Ухвала суду № 73650361, 25.04.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1093/18

У Х В А Л А

25.04.2018 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ємельянової Л.В., розглянувши в м.Здолбунові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частини домоволодіння окремим об'єктом нерухомості,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання окремим об'єктом нерухомості 52/100 частини домоволодіння № 18 по вул.Лермонтова в м.Здолбунові Рівненської області, яке складається з приміщень: 2-1 кухні, площею 12,6 кв.м.; 2-2 житлової кімнати, площею 12,9 кв.м.; 2-3 житлової кімнати, площею 14,3 кв.м.; 2-4 житлової кімнати, площею 6,3 кв.м.; 2-5 житлової кімнати, площею 13,1 кв.м.; ІІ - тамбуру (коридору), площею 4,2 кв.м.; загальною площею 63,4 кв.м.; 1/2 погребу і надвірних будівель, зазначених в поповерховому плані літерами 1-3 Б-сарай, 1/3 В-сарай, 1/3 Г-вбиральня. Оскільки вона має намір передати свою частину житлового будинку з надвірними будівлями в іпотеку.

Заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175-177 ЦПК України.

Пунктом 2 ч.3 ст.175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Однак, згідно актового запису про смерть № 74, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції 29.02.2008р., ОСОБА_2 померла 28 лютого 2008 року; а згідно запису акту про смерть № 136, виданого відділом РАГС у м.Здолбунів 14.04.1999р., ОСОБА_3 помер 11 квітня 1999 року.

Також, всупереч вимогам п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем не зазначено ціну позову. При цьому, позивачем не надано суду документів щодо оцінки домоволодіння, а відтак, у зв’язку з відсутністю оціночної документації, реальну вартість спірного майна визначити неможливо, а отже неможливо дійти висновку про дійсну ціну позову і, з огляду на це, суму необхідного до сплати позивачем судового збору.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 % позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 704 грн. 80 коп. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 8810 грн.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п. 11, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК (ст.176, п.3 ч.3 ст.175 ЦПК в новій редакції), такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК). Ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Під дійсною вартістю, як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку є, згідно Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринковою вартістю. Ця вартість визначається згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" на підтвердження проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.

За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як 6 (шість) місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.

Виходячи з того, що із поданої позовної заяви та копій долучених до неї документів не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру, неможливо встановити правильність сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., а тому позивач має підтвердити відповідність сплаченого судового збору належними доказами (ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями в певній місцевості, їх грошова оцінка, експертний висновок тощо), та у разі сплати судового збору не у повному розмірі, доплатити відповідну суму і надати суду оригінал квитанції про оплату.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, позивач подав копії документів, які не засвідчені належним чином.

Підстав для звільнення позивача від доказування судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст.ст.175, 185 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частини домоволодіння окремим об'єктом нерухомості – залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиправлення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я