Рішення № 73648652, 20.04.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2571/17

2/559/345/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі – позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_2 (далі – відповідача) на його користь 26061 грн. 34 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 23.05.2013 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач вважає, що свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 1054 ст. ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв’язку з порушеннями відповідачкою зобов’язань за кредитним договором, станом на 30.09.2017 за нею рахується заборгованість в сумі 26061 грн. 34 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом – 243 грн. 97 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 20000 грн. 16 коп., заборгованості за пенею та комісією – 4100 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована складова) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 1217 грн. 21 коп.

Справа розглядається у спрощеному провадженні з викликом сторін, про що повідомлені належним чином усі учасники. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 38).

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення та заяву про застосування позовної давності. У судовому засіданні позов не визнала, показала, що у 2013 році їй дали картку, на якій було 265 грн., сказали, що це акція. Про те, що це кредит навіть не знала, ніхто не пояснив, яким чином потрібно повертати кошти. На той час вона була студенткою, ніде не працювала, оскільки доглядала маленьку дитину, отримувала на дитину соціальні виплати в розмірі 890 грн. Зняла з рахунку 265 грн., купила на ці кошти дитині підгузки. Більше ніяких грошей не знімала. Згодом, коли стали телефонувати з банку, вона повернула на картку 300 грн., потім ще 400 і 100 грн. Вважала, що оскільки заплатила втричі більше, ніж взяла, то нічого не винна. Останній платіж здійснила 10.04.2014.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, показав, що відповідачці не було роз»яснено, що це кредитні кошти. Вона отримала картку ПАТ КБ «Приватбанк» на акційних умовах, зняла 265 грн. Повністю розрахувалась 10.12.2013. Згодом численними дзвінками працівники банку здійснювали на неї психологічний тиск і відповідачка перерахувала на карточку ще 400 грн., а згодом ще 100 грн. «Умов та правил надання банківських послуг», а також «Тарифів Банку» відповідачка взагалі не бачила. У заяві-анкеті відповідні графи - пусті, не встановлено кредитний ліміт, пуста позначка про ознайомлення з правилами і тарифами банку. Щодо відсоткової ставки позивач не надав доказів на підтвердження повідомлення відповідачки про збільшення відсотків та її згоди на це. Просить відмовити в позові і застосувати правила позовної давності, про що зроблено відповідну заяву.

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано фотокопію підписаної анкети-заяви від 23.05.2013 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій заповнено анкетні відомості відповідачки, відмічено галочками, що у особи освіта середня-спеціальна, проживає з батьками, студентка, перебуває у декретній відпустці. Проте, одночасно зазначено, що розмір місячної зарплати становить 1200 грн. При цьому розділ "виявляю бажання оформити на своє ім"я" - пустий, будь-яких відміток навпроти назв і видів карток – немає, як і немає відмітки в графі «бажаний кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна»/Gold. Немає відмітки Умови та Правила надання банківських послуг, що підтверджує факт ненадання відповідачці Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 5).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 61-787св18.

Позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору. Анкета-заява не свідчить про укладення кредитного договору, оскільки істотних умов договору не досягнуто, сума кредиту не узгоджена. Надані позивачем копії Умов та правил надання банківських послуг, а також правил користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідачку, вони нею не підписані. У витязі з ОСОБА_1 обслуговування кредитних карток зазначено чотири різні картки із наданням кредитного ліміту і правом на користування кредитними коштами у ПАТ КБ «ПриватБанк» є: «Універсальна», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold». Проте, жодних належних доказів про те, що відповідачка отримувала будь-яку із перелічених кредитних карток, позивачем надано не було. Тарифи також не підписані відповідачкою. Також суд зауважає, що саме ці ОСОБА_1 23.05.2013 відповідачка не могла підписати фізично, оскільки в них міститься примітка про зміну процентної ставки з 01.09.2014, 01.04.2015 (а.с. 6-30).

Дослідивши розрахунок, судом встановлено, що ОСОБА_2 зняла кошти у розмірі 265 грн., тому слова відповідачки підтверджуються розрахунком, наданим позивачем. При цьому, доказів, що Банк надав гроші у розмірі 300 грн. для відповідачки – суду не надано. Суд прийшов до висновку, що ці кошти, хоч і були надані, але факт укладення кредитного договору – не доведено.

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про застосування позовної давності (а.с. 59).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п»ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Стаття 266 ЦК України, вказує на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідачка визнає факт, що користувалась коштами банку, проте не знала, що це кредитні кошти. Аналізуючи зміст анкети-заяви, суд не вбачає підстав, які б підтверджували факт отримання відповідачкою саме кредиту, оскільки відсутня жодна відмітка про отримання чи бажання отримання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Остання сплата за договором №б/н від 23.05.2013, ОСОБА_2 була здійсненна 10.04.2014 року в розмірі 100 грн. (а.с. 4).

ПАТ КБ "Приват Банк" звернувся до суду з позовною заявою про захист порушеного права 28 листопада 2017 року. Таким чином, позивач звернувся до суду із пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив і який обчислюється з моменту останнього платежу боржника. Поважних причин пропуску Банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, необхідно відмовити в зв»язку з пропуском Банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253, 258, 266, 267 ЦК України, ст. ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів до Апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з моменту його проголошення.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року.

Суддя: