Рішення № 73647347, 25.04.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.04.2018

Справа № 497/539/18

Провадження № 2/497/391/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря – Ковтун О.І.,

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, та просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром 1.78 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області.

Свої вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3, померлої 03 січня 2016 року, та не може оформити належним чином право на спадщину, яка складається з земельної ділянки площею 1.78 га, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, яка належала померлій на підставі державного акту серії І-ОД № 033289, виданого на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації Одеської області №512 від 01.10.1998 року.

Приватний нотаріус ОСОБА_4 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що на цю земельну ділянку не було присвоєно кадастровий номер. Спадщину позивач прийняв своєчасно шляхом подачі заяви до нотаріальної контори.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Позивач до суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся згідно вимог чинного законодавства (а.с.23, 39).

Представник позивача, діюча за довіреністю (а.с.23) в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивача, наполягала на задоволенні позовних вимог (а.с.41).

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Болградського району Одеської області до суду також не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.23, 40). Позов визнав, не заперечував щодо його задоволення, просив справу розглянути без участі їх представника, про що надав заяву до суду (а.с.38).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов’язання встановлено законодавством у зв’язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

За ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що 03 січня 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії І-ЖД № 438500, виданим на підставі запису акту про смерть №4 від 04.01.2016 року, складеним Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області (а.с.11).

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого майна також входить і земельна ділянка загальною площею 1.78 га, розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту серії ОД № 033289 від 29.01.1999 року (а.с.13).

За час свого життя спадкодавець ОСОБА_3 здійснила розпорядження на випадок своєї смерті, а саме: усі свої права та обов’язки, які їй належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть належати їй у майбутньому, та усе майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось, і з чого б не складалось, а також усе те, на що вона матиме за законом право заповіла ОСОБА_1. Даний заповіт посвідчений 20.02.2012 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області від 06.05.2016 року за № 596 позивач ОСОБА_1, проживав і був зареєстрований разом з померлою ОСОБА_3 в одному домоволодінні за адресою: вул. Бессарабська (колишня назва Толбухіна), № 78, с. Залізничне, Болградський район, Одеська область (а.с.14).

За наявними матеріалами спадкової справи № 150/2016, заведеної приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 щодо майна померлої 03 січня 2016 року ОСОБА_3 вбачається, що позивач 20.05.2016 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті бабусі (а.с.25-38), однак постановою від 20.02.2018 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (а.с.17).

В матеріалах спадкової справи наявний оригінал заповіту ОСОБА_3 від 20 лютого 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, згідно якого спадкодавець здійснила розпорядженням щодо усього свого майна на ім’я онука ОСОБА_1 (а.с.12).

Таким чином, позивач, як спадкоємець за заповітом, вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті бабусі ОСОБА_3, померлої 03 січня 2016 року.

Відділом у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 22.01.2018 року надано лист за №12/0/196-18 про нормативну грошову оцінку 1 га ріллі на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, яким повідомлено про вартість цієї земельної ділянки станом на 01.01.2018 року: рілля – 29 704.40 гривен/га (а.с.16).

Також наданим листом Відділом у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.02.2017 року за №29-1511-0.11-305/2-17 повідомлено, що вищезазначена земельна ділянка не проходила процедуру державної реєстрації, отже кадастровий номер їй не присвоювався, та відомості про неї відсутні у Державному земельному кадастрі (а.с.15).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Приписами ст. 1225 ч.1 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення .

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. «а» ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Таким чином, позивач, як спадкоємець за заповітом, вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлої 03 січня 2016 року. На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, позивач набув право на це майно, тобто на земельну ділянку загальною площею 1.78 га у межах згідно з планом, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області.

При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.125, 152 Земельного Кодексу України, ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України та керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КЕ №323148 виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 08.07.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку розміром 1.78 га, цільове призначення якої для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, належну ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії І-ОД № 033289 від 29.01.1999 року, виданого на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 01.10.1998 року № 512, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №531, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 03 січня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.В.Кодінцева