Рішення № 73650502, 24.04.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13088/17

Провадження №2/523/1491/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р.

Суворовський районний суд міста ОСОБА_1, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участі

секретаря судового засідання - Шевчук М.Є.

представників: позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 – про стягнення аліментів та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог органу опіку та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради – про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить стягувати з відповідача на її користь на утримання синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі по 2500,00 грн. на кожного, починаючи з дня подачі позовної заяви до їх повноліття. Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час діти проживають разом з нею, втім відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, усі витрати несе вона самостійно. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Позивач та її представник пред’явлені позовні вимоги підтримали, просять задовольнити.

ОСОБА_5 не визнав пред’явлені позові вимоги та пред’явив зустрічний позов в якому просив визначити місце проживання дітей разом з ним. Ухвалою суду від 13.11.2017р. зустрічний позов був об’єднаний в одне провадження з первісними позовними вимогами.

Пред’явлений позов ОСОБА_5 мотивував тим, що їх діти фактично знаходяться на його утриманні, але проти їх волі проживають разом з матір’ю, яка не надає їм належного догляду та вимагає від нього аліментів лише на свої потреби. ОСОБА_5 зазначає, що він щоденно надає дітям кошти на проїзд та на харчування у школі, а також на додаткові заняття по окремим предметам. Втім, мати не має достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення дітей, не може забезпечити умови для нормального розвитку та навчання. Діти постійно скаржаться на умови проживання, погано одягнуті, у них погані стосунки з оточуючими їх дітьми. На думку ОСОБА_5 проживання дітей разом з ним буде відповідати їх інтересам, оскільки він має стабільний дохід, може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, так як проживає в трьох кімнатній квартирі, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання. ОСОБА_5 стверджує, що подальше перебування дітей у позивачки негативно вплине на їх виховання та здоров’я.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник пред’явлені зустрічні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити.

Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради не забезпечили участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду були сповіщені належним чином.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, вислухавши думку дітей в порядку статті 171 СК України, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26.12.2002р., однак проживають окремо в зв’язку з погіршенням спільних відносин.

На даний час діти проживають разом з матір’ю в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Незважаючи на окреме проживання ОСОБА_4 разом з дітьми від ОСОБА_5, останній має можливість постійного спілкування з дітьми, які в свою чергу на вихідні та канікули залишаються в батька вдома. При цьому ОСОБА_4 не чинить будь-яких перешкод у вихованні та побаченнях батька з дітьми.

ОСОБА_4 працює медичним представником та в середньому отримує дохід в розмірі 7000,00 грн. на місяць. ОСОБА_5 неофіційно працює у ПП «Порхал» та в середньому на місяць отримує дохід від 6000 до 8000,00 грн.

Зазначені вище обставини сторонами не оспорювались та в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Вирішуючи виниклий спір між сторонами суд виходить з наступного обґрунтування.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Принципом 6 Декларацією прав дитини ООН 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі – в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частини перша, друга статті 160 СК).

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Отже, вирішення виниклого спору про визначення місця проживання дітей становить втручання у сімейне життя в розумінні статті 8 Конвенції.

Певне підґрунтя в національному законодавстві України та переслідування законної мети щодо захисту «прав та свобод інших осіб», а конкретно - дітей, передбачено статтею 161 СК України, якою визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Разом із тим у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції суду слід вирішити питання про те, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві».

Так, опитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснив, що він проживає з матір’ю та бажає і далі проживати з нею. В той же час ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що він з понеділка по п’ятницю проживає з матір’ю, а у вихідні дні проживає у батька, та виявляє намір постійно проживати разом з ним, оскільки він його не сварить на відмінність від матері. Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надав суду висновок №01-05-3/504вх від 04.01.2018р. в якому вважає доцільним визнати місце проживання дітей разом з їх батьком. Втім, суд вважає, що такого висновку орган опіки та піклування дійшов при вирішенні такого питання не всебічно, без зазначення конкретних підстав можливості зміни місця проживання малолітніх дітей, без зазначення яким чином зміна місця їх проживання буде відповідати їх найвищим інтересам. В зв’язку з чим, суд оцінює представлений висновок у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

Судом встановлено, що малолітні діти на теперішній час проживають разом з матір’ю в орендованій квартирі, яка знаходиться в шагової доступності від школи, в якій навчаються діти та від додаткових навчальних закладів, які відвідують діти. ОСОБА_4 має роботу та джерело існування. Наявні матеріали справи свідчать, що нею на теперішній час створені всі необхідні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Відтак, одне лише бажання старшої дитини на проживання з батьком не може бути безумовною підставою для зміни їх місця проживання.

При цьому судом при розгляді справи не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю, та такі обставини не доведені належними та допустимими доказами з боку ОСОБА_5 Не встановлено судом і зловживання ОСОБА_4 спиртними напоями або наркотичними засобами, або її аморальної поведінки, що може зашкодити розвиткові дітей.

Таким чином слід дійти висновку, що зміна місця проживання дітей у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції не буде вважатися необхідним втручанням у демократичному суспільстві.

Крім того, суд повторно наголошує, що при обставинах встановлених судом у ОСОБА_5 відсутні перешкоди у вихованні та утриманні дітей без зміни їх місця проживання.

Судом не приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_8 де він зазначав, що ОСОБА_4 не приділяє уваги дітям, оскільки такі відомості йому стали відомі зі слів ОСОБА_5 Втім, зазначений свідок підтвердив, що діти безперешкодно проживають з батьком у вихідні дні. Не заслуговують на увагу і покази свідка ОСОБА_1, оскільки остання є рідною сестрою відповідача, та в певній частині є заінтересованою особою в розгляді справи. Судом також відхиляються показання ОСОБА_9, яка є сестрою ОСОБА_4, оскільки про обставини виховання дітей їй стало відомо зі слів її сестри – ОСОБА_4 Крім того, свідок жодного разу особисто не відвідувала свою сестру в квартирі де вона проживає разом з дітьми. Показання свідка ОСОБА_10 суд враховує лише в частині підтвердження неприязних стосунків між сторонами по справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у суду відсутні достатні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК).

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2018р.» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 01.01.2018р. встановлений у розмірі 1492,00 грн., на дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 1860,00 грн.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує встановлений законом мінімальний прожитковий мінімум на дитину, рівність обов’язків батьків у вихованні дітей, наявність у відповідача постійного заробітку, а також відсутність на його утриманні інших дітей та непрацездатних осіб, стан здоров’я відповідача. Також суд приймає до уваги, що діти у вихідні та канікули проживають разом з батьком, а останній приймає участь у додаткових витратах на дітей. При таких обставинах суд вважає, що з ОСОБА_5 на утримання дітей слід стягувати по 1000,00 грн. на кожну дитину. Стягнення з відповідача на утримання дітей аліментів у розмірі зазначеному вище забезпечить належні умови їх виховання, що в свою чергу забезпечить гармонійний їх розвиток.

Посилання ОСОБА_5 щодо витрачання аліментів ОСОБА_4 на свої власні потреби є припущенням, оскільки по-перше, аліменти з нього на користь позивачки не стягувались, а по-друге такі обставини не доведені належними доказами. Крім того, в силу частини першої статті 186 СК України за заявою платника аліментів або з власної ініціативи орган опіки та піклування має право перевіряти цільове витрачання аліментів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми аліментів у межах платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовій збір в розмірі 704,80 гривень та в силу статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_4 в розмірі 680,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141,259, 263-265,268,314,430 ЦПК України

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, Україна (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5), на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно, в розмірі по 1000,00 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття, починаючи з 19.09.2017р.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, Україна (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень та на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 680,00 гривень.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог органу опіку та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради – про визначення місця проживання дітей – відмовити в повному обсязі.

В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 25.04.2018р.

Суддя –