Рішення № 73649476, 18.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-2075/11

Провадження № 2/521/385/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кіліян О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, усунення від спадкування, визнання права власності та визнання заповіту частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа – П’ята Одеська державна нотаріальна контора про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності на ? частину житлового будинку за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата,4, в якому вказувала на те, що з 1996р. вона з її матір’ю жили у будинку дідуся та бабусі за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата,4, з дідусем ОСОБА_6 та її нерідною бабусею – ОСОБА_7 однією сім’єю та вели сумісне господарство. 29.08.1997р. помер її батько - ОСОБА_8. Після його смерті фактично її піклувальниками були ОСОБА_6 (дідусь) та ОСОБА_7 (нерідна бабуся), оскільки мама була вимушена часто виїздити на заробітки.

11.03.1998р. помер дідусь позивача – ОСОБА_6, після смерті якого бабуся ОСОБА_7 попросила їх залишитися проживати з нею, оскільки у неї не було власних дітей та онуків. За весь період проживання в 1998р. по 2008 рік бабуся ОСОБА_7 жодного разу не сказала про наслідування спадкового майна після смерті ОСОБА_6, навпаки вона казала, що все майно належить їй тому вона не несла затрат на переоформлення майна після смерті дідуся, однак документів на будинок вона позивачу не показувала, оскільки та була малолітньою.

В 2007 році позивач поступила до Російського державного гідрометеорологічного університету м. Санкт-Петербург, однак на літні канікули приїжджала до ОСОБА_7

18.07.2010р. вона знову приїхала до бабусі на літні канікули, однак в будинку № 4 по 2-му провулку Марата в м. Одесі проживають сторонні люди, бабуся померла, а вона знята з реєстрації за рішенням суду. 22.07.2010р. ознайомившись з матеріалами справи №2-6940/08 Малиновського районного суду м. Одеси, їй стало відомо, що ОСОБА_7 на підставі заповіту від 28.10.1997р., складеного ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_7, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, успадкувала майно ОСОБА_6 та 24.11.1998р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ААР №848362, спадкова справа №397/1998/ин, зареєстроване в реєстрі за №3-4628.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 фізично не міг зробити заповіт на ім’я ОСОБА_7 у зв’язку з хворобою - діабетичною комою з порушенням свідомості та у зв’язку з тим, що його психічний стан постійно погіршувався, позивач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, просила визнати заповіт ОСОБА_6, посвідчений 28.10.1997р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.11.1998р. на ім’я ОСОБА_7 п’ятою Одеською державною нотаріальною конторою недійсним та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата,4.

В подальшому представник позивача уточнила свої позовні вимоги, та згідно останніх уточнених позовних вимог від 31.08.2011р. в якості відповідача вказала ОСОБА_2, та в якості третьої особи – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 В своїй уточненій позовній заяві представник позивача зазначала, що після смерті ОСОБА_6 11.03.1998р. ОСОБА_7 успадкувала за заповітом все його майно, що складається з: 2/5 частин житлового будинку загальною площею 58кв.м. та надвірних будівель: «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «Г» - льоху , «Д» - сараю , «Е» - вбиральні, прибудов: а2, а3, «Ж» - гаражу, «З» - сараю, «И» - вбиральні, №1-3 – огородження, І – мостіння, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата,4; автомобіль марки ВАЗ – 21063, 1984р.в. Представник позивача вказувала на те, що підпис у заповіті від 28.10.1997р. зроблений начебто ОСОБА_6 не відповідає його підписам на інших документах, які вчиняв ОСОБА_6 та схожий на підпис ОСОБА_7. За твердженнями представника позивача вказані факти свідчать про те, що ОСОБА_7, з дозволу та в присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, завізувала підпис ОСОБА_6 а приватний нотаріус завірила підпис ОСОБА_7 як підпис ОСОБА_6 Таким чином ОСОБА_7 сприяла збільшенню своєї частки у спадщині, отриманої після смерті ОСОБА_6 та незаконно утримувала, володіла та розпоряджалася незаконно отриманим майном до своєї смерті – 28.03.2009р. Автомобіль марки ВАЗ – 21063, 1984р.в. ОСОБА_7 продала після оформлення на себе документів, а домоволодіння по 2-му провулку Марата, 4 згідно заповіту серії ВММ №334167 від 11.12.2009р. заповіла ОСОБА_2 – відповідачу у справі. Посилаючись на викладене, представник позивача просила визнати заповіт ОСОБА_6, посвідчений 28.10.1997р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на користь ОСОБА_7 недійсним у зв’язку з порушенням його посвідчення та вільного волевиявлення заповідача; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.11.1998р. на ім’я ОСОБА_7 п’ятою Одеською державною нотаріальною конторою недійсним у зв’язку з нікчемністю заповіту від 28.10.1997р.; усунути від спадкування майна, що належало ОСОБА_6, ОСОБА_7 як недобросовісного набувача спадкового майна; визнати за позивачем право власності на 2/5 частин житлового будинку за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата, 4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, визнати частково недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 11.12.2009р. та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_9 недійсним, в частині що стосується 2/5 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата, 4.

В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнену позовну заяву від 31.08.2011р. та просила її задовольнити.

Відповідач, її представник та представник третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх недоведеність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 26 квітня 1971 року ОСОБА_6 на праві власності належало 2/5 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата, 4 та складається в цілому з одного кам’яного будинку загальною площею 58 кв.м. та надвірних будівель: «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «Г» - льоху , «Д» - сараю, «Е» - вбиральні, №1-3 – огородження, І – мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 558 кв.м. (т.1 а.с.96-97).

25.04.1966р. у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 народився син – ОСОБА_8, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України. (т.1 а.с.6)

Згідно до копії рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 26 квітня 1971 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було розірвано. (т.1 а.с. 96-97)

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу 14.06.1977р. ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_11, яка змінила своє прізвище на «Баланюк» (т.1 а.с.93)

28.03.1990р. від шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_12 народилася ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про її народження (т.1 а.с.5)

29.08.1997р. помер ОСОБА_8 – батько позивача, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть (т.1 а.с.7).

Згідно до ст.ст. 524-527, 534, 536, 541, 545 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв станом на 1997-1998р.р., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її, зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця). Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому. Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

28.10.1997р. ОСОБА_6 склав заповіт, в якому все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на яке він по закону буде мати право він заповідає ОСОБА_7. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 489. (т.1 а.с.94)

ОСОБА_6 помер 11 березня 1998 року, про що свідчить копія свідоцтва про його смерть. (т.1 а.с.8)

Згідно до ст.ст. 548-549 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

24.11.1998р. до п’ятої Одеської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_7, яка проживала та була зареєстрована за місцем відкриття спадщини, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та надала всі необхідні документи. (т.1 а.с.91, 95)

В той же день державний нотаріус П’ятої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 видав ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину по заповіту на спадкове майно ОСОБА_6, яке складалося 2/5 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата, 4 та складається в цілому з одного кам’яного будинку загальною площею 58 кв.м. та надвірних будівель: «Б» - сараю, «В» - літньої кухні, «Г» - льоху , «Д» - сараю, «Е» - вбиральні, №1-3 – огородження, І – мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 558кв.м. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №3-4628 (спадкова справа № 397/1998). Свідоцтво зареєстровано в КП «МБТІ та РОН» 02.02.1999р. (т.1 а.с.9).

27.07.1999р. до п’ятої Одеської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_7 із заявою про видачу їй свідоцтва на легковий автомобіль марки ВАЗ – 21063, 1984р.в., двигун №7463201, кузов 1050770, реєстраційний номер Б46589ОД та в той же день державним нотаріусом п’ятої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 на ім’я ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначений автомобіль. (т.1 а.с.105)

Згідно довідки Російського державного гідрометеорологічного університету від 22.07.2010р. ОСОБА_4 з 01.09.2007р. навчалася на денному відділенні економічного та соціального факультету Російського державного гідрометеорологічного університету. Строк закінчення навчання – 01.07.2012р. (т.1 а.с.11)

26.09.2008р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_7 з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_14, ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод в володінні власністю а саме 2/5 частинами житлового будинку №4 по 2-му провулку Марата в м. Одесі. (справа №521/6446/13ц).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2008р. усунуто ОСОБА_7 перешкоди у володінні 2/5 частинами житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата, 4 шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_12, ОСОБА_14, які зареєстровані за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата,4. Зобов’язано Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_12, ОСОБА_14, які зареєстровані за адресою: м. Одеса, 2-й провулок Марата,4. (т.1 а.с.65)

Судом оглянуто справу № 521/6446/13-ц.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2011 року у зв’язку з поданням представником ОСОБА_4 – ОСОБА_5 заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2008р. до участі у справі в якості правонаступника померлої ОСОБА_7 залучено ОСОБА_2

В подальшому ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.04.2013р. заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.11.2008р. скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку у судовому засіданні на 22.04.2013р. об 09.10 год.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2013р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_14, ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод в володінні власністю, третя особа – ОСОБА_15 залишено без розгляду.

Згідно ст.ст. 1233-1236,1248 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкувння втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

11.12.2009р. ОСОБА_7 склала на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_16 заповіт, в якому вона на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: з належного їй майна: 2/5 частин житлового будинку з надвірними спорудами за №4 по другому провулку Марата в м. Одесі, грошовий вклад з належними відсотками, який зберігається в Ананьївському відділенні №2821 Одеської області на рахунку №40545; грошові вклади з належними відсотками, які зберігаються у філії Одеського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» №5374/0208 на рахунках №012679, №30531; грошові вклади з належними відсотками, які зберігаються у філії Одеського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» №7860/0208 на рахунках №9155106766, №9155103825 заповіла ОСОБА_2; 53/100 частин житлового будинку №96 по вул. Житомирській в м. Одесі заповіла ОСОБА_16 (т.1 а.с.25).

ОСОБА_7 померла 28 березня 2010 року, про що свідчить копія свідоцтва про її смерть (т.1 а.с.109)

Згідно ст.ст. 1216-1218, 1220-1223, 1268-1270 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. . Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 26.07.2010р. звернулася до п’ятої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, на підставі заповіту та на підставі якої була заведена спадкова справа № 338/2010. Також до п’ятої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, на підставі заповіту звернувся ОСОБА_16, який 26.10.2010р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 53/100 частин житлового будинку № 96 по вул. Житомирській в м. Одесі. (т.1 а.с.138)

Відповідач свідоцтва про право на спадщину не отримала у зв’язку з тим, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2010р. на будинок № 4 по 2-му провулку ОСОБА_7 накладено арешт. (т.1 а.с.17)

05.07.2012р. позивач ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_17 та отримала прізвище «Аніщенко», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. (т.1 а.с.302)

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2014р. у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Одеському НДІСЕ.(т.2 а.с.42).

Однак у зв’язку з ненаданням оригіналів двох примірників заповіту, реєстру нотаріальних дій та вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомленням ОНДІСЕ від 30.05.2014р. справу було повернуто до суду без надання експертного висновку. (т.2 а.с.68)

30.10.2014р. представником позивача повторно заявлено клопотання про призначення аналогічної експертизи. (т.2 а.с.92-93)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.10.2014р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. (т.2 а.с.99-101)

Згідно повідомлення Одеського НДІСЕ від 27 лютого 2015 року матеріали справи повернуті до суду у зв’язку з ненаданням необхідних документів. (т.2 а.с.110-111)

14.04.2015р. судом знову була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Одеській області. (т.2 а.с.125-127)

Відповідно до повідомлення НДЕКЦ ГУМВС України в Одеській області від 18.06.2015р. справа повернута до суду у зв’язку з неможливістю проведення експертизи (не надання документів). (т.2 а.с.136-138)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року судом вкотре була призначена судова почеркознавча експертиза, виконання якої доручено експертам НДЕКЦ ГУМВС України в Одеській області. (т.2 а.с.210-212)

03.08.2016р. до суду надійшов висновок НДЕКЦ ГУМВС України в Одеській області від 27.07.2016р., в якому частково були дані відповіді на поставлені судом питання, а саме було зазначено, що особа яка виконала підпис у заповіті від 28.10.1997р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ймовірніше за все, виконувала цей підпис під впливом якихось збиваючих факторів природного характеру (до яких можуть відноситися похилий чи старечий вік виконавця, його хворобливий стан і тощо). (т.2 а.с.213-230)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.04.2018р. в задоволенні клопотання представника позивача - ОСОБА_5 про витребування доказів відмовлено, оскільки таке клопотання було подано в порушення ст.ст. 83,84 ЦПК України.

Також ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.04.2018р. в задоволенні клопотання представника позивача - ОСОБА_5 про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Жодного доказу, як це передбачено ст.ст. 76-78,83 ЦПК України, на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання заповіту ОСОБА_6, посвідченого 28.10.1997р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, на користь ОСОБА_7 недійсним у зв’язку з порушенням його посвідчення та вільного волевиявлення заповідача надано не було.

Таким чином, у задоволенні даних вимог суд відмовляє за недоведеністю.

Що стосується вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 24.11.1998р. на ім’я ОСОБА_7 п’ятою Одеською державною нотаріальною конторою недійсним у зв’язку з нікчемністю заповіту від 28.10.1997р., суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки заповіт, на підставі якого ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину, судом недійсним визнаний не був.

Згідно ст. 528 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент отримання свідоцтва про право на спадщину, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_7 сприяла збільшенню своєї частки у спадщині, отриманої після смерті ОСОБА_6, незаконно утримувала, володіла та розпоряджалася незаконно отриманим майном до своєї смерті, а відтак вона підлягає усуненню від спадкування, не ґрунтується на діючому законодавстві в той час, та ним не передбачено такої підстави для усунення від права на спадкування.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 1254 Цивільного кодексу України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Твердження представника позивача, про те, що ОСОБА_7 просила нотаріуса оформити заповіт на її майно на користь ОСОБА_4, про що на аркуші справи 21 томі 2 є її заява від 10.01.2008р., не може слугувати доказом складання та нотаріального посвідчення вказаного заповіту. Крім того, навіть якщо б цей заповіт і був належним чином оформлений, то у зв’язку з вищевикладеним, заповіт на ім’я ОСОБА_2 скасував би заповіт, складений на ім’я ОСОБА_4, оскільки заповіт на ім’я ОСОБА_2 був складений пізніше.

Щодо визнання частково недійсним заповіту, складеного ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_2, суд зазначає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника позивача щодо його недійсності, а саме, ОСОБА_7, маючи право на спадкове майно, отримане після смерті ОСОБА_6, мала повне право заповідати це майно на користь ОСОБА_2

Вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності за 2/5 частин житлового будинку є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.524-528, 534-536, 548-549 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст.387-388, 392-393, 1216-1218, 1220-1224, 1233-1236, 1248, 1266, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст.ст.76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, усунення від спадкування, визнання права власності та визнання заповіту частково недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН