справі встановлено, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що банківську картку вона не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-коду та іншої інформації нікому не повідомляла. А тому банк зобов'язаний сплатити позивачу кошти.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись п.1 ч.6 ст.19, ст.ст.367, 374, 375, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 26 квітня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська