Рішення № 73649618, 16.04.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.04.2018 Справа № 554/108/18

Провадження № 2/554/789/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

при секретарі: Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_1: ОСОБА_2,

представник відповідача Державної казначейської служби України: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 05.01.2018 року звернувся до суду із позовом до держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 10000000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170300001412 від 01.10.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 345 КК України. Позивач неодноразово направляв ряд звернень (близько трьохсот) до різних установ (Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Національне антикорупційне бюро України, Генеральна прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Національна поліція України, Міністерство внутрішніх справ України, Народним депутатам України та іншим) з метою виключно застосування своїх повноважень, направлених на забезпечення повного, швидкого й неупередженого досудового розслідування кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року, адже з моменту порушення вказаного провадження минуло понад два роки та по вказаному провадженню його визнано потерпілим.

Однак, 22.05.2017 року заступником начальника СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області підполковником поліції ОСОБА_4 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року, порушеного за ознаками злочину, склад якого передбачений ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв’язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. 14.06.2017 року слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави було закрито провадження у справі №554/4303/17 за скаргою ОСОБА_1 на постанову від 22.05.2017 року про закриття кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 рокеу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у зв’язку з скасуванням постанови про закриття кримінального провадження прокурором Полтавської місцевої прокуратури м. Полтави.

Крім того, в ході досудового розслідування 06.06.2017 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв’язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Тобто, повторно 06.06.2017 року старшим слідчим СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року за ч. 2 ст. 345 КК України, аналогічного змісту з постановою про закриття кримінального провадження від 22.05.2017 року. В подальшому слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави ухвалою від 14.06.2017 року було скасовано зазначену постанову про закриття кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року, порушеного за ознаками злочину, предбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, винесену старшим слідчим СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 06.06.2017 року.

Станом на 05.01.2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170300001412 від 01.10.2015 року за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ст. 345 КК України, слідчим не складено, прокурором не затверджено, не вручено підозрюваному ОСОБА_6 та справа до суду не направлена. Також, не вручено обвинувальні акти іншим особам, які завдавали тілесні ушкодження та чинили опір, створюючи перепони працівникам міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7

В результаті вказаної протиправної бездіяльності відповідачів ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, що виразилася у позбавленні його права на проведення повноцінного досудового розслідування щодо фактів вчинення проти нього кримінального правопорушення та порушення його конституційних прав і свобод.

Моральні збитки полягають у стресах, моральних стражданнях та психоемоційних навантаженнях від протиправної системної бездіяльності Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області та працівників Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, що встановлено судом та не потребує доказування.

У зв’язку з відсутності відповідного належного контролю Полтавською місцевою прокуратурою Полтавської області та системної протиправної бездіяльності працівників Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, позивач був вимушений відстоювати у судових засіданнях свої порушені права та інтереси, направляти велику кількість звернень та листів, а відтак йому завдано моральних збитків на суму 10 000000 (десять мільйонів) гривень.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року було відкрите провадження за даною позовною заявою та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 23.02.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 позов підтримав, просив вимоги задовольнити повністю. Вказав, що він звертався до всіх інстанцій; слідчий суддя скасував постанову про закриття кримінального провадження; було притягнуто до дисциплінарної відповідальності працівників правоохоронних органів.

Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що відносно позивача було вчинено злочин, злочинці до цього часу не знайдені, декілька разів слідчі закривали кримінальне провадження. Про неправомірність бездіяльності органу досудового розслідування свідчить ухвала слідчого судді від 14.06.2017 року, якою скасована постанова та фактично визнано неправомірність дій.

Представник відповідача ОСОБА_8 районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області до суду не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в судове засідання не з’явився, подав відзив відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову, оскільки 19.02.2018 року до Полтавського районного суду Полтавської області скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12015170300001412 від 01.10.2015 року за ознаками вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Потерпілими від даного кримінального правопорушення визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Тривалість досудового слідства була зумовлена суперечливими показами потерпілих, відсутністю свідків нанесення саме ОСОБА_6 тілесних ушкоджень працівникам поліції, відсутності доказів умисного нанесення тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого, перебування в розшуку підозрюваного ОСОБА_9 та розглядом численних скарг потерпілого органами суда, прокуратури та МВС України. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 року та ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року відмовлено у позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, яку допущено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015170300001412 від 01.10.2015 року.

Суд вирішив, враховуючи положення ст.223 ЦПК України, розглянути справу у відсутність зазначених учасників справи.

Представник відповідача Державної казначейської служби України - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що фактично відсутнє судове рішення про визнання неправомірності дій чи бездіяльності; кримінальне провадження не завершено; вимоги про стягнення моральної шкоди передчасні.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що у провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебували матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170300001412 від 01.10.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.

06.06.2017 року старшим слідчим СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року за ч. 2 ст. 345 КК України (а.с.37-38).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.06.2017 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року, порушеного за ознаками злочину, предбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, винесену старшим слідчим СВ Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 06.06.2017 року (а.с. 39-40).

Згідно матеріалів справи і сторонами дана обставина не заперечується, обвинувальний акт від 15.02.2018 року по кримінальному провадженню №12015170300001412 від 01.10.2015 року, порушеного за ознаками злочину, предбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, направлений до суду та знаходиться на судовому розгляді в Полтавському районному суді м.Полтави (а.с.143-147).

Як на підстави позову позивач посилається на бездіяльність слідчих, прокуратури при проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, безпідставне затягування строків досудового розслідування, наявністю ухвали слідчого судді, за якою встановлено факт бездіяльності відповідачів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК зроблено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 10000000 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури в ході розслідування кримінального провадження №12015170300001412 від 01.10.2015 року, порушеного за ознаками злочину, предбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Суд вважає, що позивач не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками поліції та прокуратури, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов'язків.

ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на судове рішення, проте відповідне рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органів і процесуальних прокурорів під час досудового розслідування за кримінальним провадженням №12015170300001412 від 01.10.2015 року не приймалось компетентними органами, а скасування постанови про закриття провадження у справі не свідчить про протиправність дій працівників поліції та прокуратури, оскільки вони діяли в межах своїх процесуальних повноважень; не свідчать про наявність їх вини та завдання цим шкоди позивачу; дії або бездіяльність працівників органу досудового розслідування та прокуратури не є неправомірними в розумінні закону.

Слід також зазначити, що вказана постанова про закриття кримінального провадження була скасована судом не з підстав неправомірності, а з підстав передчасності її висновку та необхідністю проведення додаткових слідчих дій, що не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування і завдання цим шкоди позивачеві. Також, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров’я, порушення нормальних життєвих зв’язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 10000000 гривень.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що сам факт скасування постанови про закриття кримінального провадження, його численні клопотання слідчому в ході розслідування справи, звернення (близько трьохсот) до різних установ є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди.

Що стосується посилань позивача на затягування процесу досудового розслідування суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «розумного строку» надано ч. 1 ст. 28 КПК України.

Частиною 2 ст.28 КПК України визначено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Таким чином, доводи позивача в частині тривалого розслідування кримінальної справи, повинні розглядатися у відповідності до положень кримінально-процесуального законодавства.

Відповідний порядок щодо оскарження рішень слідчого, прокурора в ході досудового розслідування встановлено главою 26 КПК України.

Слід зазначити, що позивач реалізував своє право, за його клопотанням ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 01.09.2017 року було встановлено тритижневий строк для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженню та на даний час справа розглядається в суді.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано належних доказів, що підтверджували б отримання ним моральної шкоди, спричиненої правоохоронними органами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.15,23,1174 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, проживаючого за адресою: 36014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до держави України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: 36002, вул.О.Пчілки,19-Е, Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, місцезнаходження: 36020 м.Полтава, вул.В.Козака,1, Державної казначейської служби України, місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул.Бастіонна,6, код ЄДРПОУ: 37567646, про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 26.04.2018 року.

Суддя: А.М.Чуванова