Постанова № 73647643, 23.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3250/17 23.04.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 484/3250/17

Номер провадження 22-ц/784/433/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

23 квітня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення, яке ухвалене Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області під головуванням судді Панькова Д.А., в приміщенні того ж суду 21 грудня 2017 року о 10 годині 51 хвилині, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Житлової комісії військової частини А2183 про визнання протиправними рішення та покладення обов'язку вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом до Житлової комісії військової частини А2183 про визнання протиправними рішення житлової комісії Військової частини А2183 та покладення обов'язку вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01 серпня 1995 року проходить службу у Збройних силах України, та з 04 липня 2000 року по 25 вересня 2015 року проходив військову службу у Військовій частині А2183.

З 2003 року позивач разом із сім'ю у складі трьох осіб, а саме: він, його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4, був зарахований до складу осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Первомайському гарнізоні, та 12 грудня 2005 року їм надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, із загальною площею 49.9 кв.м., житловою площею 28.1 кв.м.

В подальшому склад сім'ї позивача збільшився та 17 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся із рапортом до Житлової комісії військової частини А2183 про зарахування його до осіб, які потребують поліпшення житлових умов зі складом сім'ї 5 осіб, у зв'язку з тим, що він та його сім'я забезпечені житлом нижче за встановлений рівень.

Проте, рішенням Житлової комісії військової частини А2183, оформленим протоколом засідання Житлової комісії військової частини А2183 №82 від 24 вересня 2015 року, позивачу було відмовлено у зарахуванні в чергу осіб потребуючих поліпшення житлових умов в Первомайському гарнізоні, з посиланням на п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, та членів їх сімей», оскільки він був забезпечений житлом раніше, та у зв'язку з тим, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Оскільки таке рішення суперечить вимогам закону та порушує, на думку позивача, його права, останній посилаючись на викладені обставини просив суд:

визнати протиправним п.2 рішення Житлової комісії військової частини А2183 від 24 вересня 2015 року (оформлене протокол №82) про відмову у постановці позивача із складом сім'ї 5 (п'ять) осіб на квартирний облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов у Військовій частині А2183 Первомайського гарнізону;

зобов'язати Житлову комісію військової частини А2183 скасувати оскаржуваний п.2 рішення Житлової комісії військової частини А2183 від 24 вересня 2015 року (оформлене протокол №82) про відмову у постановці позивача із складом сім'ї 5 (п'ять) осіб на квартирний облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов у Військовій частині А2183 Первомайського гарнізону;

зобов'язати Житлову комісію військової частини А2183 повторно розглянути вказане питання та зарахувати позивача до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині А2183 Первомайського гарнізону зі складом сім'ї 5 (п'ять) осіб;

зобов'язати Житлову комісію військової частини А2183 подати у встановлений судом строк звіт про виконання кожного пункту рішення суду.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити. Зазначав, що позивачем вже використано право на отримання кватири, та у випадку надання житлової площі більшого розміру виникає необхідність здачі житлового приміщення отриманого з фонду Міноборони, що на разі є неможливим у зв'язку із тим, що позивач спочатку скористався своїм правом на приватизацію житла, а згодом продав надану йому квартиру АДРЕСА_1. Крім того вказував на те, що на даний час позивач проходить військову службу у Військовій частині А0800, що розташована в місті Одеса, а тому за доцільним є його звернення із даним питанням саме за останнім місцем проходження військової служби.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення міськрайонного суду та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з тих підстав, що позивач ще у 2006 році продав надану йому двокімнатну квартиру, а тому останній не довів належним чином обставин, які б давали йому право на безоплатне отримання жилого приміщення для постійного проживання на підставі п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області з таким висновком погоджується не в повному обсязі, з виходячи з наступного.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають: Конституція України, Житловий кодекс Української РСР (далі - ЖК УРСР), Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та інші закони, укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України й інші нормативно-правові акти.

Згідно ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року за №737 (з наступними змінами, далі - Інструкція), забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України.

Відповідно до положень Інструкції облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у квартирно-експлуатаційних органах, військових частинах та гарнізонах. Узагальнені списки осіб, що перебувають на обліку, всіх військових частин знаходяться у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України.

За ведення обліку у військовій частині відповідають голова житлової комісії військової частини, у гарнізоні (або в гарнізонах) - начальник КЕВ (КЕЧ) району, який за територіальним принципом відповідає за військові частини.

Керівництво діяльністю житлової комісії військової частини здійснюється командиром військової частини, а діяльністю гарнізонної житлової комісії - начальником гарнізону.

При оголошенні наказом складу житлової комісії чітко вказується, хто з членів житлової комісії відповідає (далі - представник житлової комісії) за ведення протоколів, облікових квартирних справ, книги обліку осіб, які перебувають на обліку, та інших справ житлової комісії та їх зберігання.

Військовослужбовці зараховуються на квартирний облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке оформлюється у формі протоколу засідання житлової комісії, який підписується представником житлової комісії і затверджується командиром військової частини. Підпис командира завіряється гербовою печаткою військової частини.

З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_2 проходить військову службу у Військовій частині А0800 Міністерства оборони України на посаді юрисконсульта юридичної служби (а.с.4,30).

З 04 липня 2000 року по жовтень 2015 року позивач проходив військову службу у Військовій частині А2183, що розташована у місті Первомайську Миколаївської області.

Згідно витягу з протоколу №55 засідання Житлової комісії військової частини А2183 від 01 лютого 2005 року позивачу ОСОБА_2 зі складом сім'ї 3 особи надано для постійного проживання двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.71,72-75).

Відповідно довідки Первомайського міжміського бюро технічної інвентаризації від 27 квітня 2016 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради від 07 червня 2006 року.

В подальшому, право власності на вказане нерухоме майно було оформлено на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Токарчуком С.А. 16 червня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №3282 (а.с.38).

17 серпня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Житлової комісії військової частини А2183 із рапортом про зарахування його на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, у зв'язку зі змінами у складі сім'ї.

Рішенням Житлової комісії військової частини А2183, оформленим протоколом №82 засідання Житлової комісії військової частини А2183 від 24 вересня 2015 року, ОСОБА_2 було відмовлено у зарахуванні в чергу осіб потребуючих поліпшення житлових умов в Первомайському гарнізоні, з посиланням на п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, та членів їх сімей», оскільки останній був забезпечений житлом від Міністерства оборони України в АДРЕСА_1, та у зв'язку з тим, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби (а.с.68-69,70).

Разом з тим, вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, міськрайонний суд виходив із того, що позов пред'явлено до належного відповідача.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки при вирішенні спору судом залишено поза увагою положення ст.30 ЦПК України (яка діяла на час звернення з даним позовом до суду), згідно якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Аналогічні положення викладені у ст.48 ЦПК України.

Відповідно до ст.46 ЦПК України (ст.28 ЦПК України, яка діяла на час звернення позивача з позовною заявою) здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи.

За змістом положень Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року за №737, житлові комісії створюються у гарнізонах та військових частинах, здійснюють функції обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, не є юридичними особами, а тому не наділені цивільною процесуальною правоздатністю й відповідно не можуть бути стороною у цивільній справі.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 пред'явлено позов до житлової комісії Військової частини А2183, а тому міськрайонному суду належало вирішити питання щодо належності відповідача - житлової комісії військової частини А2183.

Разом з тим, в порушення ст.12 ЦПК України, суд першої інстанції не роз'яснив позивачеві право на залучення до участі в справі належного відповідача, наслідки не вчинення таких процесуальних дій та не вирішив питання щодо участі в справі належної сторони відповідно до ст.51 ЦПК України.

З урахуванням положень ст.ст.13,51,367 ЦПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучення осіб до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

Враховуючи те, що позивачем, який за процесуальним законом самостійно визначає процесуальне положення осіб, що беруть участь у справі, позов пред'явлено до неналежного відповідача, то в його задоволенні слід було відмовити саме з наведених підстав.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і відмовив з інших підстав, то допущену ним помилку слід виправити рішенням апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення міськрайонного суду від 21 грудня 2017 року на підставі ст.376 ЦПК України необхідно змінити в частині підстав відмови в позові та вважати підставою відмови в позові не безпідставність заявлених позовних вимог, а їх пред'явлення до неналежного відповідача.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року - змінити в частині підстав для відмови у задоволенні позову.

Вважати підставою відмови в позові не безпідставність заявлених позовних вимог, а їх пред'явлення до неналежного відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 26 квітня 2018 року