Рішення № 73653326, 25.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2018 Справа №607/12239/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», третя особа ОСОБА_1 акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі – ПрАТ «СК «АХА Страхування») пред’явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5617,49 гривень.

Обгрунтовував позов тим, що 09 жовтня 2015 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_3 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 50036а5та, застрахованим транспортним засобом за яким є автомобіль марки «Lexus LX570», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3

11 березня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Маzdа 6 sроrt», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що призвела до пошкодження автомобіля марки «Lexus LX570», вартість відновлювального ремонту якого відповідно до рахунку від 14 березня 2016 року та калькуляції становила 15483,60 гривень.

28 березня 2016 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» виплатило ОСОБА_3 15483,60 гривень страхового відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Маzdа 6 sроrt» на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (далі – ПрАТ «СК «Провідна»). 22 червня 2016 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» направило ПрАТ «СК «Провідна» заяву про виплату сплаченого страхового відшкодування, яку ПрАТ «СК «Провідна» задовольнило частково, виплативши 9866,11 гривень.

З огляду на зазначене позивач просив стягнути з водія автомобіля «Маzdа 6 sроrt» відповідача ОСОБА_2 як винної в ДТП особи 5617,49 гривень страхового відшкодування, яке було виплачене ПрАТ «СК «АХА Страхування», але не відшкодоване ПрАТ «СК «Провідна».

Ухвалою від 19 лютого 2018 року до участі у справі залучено ПрАТ «СК «Провідна» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В судове засідання від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява, згідно з якою вона позов підтримала, справу просила розглянути в її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, не повідомивши про причини неявки. Заяви про розгляд справи в його відсутності не подавав.

Відзиву на позов та будь-яких заперечень по суті спору від відповідача не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання також не з’явився, не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Пояснень щодо позову від третьої особи не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача згідно з поданою нею письмовою заявою не заперечила проти такого вирішення справи.

Судом досліджено зібрані у справі докази, на підставі яких установлено такі обставини:

09 жовтня 2015 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_3 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 50036а5та, застрахованим транспортним засобом за яким є автомобіль марки «Lexus LX570», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3

11 березня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Маzdа 6 sроrt», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 11 березня 2016 року.

В результаті ДТП автомобіль марки «Lexus LX570» отримав механічні пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу № 1.003.16.0003203 від 22 березня 2016 року.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus LX570» відповідно до рахунку № СКМ-К-В004229 від 14 березня 2016 року, страхового акта № АХА2021014 від 24 березня 2016 року та розрахунку страхового відшкодування, який є додатком № 1 до зазначеного акта, становила 15483,60 гривень.

28 березня 2016 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» виплатило ОСОБА_3 15483,60 гривень страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 232131 від 28 березня 2016 року.

Відповідно до поліса № АІ/8945257 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09 жовтня 2015 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Маzdа 6 sроrt» на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна».

Як убачається з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, 22 червня 2016 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» направило ПрАТ «СК «Провідна» заяву про виплату сплаченого страхового відшкодування. Цю вимогу ПрАТ «СК «Провідна» задовольнило частково, виплативши 9866,11 гривень.

10 травня 2017 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» надіслало ОСОБА_2 претензію з вимогою сплатити 5617,49 гривень страхового відшкодування, яке було виплачене ПрАТ «СК «АХА Страхування», але не відшкодоване ПрАТ «СК «Провідна».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

З наявної в матеріалах справи копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11 березня 2016 року, підписаного ОСОБА_5, власником автомобіля «Lexus LX570» (транспортний засіб А) та ОСОБА_2 власником автомобіля «Маzdа 6 sроrt» (транспортний засіб В), встановлено, що ДТП відбулася під час виїзду транспортного засобу В з місця стоянки у той час, коли транспортний засіб А стояв. Зазначене підтверджується схемою ДТП та обставинами, викладеними у пункті 12 цього повідомлення (європротоколу).

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином, судом установлено, що вказана ДТП відбулася з вини ОСОБА_2

Також матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «СК «АХА Страхування» виплатило ОСОБА_3 15483,60 гривень страхового відшкодування.

З позовної заяви вбачається, що ПрАТ «СК «Провідна» як страховиком, із яким ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, було відшкодовано ПрАТ «СК «АХА Страхування» 9866,11 гривень. На спростування зазначеного учасниками справи не надано ніяких доказів, і судом таких доказів також не здобуто.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2097цс16.

Оскільки судом установлено вину відповідача у вчиненні ДТП та факт сплати ПрАТ «СК «АХА Страхування» суми страхового відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_3, то вимоги ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Добровільно ОСОБА_2 суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5617,49 гривень ПрАТ «СК «АХА Страхування» не сплатив, тому зазначена сума коштів підлягає стягненню з нього судом.

Відтак позов підлягає до задоволення.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесений судовий збір у розмірі 1600 гривень.

Керуючись ст. ст. 89, 141, 263 – 265, 273, 281 – 284, 288, 289, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912), третя особа ОСОБА_1 акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) до ОСОБА_2 (м. Тернопіль, вул. Будного, 50/15, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3) про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 5617 гривень 49 копійок страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 1600 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддяОСОБА_6