Ухвала суду № 73653328, 25.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/4410/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Кардаш О.І. Провадження № 11-кп/789/12/18 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.4 ст.296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Лекан І. Є., Сарновський В. Я.,

з участю - прокурора —ОСОБА_1

обвинувачених —ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4

захисника — ОСОБА_5

при секретарі — ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Тернопільської області 25 квітня 2018 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл., обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, несудимого

засуджено за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки обмеження волі.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання термін тримання під вартою з 19 по 21 жовтня 2015 року;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, несудимого

засуджено за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки обмеження волі.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання термін тримання під вартою з 19 по 21 жовтня 2015 року;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, несудимого

засуджено за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки обмеження волі.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання термін тримання під вартою з 19 по 21 жовтня 2015 року;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, несудимого в силу ст. 89 КК України

засуджено за ч.5 ст.27, ч.3 ст.15, ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробовуванням з іспитовим строком один рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

Цивільний позов ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_9 в користь держави 1842,9 грн. витрат за ведення судових експертиз (висновок №09/12-1392 від 11.12.2015 року, висновок 5/12-1393 від 11.12.2015 року, висновок №826 від 10.12.2015 року).

Також зазначеним вироком місцевого суду вирішено питання щодо речових доказів по справі.

У змінених апеляційних скаргах та доповненнях до них:

- прокурор, відмовившись від апеляційної скарги в частині скасування вироку місцевого суду щодо обвинуваченого ОСОБА_8, просить вирок Калуського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особам обвинувачених внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та призначити їм покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі кожному. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати їм у строк відбування покарання період тримання їх під вартою з 19 по 21 жовтня 2015 року.

У своїй скарзі прокурор, не оспорюючи питання доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених, зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи такими, що пом'якшують покарання обвинуваченим обставини, фактично вказав на дані про їх особи, які не дають підстав для застосування до них при призначенні покарання статей 69 та 75 КК України. Судом не було враховано те, що обвинувачені мали намір вчинити крадіжку на загальну суму 124 000 грн., що є значною шкодою, а збитки, які були спричинені під час крадіжки, обвинувачені відшкодували тільки після подання цивільного позову під час судового розгляду; злочини, в яких вони обвинувачуються, є тяжкими, а призначене покарання нівелює основоположне завдання кримінального покарання - виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів;

-захисник ОСОБА_7, не оспорюючи обставин вчинення її підзахисним кримінального правопорушення, просить вищевказаний вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 змінити і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не пов'язане з позбавленням чи обмеженням волі.

Вважає, що призначене останньому покарання не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого внаслідок надмірної суворості. Поряд з усіма визнаними судом першої інстанції пом'якшуючими обставинами також звертає увагу на те, що ОСОБА_4 визнав свою вину повністю, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, влаштувався на постійне місце роботи та відшкодував завдану шкоду, підвищеної небезпеки для оточуючих не становить, а тому його виправлення цілком можливе без відбування покарання у виді позбавлення чи обмеження волі;

-захисник ОСОБА_5 у поданій ним апеляційній скарзі та доповненні до неї просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_3, визнати пом'якшуючою його вину обставину- вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин та остаточно визначити до відбування покарання за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України 2 роки обмеження волі із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки із застосуванням вимог ст.76 КК України.

Зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги вищенаведеної обставини, а саме те, що ОСОБА_3 вчинив злочин, не маючи як утримувати сім'ю. Покарання у виді обмеження волі на строк два роки не відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Також стверджує, що ОСОБА_3 виконував малозначну роль у скоєнні злочину, так як здійснював фактично лише завантаження бочок, а тому в сукупності з усіма наведеними обставинами призначене йому покарання не є цілком обґрунтованим та справедливим, крім того, обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено;

-обвинувачений ОСОБА_4 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції щодо нього в частині призначення покарання змінити та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання, врахував те, що він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак не врахував те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, влаштувався на постійне місце роботи, відшкодував завдану шкоду, підвищеної небезпеки для оточуючих не становить, а тому, враховуючи всі вищезазначені обставини, просить застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням;

- обвинувачений ОСОБА_10 просить змінити вирок суду щодо нього в частині призначеного йому покарання та призначити більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді штрафу.

Вважає призначене йому покарання за своєю суворістю таким, яке не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винуватого, оскільки суд не надав належної оцінки всім пом'якшуючим його покарання обставинам. Зокрема, він позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двох малолітніх дітей, одне з яких народилося протягом останнього року, є інвалідом третьої групи, за місцем своєї роботи бере активну участь у діяльності трудового колективу, має стійкі соціальні зв'язки, а злочин вчинив в силу збігу тяжких сімейних обставин, так як йому вкрай важко було забезпечувати свою сім'ю.

Згідно вироку місцевого суду на початку жовтня 2015 року ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 з метою таємного викрадення трансформаторного мастила з території ДП “Калійний завод" ВАТ "Оріана" вступили у злочинну змову. Готуючись до вчинення злочину, вищевказані особи для перевезення викраденого в середині жовтня 2015 року в м. Калуші придбали 20 металевих бочок ємністю 200 літрів кожна, а ОСОБА_11 з цією метою підшукав вантажний автомобіль Fiat Ducato н.з. AT 1897 AK, що на праві приватної -власності належить ОСОБА_13

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення трансформаторного мастила, 18 жовтня 2015 року приблизно о 20 годині, перебуваючи поблизу території ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", домовились з охоронцем вказаного підприємства ОСОБА_8 про безперешкодний доступ на територію підстанції глибокого вводу 12.

В подальшому, 19 жовтня 2015 р. приблизно о 00. 30 год. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на автомобілі Opel Vectra н.з. AT1897AK з заздалегідь заготовленими порожніми 10 металевими бочками ємністю 200 л. кожна, гумовим полімерним шлангом з метою вчинення крадіжки трансформаторного масла прибули до воріт території ДП “Калійний завод" ВАТ "Оріана", що у м. Калуші, вул. Промислова, 14.

У цей час ОСОБА_4, діючи узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, за домовленістю з ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_12, знаходячись в автомобілі ОСОБА_12 Opel Vectra, н.з. ВС 2596 AO, який належить на праві приватної власності ОСОБА_14, залишився на під”їзній дорозі до території ДП "Калійний завод” ВАТ «Оріана» з метою попередження інших співучасників злочину про наближення сторонніх осіб чи працівників міліції.

По прибутті до воріт території ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", що у м. Калуші, вул. Промислова, 14 ОСОБА_8, який здійснював охорону указаної території, відкрив ворота. Через відчинені ворота ОСОБА_11, ОСОБА_3 і ОСОБА_12 проникли на територію підстанції глибокого вводу 12, де, проламавши дерев'яні двері, проникли в приміщення підстанції. Там, за допомогою гумового полімерного шлангу, який прикріпили до силового трансформатора ТДМ - 16000/110-76 УІ, злили 2000 л. трансформаторного мастила у заздалегідь підготовлені 10 бочок ємністю 200 л. кожна. Після цього ОСОБА_3 на автомобілі Fiat Ducato н.з. AT 1897 AK поїхав в с. Кропивник ще за десятьма порожніми бочками, а ОСОБА_11, ОСОБА_4 бочки, наповнені трансформаторним мастилом, почали викочувати за межі охоронюваної території ДП “Калійний завод".

Близько 2.15 год. 19 жовтня 2015 року до території вищевказаного підприємства на Fiat Ducato н.з. AT 1897 AK повернувся ОСОБА_3 із десятьма порожніми бочками, і останній разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_12, реалізовуючи злочинний умисел на викрадення трансформаторного мастила, почали їх розвантажувати з метою наповнення мастилом, а також з метою звільнення кузова автомобіля для завантаження бочками, наповненими мастилом.

Однак свій злочинний умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки під час розвантаження порожніх бочок та завантаження викраденого майна на автомобіль Fiat Ducato ОСОБА_11, ОСОБА_3 і ОСОБА_12 19.10.2015 р. о 2.30 год. були затримані працівниками міліції.

Отже, ОСОБА_11 ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_12 за пособництва ОСОБА_8 вчинили незакінчений замах на викрадення майна ДП "Калійний завод" ВАТ “Оріана" на загальну суму 124 000 гривень, що визнається значною шкодою.

ОСОБА_15 того, 17 листопада 2015 року близько 17.40 год. ОСОБА_12, керуючи автомобілем марки Opel Vectra, державний номерний знак ВС 2596 AO, рухався вулицею ОСОБА_16 с. Кропивник Калуського району Івано-Франківської обл.., де неподалік будинку № 59 побачив раніше незнайомого ОСОБА_15, який з метою забезпечення виїзду із вказаного подвір'я підводи з кіньми тимчасово перекрив рух транспорту на дорозі.

Рухаючись на великій швидкості, ОСОБА_12 не реагував на сигнали ОСОБА_15 та подовжував рух. Коли зрозумів, що ОСОБА_15 не зійде з проїжджої частини дороги, застосував екстрене гальмування і зупинився впритул до потерпілого.

Після цього ОСОБА_12, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вийшов з автомобіля та безпричинно, з хуліганських спонукань, застосовуючи спеціальний засіб травматичної дії, провів два постріли у ОСОБА_15 ОСОБА_7 з куль, яка відповідно до висновку експерта № 826 від 10.12.2015 року є частиною пістолетного патрону ударно-травматичної дії центрального бою калібру 9 мм. промислового виробництва, влучила у ОСОБА_15, спричинивши йому рану в ділянці верхньої третини правого стегна, яка відповідно до висновку експерта № 342 від 24 грудня 2015 року має ознаки вхідної вогнепальної і відносять до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_15, ОСОБА_12 сів в автомобіль та втік з місця вчинення злочину.

Даний вирок місцевого суду 22 вересня 2016 р. був змінений ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської обл., яка 13 вересня 2017 р. колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ була скасована за касаційною скаргою прокурора з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Причиною скасування даного рішення суду було те, що за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання, призначене засудженому ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України слід вважати м”яким, а також зазначено, що зміст ухвали апеляційного суду вказує на те, що при розгляді цього кримінального провадження конкретні доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні, не знайшли належного спростування, а у прийнятому рішенні про зміну вироку суду апеляційний суд підтвердив рішення місцевого суду, яке фактично не приймалося (звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України).

Вироком Апеляційного суду Тернопільської обл. від 25 квітня 2018 р. вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року щодо ОСОБА_9 скасований за м”якістю і останній засуджений за ч.3 с.15, ч.3 ст.185, ч.4 ст.296 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України на 3 р. 6 міс позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги та скарги своїх захисників і просили їх задовольнити із наведених у скаргах мотивів, захисника ОСОБА_5, який також підтримав свою апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_3, просив задовольнити їхні апеляційні скарги, а також залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора; провівши судове слідство щодо матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинувачених, заслухавши судові дебати та останнє слово обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, а скарги захисників ОСОБА_7, ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 підлягають до часткового задоволення.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов”язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи, що фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинувачених ніким з учасників судового провадження не оскаржуються, тому висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин та правильність кваліфікації їхніх дій апеляційним судом не перевіряються.

Разом з тим, переглядаючи вирок в межах апеляційних скарг прокурора, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів зазначає, що згідно рішення касаційного суду від 13 вересня 2017 р. в касаційній скарзі прокурора, яка за змістом аналогічна апеляційній скарзі, наголошено, що конкретні доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора щодо застосування до обвинувачених ст. 69 КК, в ухвалі апеляційного суду Івано-Франківської обл. не знайшли належного спростування, що стало однією з причин скасування рішення апеляційного суду Івано-Франківської обл. від 22 вересня 2016 р. у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно колегія суддів, провівши судове слідство, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора про м”якість призначеного обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання за ч. 3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, вважає, що місцевий суд на законних підставах застосував до обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ст. 69 КК України, при цьому відносно перших трьох призначене місцевим судом реальне покарання за своїм розміром, з урахуванням тяжкості злочину, конкретних обставин його вчинення та особи обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 є явно несправедливим внаслідок суворості.

Так, згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом”якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових злочинів.

Вирішуючи питання, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченим та визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходив з класифікації злочинів, яка передбачена у статті 12 КК України, відповідно до якої поставлене у провину обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, діяння, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, дійсно віднесено до категорії тяжкого злочину, внаслідок чого призначив ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покарання, яке слід відбувати реально. Проте, суд залишив поза увагою обставини його вчинення, про які зазначали обвинувачені.

Так, ОСОБА_2 вчинив незакінчений злочин, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. ОСОБА_15 того, ОСОБА_2 є інвалідом 3 -ої групи загального захворювання, на утриманні має двох малолітніх дітей.

ОСОБА_3 також вчинив незакінчений злочин, позитивно характеризується, є людиною молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. Злочин ним був вчинений внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин. Так, він пояснив в судовому засіданні апеляційного суду, що 23 вересня 2015 р. в нього народилась донька ОСОБА_9, яка з народження страждає тяжкими захворюваннями, що підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження документами. Лікування дитини потребує значних коштів, яких в нього немає. При цьому останній разом із сім”єю не мають постійного місця проживання, а він ще й не мав постійного місця роботи та змушений був задовольнятися сезонними роботами. На сьогоднішній день, маючи дві вищіх освіти, працює на двох підприємствах.

ОСОБА_4 у співучасті з іншими обвинуваченими також вчинив незакінчений злочин, позитивно характеризується, є людиною молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

На спеціальних обліках ці обвинувачені не перебувають.

Спричинені збитки ними відшкодовані повністю.

Колегія суддів також враховує ту обставину, що з моменту вчинення зазначеного злочину пройшло більш, ніж два роки; інформації про те, що протягом зазначеного часу останні вчиняли будь-які правопорушення, суду не надано, що свідчить про законослухняну поведінку обвинувачених протягом тривалого часу, відсутність підвищеної небезпеки зі сторони обвинувачених ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_17Ф для оточуючих.

Отже, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наведені пом”якшуючі покарання обставини, на думку колегії суддів, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та у сукупності з даними про особу ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_17 колегія суддів вважає, що місцевий суд на законних підставах застосував до обвинувачених ст. 69 КК України та призначив їм більш м”яке покарання, ніж передбачено законом, оскільки згідно вимог цієї статті та приписів, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу України за цей злочин, може мати місце за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, що і мало місце з огляду на вищенаведені обставини.

Тим не менш ці обставини при призначенні обвинуваченим ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_17 покарання все ж таки недостатньо були враховані судом.

Оскільки в силу ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи та запобігання вчиненню нових злочинів, колегія суддів, враховуючи принцип індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, вважає можливим звільнити обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_17 від відбування покарання з випробуванням шляхом застосування і ст. 75 КК України з іспитовим строком на певний термін.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК ( 2341-14 ) передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку, а згідно вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п”яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, застосування цієї норми закону може мати місце лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Такими умовами і підставами колегія суддів вважає наявність у ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_17 постійного місця проживання в м. Калуші, повного визнання своєї вини та щирого каяття, виключно позитивних характеристик і того, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, повністю відшкодували спричинену шкоду, а також інших наведених вище обставин щодо кожного обвинуваченого, сукупність яких свідчить про можливість виправлення їх без реального відбування покарання і дає підстави для застосування вимог ст. 75 КК України та звільнення останніх від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на один рік та покладенням на них обов”язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.

Отже, на глибоке переконання колегії суддів, таке покарання, як захід державного примусу, буде відповідати принципу індивідуалізації покарання та положенням ст.ст. 50, 65 КК України, а також буде справедливим по відношенню до молодих осіб, буде сприяти їхньому перевихованню та невчиненню нових правопорушень у майбутньому.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_17, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської обл. відхилити, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року, задовольнити.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року в частині призначеного покарання змінити.

Вважати засудженими:

ОСОБА_4 — за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України — на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на нього обов”язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з”являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

ОСОБА_3 - за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України — на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_18 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на нього обов”язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з”являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

ОСОБА_2 - за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України — на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на нього обов”язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з”являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до касаційного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_19