Постанова № 73650885, 25.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1450/18

Номер справи місцевого суду: 523/275/17

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" Бугор Надії Іванівни на заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ТОВ „Кей-Колект" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи це тим, що 12.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №11250334000, відповідно до якого йому надано кредитні кошти в сумі 87000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,40% річних на суму залишку заборгованості із остаточною датою повернення 12.11.2024 року.

Також, для забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору укладено іпотечний договір від 12.11.2007 року, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк») та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу №2, згідно з яким Банк відступив позивачу право вимоги до відповідача за вищевказаними кредитним та іпотечним договорам.

Станом на 14.12.2016 року відповідач не виконує умови погашення кредиту і загальна заборгованість складає 3469300,32 грн. (екв.132878,48 доларів США).

У зв'язку з викладеним, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, встановленої статтею 38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною, що становить 333234,00 грн. згідно звіту про оцінку від 22.12.2016 року, яка проведена ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз».

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2017 року позов ТОВ „Кей-Колект" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором №11250334000 від 12.11.2007 року в сумі 3469300,32 грн. (екв.132878,48 доларів США), з них: заборгованість по основній сумі кредиту - 2271467,34 гривень (екв.87000,00 доларів США); заборгованість за процентами - 1197832,98 грн. (екв.45878,48 доларів США); заборгованість за комісією - 0,00 гривень, звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та є предметом іпотеки за іпотечним договором від 12.11.2007 року укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості та пріоритетності вимог інших кредиторів в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 4998,51 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" Бугор Надія Іванівна звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2017 року в частині визначення способу реалізації предмету іпотеки та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" Бугор Надії Іванівни підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норрм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивач ТОВ «Кей-Колект» в особі повноважного представника в судове засідання не з'явився, про причини не явки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 згідно з довідкою АБ ГУМВС України в Одеській області, яка міститься в матеріалах цивільної справи 2-1934/10 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, витребуваної апеляційним судом для огляду, був зареєстрований: АДРЕСА_4. 09.09.2009 року знятий з обліку у зв'язку з вибуттям на нову адресу: АДРЕСА_1. Реєстрації немає.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, неодноразово повідомлявся за останньою адресою реєстрації: АДРЕСА_4, однак судова кореспонденція поверталася без вручення у зв'язку з перебігом терміну зберігання.

Згідно з останнім повідомленням про дату судового засідання на 17.04.2018 року, судова повістка повернулася з відміткою, що ОСОБА_3 за останнім зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_4 - «не проживає», що в розумінні ст. 128 ЦПК України надає підстави вважати таку особу належним чином повідомленою.

Судова колегія, враховуючи наведені обставини, не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частково задовольняючи позов ТОВ „Кей-Колект", застосовуючи інший спосіб реалізації предмета іпотеки ніж той, про який заявив позивач, зокрема звертаючи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором стягнення на предмет на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та є предметом іпотеки за іпотечним договором шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції виходив з того, що:

- вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню;

- оцінка майна, згідно якої позивач просить встановити початкову ціну предмета іпотеки, проведена ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз» сертифікат суб'єкта оціночної діяльності якого як вбачається з копії наказу № 493 від 30.03.2017 року Фонду державного майна України, анульований за результатами рецензування двох звітів про оцінку, які кваліфіковані за абзацом 5 пункту 67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав": звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та(або) непрофесійним і не може бути використаний;

- суд позбавлений можливості визначити початкову ціну іпотечного майна на підставі зазначеної вище оцінки;

- суду не надано жодних доказів на підтвердження необхідності застосування саме процедури продажу, встановленої статтею 38 ЗУ «Про іпотеку».

Проте погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- 12.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №11250334000, відповідно до якого йому надано кредитні кошти в сумі 87000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,40% річних на суму залишку заборгованості із остаточною датою повернення 12.11.2024 року;

- з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором укладено іпотечний договір від 12.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1;

- 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк»(є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк») та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу №2, у відповідності до умов якого, ПАТ «УкрСиббанк» відступив позивачу право вимоги до відповідача за вищевказаними кредитним та іпотечним договорам;

- в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та сплати процентів не відбувається взагалі, що вбачається з Довідки-розрахунку залишку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №11250334000 від 12.11.2007 року;

- станом на 14.12.2016 року сума заборгованості відповідача складає 3469300,32 грн. (екв.132878,48 доларів США), з них: заборгованість по основній сумі кредиту - 2271467,34 грн. (екв.87000,00 доларів США); заборгованість за процентами - 1197832,98 грн. (екв.45878,48 доларів США); заборгованість за комісією - 0,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на існуванні заборгованості за основним зобов'язанням.

Наведений розрахунок кредитної заборгованості свідчить, що позичальник ОСОБА_3 з часу отримання кредиту не здійснив жодного платежу з повернення тіла кредиту та зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Також наданий розрахунок свідчить, що до загальної суми заборгованості за кредитним договором увійшли не лише прострочені платежі за тілом кредиту, а взагалі всі платежі за тілом кредиту, в тому числі і за якими строк сплати календарно ще не настав.

При таких обставинах підлягають перевірці обставини дотримання позивачем, як правонаступником кредитора за основним зобов'язанням, що випливає з договору про надання споживчого кредиту№11250334000 від 12.11.2007 року, порядку дострокового повернення кредиту за вимогою Банку у разі істотного порушення позичальником своїх зобов`язаннь за кредитиним договором та за умови реалізації Банком права вимоги на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у порядку, який передбачений розділом 12 договору і передбачає настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором на 32-й день з часу отримання відповідної вимоги Банку боржником або на 41-й день з дати її відправлення.

Такі відомості до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» не надані і посилання на вказані події у позові відсутні.

Проте судовою колегією за допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одесивід 10.02.2010 року задоволено вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №11250334000 від 12.11.2007 року у сумі 109 023,66 доларів США (що за курсом НБУ складає 846 819,48 грн.).При цьому, як вбачається зі змісту рішення дана заборгованість станом на 17.08.2009 року складається з основної суми боргу по кредиту у розмірі 87 000,00 доларів США, що за курсом НБУ складає 675 755 грн. 10 коп.; суми заборгованості по відсотках 18 879,05 доларів США, що за курсом НБУ складає 146 639 грн. 25 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 261,47 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 030,92 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом 2 883,14 доларів США, що за курсом НБУ складає 22 394,21 грн.

Тобто до складу стягнутої судом заборгованості за кредитним договором № 11250334000 від 12.11.2007 року увійшли не лише прострочені платежі за тілом кредиту, а взагалі всі платежі за тілом кредиту, тобто по яким, як вбачається зі змісту кредитного договору строк сплати календарно ще не настав.

Зі змісту витребуваної апеляційним судом цивільної справи № 2-1934/10, заочне рішеня по якій ухвалено Малиновським районним судом м. Одеси 10.02.2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 109 023,66 доларів США (що за курсом НБУ складає 846 819,48 грн.).

Судова колегія доходить до обгрунтованого висновку, що зі змісту вказаного судового рішення вбачається,що Банк ще у 2009 році реалізував право вимоги на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором і звертався за захистом прав до суду, оскільки зобов`язання ані боржником, ані поручителем перед кредитором виконані не були.

Дане рішення, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та з матеріалів судової справи, оглянутої судовою колегією, не переглядалося ані в порядку передбаченому для відповідачів шляхом подання до суду першої інстанції відповідної заяви про скасування заочного рішення ані в апеляційному порядку за скаргою позивача і таким чином, вступило в законну силу. В 2015 році Малиновським районним судом м.Одеси згідно з ухвалою від 05.06.2015 року замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект», поновлено ТОВ «Кей-Клект» строк пред'явлення виконавчих листів для виконання, видано дублікати виконавчих листів.

Зі змісту розрахунку загальної заборгованості, наведного у справі, рішення по якій зараз переглядається в апеляційному порядку, вбачається, що до її складу включена заборгованість за тілом кредиту, сума якого не змінилася - 87 000 доларів США.

Крім того, збільшилася сума заборгованості за процентами з 18 879,05 доларів США станом на 17.08.2009 року до 45878,48 доларів США станом на 16.12.2016 року.

Вказані обставини свідчать про відсутність будь-якого погашення з боку боржника та/або поручителя взагалі.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором та існування непогашеної заборгованості за кредитним договором №11250334000 від 12.11.2007 року.

Оскільки ТОВ «Кей-Колект» є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11250334000 від 12.11.2007 року та за іпотечним договором від 12.11.2007 року, то за наявності невиконаного основного зобов'язання та існування непогашеної заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом, то позивач будучи також належним правонаступником іпотекодержателя за іпотечним договором не позбавлений права на судовий захист пред'явленням до іпотекодавця вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, який може визначати на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як роз'яснено у п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання прав власності на предмет іпотеки, обравши таким чином спосіб судового захисту своїх прав.

Проте, в подальшому позивач уточнив заявлені вимоги, зокрема спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки і просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, встановленої статтею 38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною, що становить 333234,00 грн. згідно звіту про оцінку від 22.12.2016 року, яка проведена ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз».

Проте суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки самостійно на свій розсуд обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості та пріоритетності вимог інших кредиторів в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» незважаючи, що позивачем у заявленому ним позові було обрано інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом визнання права власності.

Сутність поданої позивачем апеляції полягає у не згоді позивача з самостійно обраним судом способом звернення стягнення шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості та пріоритетності вимог інших кредиторів в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому позивач звертає увагу саме на те,що такий спосіб захисту він не обирав і таких вимог не заявляв. Самостійно застосований судом згаданий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки позивача не влаштовує.

При таких обставинах, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності і застосував в якості судового захисту спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який не заявлявся позивачем. Наведені у рішенні мотиви самостійного обрання судом способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що за наявними матеріалами справи суд позбавлений можливості визначити початкову ціну іпотечного майна, яка необхідна для задоволення вимог позивача відповідно до обраного ним способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, не надають підстав для порушення судом принципу диспозитивності та вихід за межі заявлених вимог.

Тому рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості та пріоритетності вимог інших кредиторів в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи власне судове рішення судова колегія виходить з наступного.

Як вже зазначалося іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» обрав спосіб захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою через звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, встановленої статтею 38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною, що становить 333234,00 грн. згідно звіту про оцінку від 22.12.2016 року, яка проведена ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз».

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.3 іпотечного договору право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю . Звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Звернення стягнення на Предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки:

- передача іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення;

- отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавцяна підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку». Порядок повідомлення Іпотекодержателем боржника (іпотекодавця) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору передбачений ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та направлення йому відповідної вимоги із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-1243цс16 від 28.09.2016 року.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Тобто вказаною нормою передбачено при зверненні стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, можливість застосовувати процедуру продажу іпотечного майна будь-якій особі-покупцеві.

При таких обставинах, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу на користь третьої особи, встановленої статтею 38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною, що становить 333234,00 грн. згідно звіту про оцінку від 22.12.2016 року, яка проведена ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз».

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, судова колегія -

П О С ТА Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» Бугор Надії Іванівни - задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2017 року - скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 25.04.2018 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

С.О. Погорєлова