Ухвала суду № 73647538, 24.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5690/13-к 24.04.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: Міняйла М.П.,

суддів Гулого В.П., Куценко О.В.,

за участі секретаря: Белорукової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013160030002007 за апеляційними скаргами прокурора Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1, цивільного позивача ТОВ «АЛМІ – ТРЕЙД» та виправданого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.07.2017 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця м. Інта, Комі, Росія, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

- виправдано, на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

Учасники судового провадження:

прокурор: Прохорчук І.М.

захисник: ОСОБА_2П

виправданий: ОСОБА_1

представник цивільного позивача ТОВ «АЛМІ – ТРЕЙД» – ОСОБА_3

___________

провадження № 11-кп/784/ 96 /18 головуючий у 1 інстанції : Нікітін Д.Г.

категорія ст.190 ч.3 КК України доповідач у апеляц. інстанції : ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Прокурор просить вирок скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України та призначити покарання за ч.3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Задовольнити цивільні позови ТОВ « ОСОБА_5 – Трейд» в сумі 101 633, 50 грн.

Виправданий ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, виправдати його на підставі п.1 ч.1 ст. 372 КПК України, за відсутністю події кримінального правопорушення. У задоволенні цивільного позову ТОВ « ОСОБА_5 – Трейд» відмовити.

Представник ТОВ «ОСОБА_5 – Трейд» просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. Задовольнити цивільні позови ТОВ « ОСОБА_5 – Трейд» в сумі 101 966, 50 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень – виправдано.

Цивільний позов ТОВ "Алмі-Трейд" - залишено без розгляду.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні, в загальній сумі 1961,60 грн., пов’язані з залученням експертів, віднесено на рахунок держави.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

Прокурор вважає, що судом докази оцінено неповно, не в їх сукупності, відокремлено один від одного, із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого суд дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам провадження.

Просить дослідити повторно обставини встановлені під час кримінального провадження.

Виправданий ОСОБА_1 вважає, що вирок підлягає зміні в частині мотивів та підстав виправдання, а також в частині вирішення цивільного позову. Зазначає, що не було самої події кримінального правопорушення.

Стверджує, що після того, як він відмовився погасити надуману заборгованість концерну «Алмі», взнав про порушену відносно нього кримінальну справу.

На думку апелянта, зважаючи на досліджені докази суд повинен був його виправдати, оскільки не було доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому його обвинувачували. А також, відповідно до ч.2 ст. 129 КПК України, суд повинен був відмовити у заявленому цивільному позові, а не залишати його без розгляду.

Представник ТОВ «ОСОБА_5 – Трейд» зазначає, що ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном у великих розмірах, отримав копії реєстраційних документів фізичної особи підприємця ОСОБА_6 В подальшому діючи з метою реалізації злочинного умислу, представився фізичною особою підприємцем та уклав угоду про поставку тютюнових виробів, не маючи повноважень. Згідно видаткових накладних здійснював замовлення тютюнових виробів, при цьому не маючи наміру здійснювати оплату за поставлений товар. Дії ОСОБА_1 спричинили концерну «Алмі» матеріальну шкоду в розмірі 101 966, 50 грн.

Крім того, зазначає, що між концерном «Алмі» та ТОВ «ОСОБА_5 – Трейд» було укладено договір про правонаступництво, тому ТОВ «ОСОБА_5 – Трейд» є повноправним правонаступником у відношенні відшкодування шкоди.

Наполягає, на тому, що наявними у кримінальному провадженні документами підтверджено, що діяння по заволодінню ОСОБА_1 чужим майном шляхом обману мало місце, містить склад злочину, встановлено спосіб вчинення злочину, час, місце та інші обставини, що мають значення для юридичної кваліфікації діяння та доведені в повному обсязі.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що вчинив злочин за наступних обставин. Приблизно 22 вересня 2009 року ОСОБА_1 маючи умисел на підробку документів, з метою їх подальшого використання, з метою заволодіння чужим майном в великих розмірах, без відома ОСОБА_6, з яким у нього були дружні стосунки, з кафе-магазину яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 4 отримав копії реєстраційних документів фізичної особи підприємця ОСОБА_6.

В подальшому, ОСОБА_1 діючи з метою реалізації умислу направленого на введення працівників Концерн «Алмі», правонаступником якого є ТОВ «Алмі-Трейд», в оману з метою подальшого заволодіння майном в особливо великих розмірах, представившись фізичною особою підприємцем запропонував ОСОБА_5, торговому представнику «Концерн «ОСОБА_5», укласти угоду про поставку тютюнових виробів. 24 вересня 2009 року, ОСОБА_1 знаходячись на перехресті вул. Садової та Чигрина в м. Миколаєві, зустрівся з торговим представником Концерну «Алмі», ОСОБА_5, якому представився фізичною особою підприємцем - ОСОБА_6, при цьому надавши копії реєстраційних документів фізичної особи підприємця ОСОБА_6, та запропонував укласти договір поставки тютюнових виробів. ОСОБА_5 не знаючи про дійсну особу ОСОБА_1 та вважаючи його за фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 та будучи введеним в оману про намір виконання умов договору, надав ОСОБА_1 на підпис договір поставки.

ОСОБА_1 реалізуючи умисел направлений на підробку документів, та подальшого введення в оману працівників Концерну «Алмі», щодо своєї особи та можливості виконувати умови договору, з метою подальшого заволодіння майном Концерну, від імені ОСОБА_6 вніс в договір поставки реквізити фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та підписав зазначений договір, не маючи на це повноважень.

Працівники Концерна «Алмі» будучи введеними в оману про дійсність особи ОСОБА_6, яким представився ОСОБА_1 зареєстрували договір поставки між Концерном «Алмі» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за №2735/08.

Крім цього, ОСОБА_1, представляючись ОСОБА_6, з метою подальшого введення в оману працівників Концерну «Алмі», та заволодіння майном в великих розмірах здійснював замовлення тютюнових виробів без наміру здійснювати оплату за поставлений товар.

ОСОБА_1 діючи з умислом на заволодіння майном концерну «Алмі», з метою введення в оману працівників Концерну «Алмі» представляючись фізичною-особою підприємцем ОСОБА_6, при відвантажені тютюнових виробів вносив до зазначених видаткових накладних підпис від імені ОСОБА_6, чим підтвердив факт отримання зазначених в них виробів.

Після чого, діючи умисно з корисливих мотивів, розпорядився незаконно отриманими тютюновими виробами на власний розсуд, не виконавши умови договору поставки щодо оплати товару, тим самим своїми протиправними діями спричинив збитки Концерну «Алмі», на загальну суму 146278,30 грн.

Між тим, судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не було надано будь-яких доказів застосування ОСОБА_1 обману як способу заволодіння майном, розміру спричиненої шкоди та наявності у останнього умислу на вчинення інкримінованого шахрайства. Натомість сукупність досліджених доказів підтверджувала, на думку суду, показання обвинувачуваного щодо обставин виконання ним цивільно-правових зобов'язань, що виникли між ним та концерном «Алмі».

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення виправданого ОСОБА_1 та його захисника на підтримку своєї апеляційної скарги, пояснення представника ТОВ «ОСОБА_5 – Трейд», вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, повторно дослідивши фактичні обставини кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні фактичних обставин кримінального провадження в їх сукупності, перевірці зібраних у ході досудового слідства доказів та надання їм належної оцінки відповідно до вимог КПК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах і його дії кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України. А саме обвинувачується в тому, що останній, маючи умисел на підробку документів, для їх подальшого використання, з метою заволодіння чужим майном в великих розмірах, без відома ОСОБА_6, отримав копії реєстраційних документів фізичної особи підприємця ОСОБА_6 та діючи з метою реалізації умислу направленого на введення працівників Концерн «Алмі», правонаступником якого є ТОВ «Алмі-Трейд», в оману з метою подальшого заволодіння майном в особливо великих розмірах, представившись фізичною особою підприємцем уклав угоду з торговим представником «Концерн «ОСОБА_5», про поставку тютюнових виробів, після укладення договору підписав його, не маючи на це повноважень. Надалі представляючись ОСОБА_6, з метою подальшого введення в оману працівників Концерну «Алмі», та заволодіння майном в великих розмірах здійснював замовлення тютюнових виробів без наміру здійснювати оплату за поставлений товар. При відвантажені тютюнових виробів вносив до видаткових накладних підпис від імені ОСОБА_6 та розпорядився незаконно отриманими тютюновими виробами на власний розсуд, не виконавши умови договору поставки щодо оплати товару, тим самим своїми протиправними діями спричинив збитки Концерну «Алмі», на загальну суму 146278,30 грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що з приватним підприємцем ОСОБА_6 він знайомий багато років та раніше, працюючи торговим представником фірми «Одін», постачав йому тютюнові вироби. Приблизно в вересні 2009 року до нього звернувся ОСОБА_6 та запропонував співпрацю щодо закупівлі і реалізації тютюнових виробів. Він по телефону зв’язався з торговим представником Концерну «Алмі» ОСОБА_5 та домовився про зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив йому умови на яких фірма постачає продукцію, назвав копії яких документів потрібно надати для укладення договору на поставку тютюнових виробів та передав йому для підписання ОСОБА_6 два незаповнені бланки договору постачання. В свою чергу він передав ці бланки договорів поставки ОСОБА_6 для підписання. Крім того, він повідомив ОСОБА_6 про перелік копій документів, які необхідно надати для укладення договору поставки. Після того, як ОСОБА_6 повернув йому підписані зі своєї сторони договори поставки та надав копії необхідних документів, він передав їх ОСОБА_5. В подальшому ОСОБА_6 давав йому заявку на тютюнові вироби, він в свою чергу телефоном зв’язувався з ОСОБА_5 та диктував йому це замовлення. ОСОБА_5 опрацьовував заявку та по телефону повідомляв йому вартість та час поставки. Гроші для розрахунку з фірмою-постачальником тютюнових виробів ОСОБА_6 передавав йому відповідно до домовленості про співпрацю.

Тютюнові вироби транспортними засобами фірми-постачальника поставлялися до гаражу, розташованого в атогаражному кооперативі по вул. 28-ї ОСОБА_5. Цей гараж він орендував за домовленістю з ОСОБА_6 у якості складського приміщення. Ніяких підтверджуючих документів про оплату від ОСОБА_5 він не отримував з тієї причини, що таких документі від нього не вимагав ОСОБА_6. Таким чином вони співпрацювали з Миколаївською філією №4 Концерну «Алмі» протягом 3-4 місяців.

Потім йому зателефонували з служби безпеки концерну і повідомили про нестачу. Під час зустрічі він під тиском розписався у наданому йому договорі та потім вніс до каси Миколаївської філії №4 Концерну «Алмі» грошові кошти у сумі 40 000 грн. в якості надуманої заборгованості. Далі йому повідомили, що виникла ще одна заборгованість у сумі 100 000 грн. Він відмовився визнавати цю заборгованість і через деякий час взнав про порушену проти нього кримінальну справу.

Дані пояснення ОСОБА_1 в суді не були спростовані.

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення обгрунтовувала доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, а також документами.

Як слідує з формулювання обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_1, він, маючи умисел на підробку документів, для їх подальшого використання, з метою заволодіння чужим майном в великих розмірах, отримав копії реєстраційних документів фізичної особи підприємця ОСОБА_6 без його відома та використав їх в подальшому при укладенні договору з Концерном «Алмі».

Але, з пояснень наданих ОСОБА_8 суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції вбачається, що свідок ОСОБА_6 повністю спростував доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 отримав реєстраційні документи без його згоди та в подальшому підписав договір поставки, видаючи себе за ОСОБА_6

Так, ОСОБА_8 пояснював, що знає ОСОБА_1 упродовж багатьох років. Приблизно в 2009 році він передав ОСОБА_1 для укладення договору постачання тютюнових виробів з іншою фірмою наступні ксерокопії документів: свого паспорту, довідки ІПП, свідоцтва про реєстрацію підприємця. Після цього ОСОБА_1 привіз йому для підписання бланк договору, який він особисто підписав у графі «покупець». Це був єдиний договір, який він уклав з Концерном «Алмі». Підтвердив, що дійсно мав намір укласти договір поставки з Концерном «Алмі», та реалізував цей намір, підписавши відповідний договір поставки.

Розповів, що після укладення договору поставки ОСОБА_1 постачав йому тютюнові вироби на протязі півроку, може трохи менше. Цигарки завозилися до кіоску кожної неділі партіями приблизно на 5 000 грн. Підтверджуючих документів про кількість отриманих тютюнових виробів та проведених розрахунків в нього не має. Особисто товар він не отримував, цим займалися його продавці. Накладні на поставку тютюнових виробів у ОСОБА_1 він не вимагав.

Зважаючи на дані показання, надані свідком ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги прокурора, щодо того, що показання даного свідка спростовують покази обвинуваченого є безпідставними. Дані показання повністю співпадають і взамоузгоджені з показами ОСОБА_1

Крім того, показання свідка ОСОБА_8, про які йдеться мова в апеляційній скарзі прокурора, надавались останнім на досудовому слідстві та під час розгляду справи в суді першої інстанції 09.12.2014р.. Але під час розгляду за оскаржуваним вироком від 19.07.2017 року свідок ОСОБА_8 надавав інші пояснення, які і були, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України, оцінені судом та покладені в обґрунтування своїх висновків.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що працював торговим представником в Концерні «Алмі». Йому зателефонував чоловік, який назвався ОСОБА_6 та поцікавився можливістю отримання максимальної скидки на тютюнові вироби. Він запропонував зустрітися для укладення договору поставки.На зустріч приїхав ОСОБА_1. З ним був ще якийсь чоловік. ОСОБА_1 передав копії документів приватного підприємця ОСОБА_6, серед яких були тютюнова ліцензія, свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво платника податку і копія паспорта ОСОБА_6 Копії документів ОСОБА_1 передавав торговому представнику Дмитрієву. Він особу ОСОБА_1 по документам не засвідчував. Приблизно через тиждень йому зателефонував ОСОБА_6 та віддав замовлення, яке він записав на аркуші паперу й з цим замовленням підійшов до керівника напрямку ОСОБА_10 В подальшому працювали з цим клієнтом. За поставлені тютюнові вироби розраховувався безпосередньо ОСОБА_1. ОСОБА_1 оплачував йому накладну, по якій було поставлено товар, а він вносив гроші в касу підприємства. Протягом тижня після поставки товару ОСОБА_1 повністю розраховувався за поставлений по накладній товар. Отримані від ОСОБА_1 гроші він передавав касиру, про що касир робив відмітку на звичайному аркуші паперу. Цей аркуш паперу був підтверджуючим документом для торгового представника, що він здав гроші. Потім виявилося, що дві накладні неоплачені. Коли він особисто приходив до магазину СПД ОСОБА_6, щоб вияснити причину затримки оплати за поставлений товар і не заставав там ОСОБА_6, то йому завжди телефонував ОСОБА_1 та цікавився з якою метою він приходив до магазину. Для себе він зробив висновок що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійсно співпрацювали.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що в його обов’язки як старшого контролера служби безпеки Концерну «Алмі» входила перевірка документів, які надаються для укладення договорів на предмет повноти та достовірності цих документів. Документи, надані для укладення договору поставки з СПД ОСОБА_6 йому для перевірки не надавалися. Крім того, один договір поставки з СПД ОСОБА_6 через нього не проходив, а на іншому він наклав резолюцію щодо відпустку товару тільки за фактом проведеної оплати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості які містяться в показаннях зазначених свідків не підтверджують висунутого ОСОБА_1 обвинувачення в заволодінні майном Концерну «Алмі» шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах, оскільки, не підтверджують наявність у обвинуваченого умислу на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману.

Крім того, зважаючи на дані пояснення свідків, колегія суддів погоджується і із висновком суду першої інстанції відносно того, що сторона обвинувачення не надала суду для допиту жодного свідка, які б входили до органів управління Концерну «Алмі» та Філії №4 та які були уповноважені укладати господарські договори і по версії обвинувачення були введені ОСОБА_1 в оману.

Є неприйнятними посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що вина ОСОБА_1 крім показів свідків, підтверджується такими письмовими доказами, як видаткові накладні №Рк-0136137, №Рк-0141134, №Рк-0143702, договором поставки №2735/08 від 24.09.2009 року, з огляду на те, що ОСОБА_1 не заперечував той факт, що за дорученням ОСОБА_6 приймав поставлені тютюнові вироби, та ставив свій підпис в накладних на підтвердження факту отримання тютюнових виробів. Свідок ОСОБА_6 також підтвердив, що ОСОБА_1 за його дорученням отримував тютюнові вироби від постачальника.

Що стосується договору поставки №2735/08 від 24.09.2009 року, то відповідно до наданого суду першої інстанції висновку експерта №1342 від 16.11.2012 року встановлено, що підпис на останній сторінці в графі «От покупателя» в договорі поставки №2735/08 б/д, виконаний ОСОБА_6, що відповідає наданим у суді показам свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_1

Той факт, що другий примірник даного договору, наданого стороною обвинувачення був підписаний ОСОБА_1 досліджувався судом і ОСОБА_1 пояснив, що такий договір його змусили підписати в 2010 році працівники служби безпеки Концерну «Алмі» для того, щоб заставити його погашати недостачу, яка ніби то виникла під час поставок тютюнових виробів СПД ОСОБА_6.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що цей примірник договору поставки було складено пізніше заявленої в ньому дати, оскільки у розпорядженні Концерну «Алмі» чомусь перебувало два примірники одного і того ж договору поставки, з однаковим реєстраційним номером 2735/08, але один з датою, інший без дати. Один із примірників підписаний ОСОБА_6, а інший ОСОБА_1.

Зважаючи на вищезазначене, доводи апеляційної скарги представника ТОВ "Алмі-Трейд" щодо доведеності органами обвинувачення вини ОСОБА_11 за ч.3 ст. 190 КК України є необґрунтованими.

Доводи щодо того, що ТОВ "Алмі-Трейд" є правонаступником Концерну «Алмі» є також безпідставними. Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2012 року у справі №7/17-4524-2011 про ліквідацію банкрута, юридичну особу Концерн «Алмі» припинено без передачі майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам, тобто без правонаступника. Кредиторська заборгованість банкрута списана як безнадійна, а незадоволені вимоги погашено. До суду представником потерпілого було надано договір від 20 жовтня 2011 року «про правонаступництво, по відношенню до відшкодування шкоди, завданої злочином», судом встановлено, що цей договір датовано 20.10.2011 року, а наступного дня - 21 жовтня 2011 року згідно до протоколу №71 загальних зборів учасників Концерну «Алмі», було розпочато процедуру банкрутства цього підприємства. Відповідно до ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, визнаються недійсними, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна чи відмовився від власних майнових вимог.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно зміни вироку та виправдання його на підставі п1 ч.1 ст. 372 КПК України, оскільки не було доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому його обвинувачували, то вони не підлягають задоволенню, оскільки колегія суддів, дослідивши матеріали кримінального провадження, не вбачає для цього підстав.

Також, зважаючи на те, що ОСОБА_1 було виправдано як особу, відносно якої стороною обвинувачення не доведено вчинення кримінального правопорушення, суд першої інстанції, вірно, відповідно до вимог ч.3 ст. 129 КПК України, залишив позов ТОВ "Алмі-Трейд" без розгляду. Тому вимоги ОСОБА_1 щодо відмови судом в позові ТОВ "Алмі-Трейд" є безпідставними.

Беручи до уваги положення ст. 17 ч.2, ч.4 КПК України, які розкривають зміст загальної засади кримінального провадження – презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини та які визначають, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом та що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також рішення Європейського Суду з прав людини з цього питання, зокрема, § 77 Рішення по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» («Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain») № 10590/83 від 6 грудня 1988 року та § 39 Рішення Страсбурзького суду «Капо проти Бельгії» (Capeau v. Belgium) № 4291/98 від 13 січня 2005 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невстановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, при цьому, вичерпані можливості їх отримати. Тому доводи апелянтів – прокурора та представника цивільного позивача, щодо наявності в матеріалах кримінального провадження достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження висунутого ОСОБА_1 обвинувачення в незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах , є необґрунтованими.

Всі докази, надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту, судом досліджені в повному обсязі, з дотриманням вимог процесуального закону, оцінені за правилами ст. 94 КПК України. Висновки суду викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та належним чином обґрунтовані і вмотивовані. А тому твердження апелянтів, про порушення судом вимог ст. 94 та ст. 370 КПК України, при постановленні виправдувального вироку, є надуманими, та такими що не відповідають дійсності.

З огляду на наведене, підстав для скасування вироку суду першої інстанції з мотивів, на які вказують апелянти, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційні скарги Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1, цивільного позивача ТОВ «АЛМІ– ТРЕЙД» та виправданого ОСОБА_1О, залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.07.2017 року стосовно ОСОБА_1 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: