Рішення № 73649039, 26.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/11940/17

Провадження № 2/520/1832/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа та стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство Страхова компанія «Скайд», про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував тим, що 8.12.2014р. в м.Одеса по вул. Малиновського сталася ДТП, внаслідок чого з вини водія автомобілю «Тойота» д\н ВН7696АІ ОСОБА_2, який скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 завдавши йому механічних пошкоджень. Оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_2, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду 20966,82 грн. та судові витрати.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, не проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не явився, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, надав суду відзив, у якому проти позову заперечував і зазначив, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПАТ СК «Скайд», що позивач не є власником пошкодженого автомобілю та що акт огляду пошкодженого автомобіля «Хюндай» складено без повідомлення відповідача.

Третя особа відзиву не надала, повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ч.2 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідженими доказами та постановою Київського районного суду м. Одеси у справі про адміністративне правопорушення №520/17358/14п від 24.12.2014 року встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія - відповідача, який керував автомобілем «Тойота» номерний знак НОМЕР_2, 8.12.2014 року по вулиці Малиновського у місті Одеса, пошкоджено автомобіль «Хюндай» номерний знак ВН2598Е (а.с.4,39). Останній автомобіль належить позивачу (а.с.15) і вартість відновлювального ремонту, відповідно до Висновку №270/02/2017 від 2.03.2017р., становить 20966,82 грн. (а.с.8-28), за проведення якого позивачем сплачено 800 грн.

Цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована третьою особою у серпні 2014р., що не заперечується відповідачем.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року.

Враховуючи наведене та керуючись ст.22, 1166, 1187, 1192ч.2 ЦК України, суд вважає, що майнова шкода у розмірі 21776,82 грн. (20966,82 +а 800) підлягає стягненню з відповідач на користь позивача.

Відповідач посилається на те, що його цивільно-правової відповідальності була застрахована третьою особою у серпні 2014 року відповідача ліміт щодо матеріальної шкоди 50000 грн., однак у подальшому був замінений новим договором, що підтверджується полісом АЕ 4838627. Суд вважає неприйнятним такий доказ, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за цим полісом з 19.09.2015р., а ДТП сталася у грудні 2014р.

Крім цього суд зазначає, що відповідач крім своїх заперечень стосовно доказів наданих позивачем щодо вартості спричиненої шкоди, не заявляв клопотань про призначення експертизи, тому суд такі посилання відхиляє.

На підставі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості матеріальної шкоди 21776,82 грн. та судові витрати 640 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Апеляційному суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бескровний Я. В.