Ухвала суду № 73647410, 17.04.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/396/18

Провадження № 1-м/486/2/2018

17 квітня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Франчук О.Д.

при секретарі Коршак О.В.

за участю прокурора: Свінтковської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: пр-т. Незалежності, 37 АДРЕСА_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, Санкт-Петербург Російської Федерації, раніше не судимого, засудженого за скоєння злочинів, передбачених ч. 5 ст. 228-1, ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1 КК Російської Федерації

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулось до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, з клопотанням, про приведення у відповідність із законодавством України вироку Санкт-Петербургського міського суду Російської Федерації від 28 грудня 2015 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 16 червня 2016 року.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Санкт-Петербургського міського суду Російської Федерації від 28 грудня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст. 228-1 та ч.1 ст. 30 ч.5 ст. 228-1 КК РФ та призначено покарання на підставі ч.3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 15 років та 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись визначеною діяльністю та без штрафу, з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Визначено, строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 28 грудня 2015 року. Зараховано засудженому в строк відбування покарання, час тримання під вартою в порядку міри запобіжного заходу з 13 лютого 2014 року по 27 грудня 2015 року, а також 12 лютого 2014 року — час затримання в порядку ст. 91 КПК РФ.

Апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 16 червня 2016 року зазначений вирок було змінено. Зменшено покарання ОСОБА_1 та остаточно визначено йому покарання у вигляді 15 років та 3 місяців позбавлення волі.

Відповідно до розпорядження Сантк-Петербургського міського суду Російської Федерації від 13 липня 2016 року, вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 16 червня 2016 року.

ОСОБА_1 звернувся до Федеральної служби виконання покарань Росії з заявою про переведення його для подальшого відбуття покарання в Україні.

Дослідивши долучені до клопотання документи, приймаючи до уваги думку прокурора, яка вважала, що клопотання підлягає задоволенню, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов: a) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; b) якщо рішення є остаточним; c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж якнайменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк; d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи; e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; і f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи. 2. У виняткових випадках Сторони можуть погодитися на передачу засудженої особи, навіть якщо засудженій особі залишилося відбувати покарання протягом меншого часу, ніж визначено у пункті 1c. 3. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи повідомити про те, що вона має намір виключити із своїх відносин з іншими Сторонами застосування однієї із процедур, передбачених у статті 9.1a і b. 4. Для цілей цієї Конвенції будь-яка держава у будь-який час може у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи визначити, у тому, що її стосується, термін "громадянин".

Порядок розгляду судом клопотання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України визначений ст. 610 КПК України. Зокрема, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

За правилами ч.1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в України або за місцем знаходження Міністерства юстиції України. При цьому, обов'язковою в судовому засіданні при розгляді клопотання є лише участь прокурора. Присутність засудженої особи не є обов'язковою.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч.3 ст.307 КК України та ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 КК України, засуджений має відбувати максимальний строк покарання передбачений санкцією зазначеної статті у вигляді позбавлення волі строком 12 років з застосуванням ч. 5ст.72 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Санкт-Петербургського міського суду Російської Федерації від 28 грудня 2015 року дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст. 228-1 КК РФ як незаконне виробництво психотропних речовин організованою групою в особливо великому розмірі; ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1 КК РФ — як готування до незаконного виробництва психотропних речовин організованою групою в особливо великому розмірі, та призначено покарання за ч. 5 ст. 228-1 КК РФ у вигляді 15 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати визначені посади, чи займатись визначеною діяльністю та без штрафу; за ч. 1 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1 КК РФ у вигляді 10 років позбавленні волі без позбавлення права обіймати визначені посади, чи займатись визначеною діяльністю та без штрафу.

На підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю скоєних злочинів, шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у вигляді 15 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати визначені посади, чи займатись визначеною діяльністю та без штрафу.

Відбування покарання ОСОБА_1 призначено в виправній колонії суворого режиму.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Вказано, що строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з 28 грудня 2015 року та зарахувати в строк відбування покарання, час утримання під вартою в порядку міри запобіжного заходу з 13 лютого 2014 року по 27 грудня 2015 року, а також 12 лютого 2014 року — час затримання в порядку ст. 91 КПК РФ.

Апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 16 червня 2016 року засудженому ОСОБА_1 було зменшено покарання за ч. 1 ст. 30 ч. 5 ст. 228-1 КК РФ до 9 років 8 місяців позбавлення волі та на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю скоєних злочинів шляхом часткового складання покарань призначено остаточне покарання у вигляді 15 років 3 місяців позбавлення волі в виправній колонії суворого режиму. В іншій частині вирок залишено без змін.

Вказані діяння є караними також і відповідно до законодавства України.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні органи держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Так, частина 5 ст. 228-1 КК РФ відповідає ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне виробництво психотропних речовин вчинені організованою групою, в особливо великих розмірах, за що передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Частина 1 ст. 30 ч. 5 ст. 228-1 КК РФ відповідає ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 КК України - як готування до незаконного виробництва психотропних речовин організованою групою в особливо великих розмірах. За правилами ч.2 ст. 68 КК України розмір покарання за готування до злочину, не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Статею 69 КК РФ передбачений порядок визначення покарання за сукупністю злочинів, що відповідає ст. 70 КК України.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

При цьому, згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадку якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Таким чином, оскільки максимальною межею санкції ч. 3 ст. 307 КК України, є покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, а частиною 2 статті 68 КК України, яка передбачає призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, встановлено, що за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тому покарання за ч.1 ст. 14, ч.3 ст. 307 КК України не може перевищувати 6 років позбавлення волі, призначене за вироком Санкт-Петербургського міського суду Російської Федерації засудженому ОСОБА_1 покарання у вигляді 15 років 3 місяців позбавлення волі, підлягає приведенню у відповідність до КПК України в частині визначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті за ч.3 статті 307 КК України - 12 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 14, ч.3 ст. 307 КК України — 6 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до положень ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 строк покарання у вигляді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Крім того, у вироку Санкт-Петербургського міського суду Російської Федерації від 28 грудня 2015 року зазначено, що ОСОБА_1 12 лютого 2014 року був затриманий при вчиненні злочину і перебував у попередньому ув'язненні та після постановленя вироку запобіжний захід, до дня набрання вироком законної сили, було залишено без змін. Що також підтверджується довідкою.

Відповідно до вищезазначеного вироку у строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 зараховано строк утримання під вартою за період 12 лютого 2014 року та з 13 лютого 2014 року по 27 грудня 2015 року, що також підтверджується довідкою, в якій крім того зазначено, що початок строку - 28 грудня 2015 року, кінець строку - 11 травня 2029 року, а станом на 12 грудня 2017 року відбутий строк складає 03 роки 10 місяців, а невідбутий строк на той же період складає 11 років 05 місяців.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838 - VІІІ, який набрав чинності з 24 грудня 2015 року та діяв до 20 червня 2017 року включно «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув’язнення з 12 лютого 2014 року по 27 грудня 2015 включно, виходячи з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ст.ст. 602, 609, 610, 614 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання Міністерства юстиції України задовольнити.

Вирок Санкт-Петербургського міського суду Російської Федерації від 28 грудня 2015 року, змінений Апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 16 червня 2016 року яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 228-1 КК РФ; ч. 1 ст. 30 ч. 5 ст. 228-1 КК РФ та призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 15 років 3 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим у відповідності із законодавством України за

- ч. 3 статті 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років, без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 14, ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, без конфіскації майна.

Відповідно до положень ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 28 грудня 2015 року.

Згідно вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838 - VІІІ, який набрав чинності з 24 грудня 2015 року та діяв до 20 червня 2017 року включно «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 ОСОБА_1 строк його попереднього ув’язнення з 12 лютого 2014 року по 27 грудня 2015 включно, виходячи з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають дві дні позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_2