Рішення № 73648803, 12.04.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/284/18

Провадження №2/541/383/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 квітня 2018 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої, судді – Куцин В. М.,

при секретарі – Євдокимовій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2018 ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування. В якій просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,11 га, кадастровий номер 5323288200000020227, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_3, який помер, 16.11.2002 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області знаходиться земельна ділянка площею 2,11 гектарів, кадастровий номер 5323288200000020227, яка належала її батькові – ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №091715, який помер 16 листопада 2002 року.

За життя батька останній втратив оригінал державного акту, однак копію чи дублікату державного акту на померлу людину уповноважені органи не видають правонаступникам.

Пізніше, а саме 12 травня 2005 року померла мати позивача – та дружина батька ОСОБА_4.

ОСОБА_1 прийняла та оформила на себе спадщину після померлої матері.

Після смерті батька ОСОБА_1 в установлені законом строки звернулася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини на неї, але нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по причині відсутності Державного акту на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі. Стверджувала, що вона на законних підставах є спадкоємцем померлого батька ОСОБА_3 оскільки її мати ОСОБА_4 прийняла спадщину після свого померлого чоловіка, а ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4, тому має право на вказану земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо заявлених позовних вимог відзиву, інших клопотань або заяв не подав.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом відповідно до ст.81 ЦПК України на підставі поданих позивачем доказів та матеріалів справи встановлено, що 16 листопада 2002 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-КЕ №214759, запис №63, дата видачі свідоцтва 18.11.2002 (а.с.3). Після його смерті відкрилася спадщина на все його майно та всі права які йому належали на день смерті.

Спадкодавець являється батьком позивача ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про укладення шлюбу, що підтверджує зміну прізвища позивача (а.с. 8,9).

Після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла, але юридично не оформила спадщину його дружина та матір позивачки ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, довідкою виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради від 06.02.2018, в якій зазначено, що на день смерті ОСОБА_3 проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із дружиною ОСОБА_4 та постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 (а.с.7,24,25).

В повідомленні приватного нотаріуса ОСОБА_6 зазначено, що після померлого ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не надходили (а.с.27).

ОСОБА_4 померла 17.12.2005 року. Після її смерті відкрилася спадщина, яку прийняла її дочка ОСОБА_1, що підтверджується рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, копією спадкової справи №19/2018 (а.с.5,29-32).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем по закону після смерті батька ОСОБА_3, але постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого 16 листопада 2002 року ОСОБА_3 на земельну ділянку розміром 2,11 га, що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Полтавської області в зв'язку з неможливістю вчинення нотаріальної дії з підстав відсутності документу, що підтверджує право власності на земельну ділянку 2,11 га померлому ОСОБА_3 (а.с.7).

За життя ОСОБА_3 на підставі сертифікату серію ПЛ №0051631 мав право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Шевченка. Даний факт підтверджується повідомленням Відділу у Миргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. В якому зазначено, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право земельну частку (пай) колишнього КСП імені Шевченка на ім'я ОСОБА_3 був виданий сертифікат серія ПЛ №0051631. ОСОБА_3 включений у список суб'єктів власників (фізичні особи) та має номер земельної ділянки №543 (а.с.23).

На підставі сертифікату серія ПЛ №0051631 на ім'я ОСОБА_3 був виготовлений 14 липня 2003 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №091715. Тобто державний акт виготовлений після його смерті, яка настала 16 листопада 2002 року (а.с.4).

Відповідно до ч. 2 п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документові, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат па право на земельну частку (пай), виданий ‘районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно з нормами ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та ст. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" право на земельну частку (пай) може бути об’єктом спадкування.

Оскільки державний акт на ім’я ОСОБА_3 виготовлений після його смерті то на день смерті ОСОБА_3 не мав у власності спірну земельну ділянку на підставі державного акту, а мав право на земельну ділянку (пай), що є об’єктом спадкування на підставі сертифікату серія ПЛ 0051631 на право на земельну частку (пай) на ім’я померлого.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220,1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час смерті батька позивача ОСОБА_3 право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Також в статті 126 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Позивачем не надані суду належні та допустимі докази, які б безспірно свідчили про те, що на час смерті її батько мав у власності вказану земельну ділянку.

Згідно з положенням ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Оскільки позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_3 ОСОБА_7 акту на право власності на земельну ділянку за життя, тому судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які позивач посилається як на підстави своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент смерті 16 листопада 2002 року батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не мав права власності на земельну ділянку площею 2,11 гектарів, кадастровий номер 5323288200000020227, що призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Відповідно до положень ст.548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу Української РСР визнається дві умови, які свідчать, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені статті 549 ЦК Української РСР дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Позивачем не надано суду доказів про набуття права власності на вказану земельну ділянку матір’ю позивача ОСОБА_4 як спадкоємцем після смерті її чоловіка ОСОБА_3 як спадкодавця, - тобто не надані суду докази, що мати позивача ОСОБА_4 успадкувала вказану вище земельну ділянку площею 2,11 гектарів кадастровий номер 5323288200000020227.

Крім того позивачем не надані суду докази що позивач як донька померлої ОСОБА_4 успадкувала вказану земельну ділянку після смерті своєї матері.

Також позивачем не надані докази, які свідчать, що вказана земельна ділянка була включена до спадкового майна після смерті батька позивача ОСОБА_3. Відповідно до витягу з спадкового реєстру спадкова справа після смерті 16.11.2002 ОСОБА_3 не заводилася (а.с.29-30).

Крім того, будь-яких доказів, що підтверджують фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3, його дружиною ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як їхньою дочкою – позивачем за позовом ОСОБА_1 суду ненадані.

Тому на підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що у суду відсутні правові підстави визнання за позивачем права власності на зазначену земельну ділянку, право власності на яку не набув батько позивача ОСОБА_3 до своєї смерті.

В зв’язку з вищенаведеним суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,11 га, кадастровий номер 5323288200000020227, яка призначена для ведення особистого селянського господарства і розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №091715, який помер 16.11.2002 року необхідно відмовити за безпідставністю.

Разом з тим суд роз’яснює ОСОБА_1, що її право на спадкування спірного майна підлягає захисту шляхом визнання її права на спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3, що складається з права на отримання земельної частки (паю) на підставі сертифікату ПЛ №0051631 Оскільки ОСОБА_3 на день його смерті набув право на земельну частку (пай) і це право є об’єктом спадкування.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст. ст. 5,10, 12 13,263, 264, 265, 266, 268, 273,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,11 га, кадастровий номер 5323288200000020227, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_3, який помер, 16.11.2002 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_8