Ухвала суду № 73652480, 26.04.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2644/17

Провадження № 1-кп/635/350/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді - Караченцева І.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

при секретарі - Ус Ю.В.,

за участю:

сторони обвинувачення:

прокурорів -Рикової О.В.,

-ОСОБА_3,

потерпілого -ОСОБА_4,

потерпілого -ОСОБА_5,

потерпілого -ОСОБА_6,

потерпілого - ОСОБА_7,

представника потерпілих -ОСОБА_8,

сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_9,

захисника - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання представника потерпілих ОСОБА_8 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Представник потерпілих ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_9 впливає на свідків, своїми діями перешкоджає кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та обвинувачується. Тому, існує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілі у судовому засіданні підтримали клопотання свого представника, вважали, що у суду є підстави для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурори у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, оскільки потерпілі та їх представник не мають право ставити перед судом питання про обрання, зміну запобіжного заходу обвинуваченому. Відповідно до вимог ЦПК України зазначені питання може ставити перед судом тільки прокурор. Тому, підстав для задоволення клопотання представника потерпілого у суду не має.

Обвинувачений ОСОБА_9, його захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні вважали, що представник потерпілих не обґрунтував зазначені у клопотанні ризики, які дають підстави для обрання відносно ОСОБА_9 такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження щодо заявленого клопотання суд приходить до наступного.

Статтями 8, 29 Конституції України, як нормами прямої дії, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановленому законом.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу.

При цьому, з клопотанням про застосування або зміну запобіжного заходу, як приведено в статті 184 КПК України, може звернутися слідчий чи прокурор.

При системному аналізі норм глави 18 розділу ІІ КПК України, не вбачається потерпілого як суб’єкта, що може звернутися до суду з клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таке клопотання може подати сторона обвинувачення у відповідності до вимог ст. 177, 183, 184, 200 КПК України.

Разом з тим, обґрунтування на які посилається представник потерпілих у своєму клопотанні містять лише припущення про наявність визначених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, тоді як в силу норм ч. 1 ст. 184 КПК України, до якої відсилає ст. 200 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу має містити виклад обставин, на підставі яких слідчий чи прокурор дійшли висновку про наявність ризиків, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Натомість, будь-яких доказів, якими б було підтверджено існування перелічених ризиків в частині 1 статті 177 КПК України, представником потерпілого суду не надано.

Більш того, клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 подане з порушенням норм розділу ІІ КПК України, а саме: з наданого до суду клопотання не вбачається, що було дотримано положення ст. 200 КПК України, де передбачено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надана обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Тоді як, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у випадках доведеності, що більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризиками, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому, в контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Крім того потерпілий та представник потерпілого відповідно до ч.3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції мають права: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, згідно норм КПК України відповідно до ч.3 ст. 56, ч.4 ст. 58 КПК України представник потерпілих не наділений правом звернутися до суду з клопотанням про обрання чи зміну запобіжного заходу. Тоді як, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у випадках доведеності, що більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризиками, передбаченим ст.177 КПК України.

З огляду наведеного суд, вважає що клопотання представника потерпілих про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні клопотання представника потерпілих ОСОБА_8 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Караченцев

Судді Н.М.Токарєва

ОСОБА_2