Постанова № 73646810, 25.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/1240/17

провадження № 22-ц/781/536/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач – Спільне підприємство-Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»

представник позивача за довіреністю – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

представник відповідача за довіреністю – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Андріянова О.В. у справі за позовом Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У травні 2017 року Спільне підприємство-Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі – СП ТОВ) звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Зазначало, що відповідач працював у СП ТОВ «Світловодськпобут» на посаді головного інженера з 15 травня 2015 року по 16 листопада 2016 року. Рішенням загальних зборів підприємства, оформленим протоколом від 04 листопада 2016 року № 04-11-2016, генеральним директором призначено ОСОБА_4 В результаті проведення внутрішньої перевірки правильності ведення бухгалтерської документації встановлено факти незаконних виплат відповідачу в сумі 19357 грн. 40 коп. на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, які затверджувались ним, як в.о. генерального директора та подавались до бухгалтерії підприємства в період з лютого 2016 року по липень 2016 року. Відповідач не був генеральним директором підприємства, рішення про призначення його на посаду генерального директора або покладання на нього виконання обов’язків генерального директора загальними зборами не приймалось. Відповідач не мав повноважень затверджувати такі звіти, а самі звіти не мають юридичної сили та не можуть бути підставою виплат відповідачу грошових коштів, а тому кошти мають бути повернуті позивачу в повному обсязі.

На підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, які подавались до бухгалтерії підприємства в період з червня 2015 року по жовтень 2016 року відповідачу сплачено 12956 грн. 08 коп. На підставі цих звітів здійснено виплату коштів відповідачу за майно та послуги, які підприємство фактично не отримало. Сплачені кошти є завданою підприємству майновою шкодою, що підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Просило стягнути з відповідача на користь підприємства 32313 грн. 48 коп. безпідставно отриманих коштів та на відшкодування завданої майнової шкоди, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2017 року позов залишено без задоволення. Судом не було встановлено факту заподіяння відповідачем позивачу прямої дійсної матеріальної шкоди своїми діями. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що здійснені відповідачем витрачання грошових коштів, за які він звітував, не мали в дійсності місце та були спрямовані на безпідставне отримання відповідачем цих грошових коштів, звернення на свою користь або користь інших осіб придбаних товарно-матеріальних цінностей, або їх пошкодження чи втрату.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що звіти про використання коштів не підтверджуються фактами придбання та оприбуткування майна та послуг, та не підтверджуються бухгалтерською документацією позивача. Тобто позивач на підставі цих звітів здійснив виплату коштів відповідачу за майно та послуги, які фактично не отримав. Також судом не було розглянуто позовні вимоги позивача в повному обсязі. Позивач просив стягнути безпідставно отримані кошти та на відшкодування завданої майнової шкоди. Суд залишив позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди без задоволення, тобто позовну вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів не розглянув.

Апеляційне провадження відкрито 06 лютого 2018 року (а.с.176), розгляд справи призначено на 27 березня 2018 року (а.с.184). Розгляд справи 27 березня 2018 року не відбувся у зв’язку з хворобою судді-доповідача. У зв’язку із тривалою непрацездатністю головуючого у справі судді Гайсюка О.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2018 року суддю Гайсюка О.В. замінено на суддю Авраменко Т.М., розгляд справи призначено на 25 квітня 2018 року (а.с.197,200).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Позивачем не надано до суду доказів завдання ним підприємству матеріальної шкоди. Не було доведено, що здійснені ним витрачання грошових коштів, за які він звітував, не мали в дійсності місце та були спрямовані на безпідставне отримання ним цих грошових коштів, звернення на свою або інших осіб користь придбаних товарно-матеріальних цінностей, або їх пошкодження чи втрату (а.с.194).

В засідання апеляційного суду учасники справи, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи під розписку (а.с.201-208), не прибули, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.211).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи відповідач ОСОБА_2 з 15 травня 2015 року по 16 листопада 2016 року працював на посаді головного інженера Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут», звільнений на підставі ч.3 ст.38 КЗпП в зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, умов колективного договору(а.с.7-8).

Звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач без покладення на нього відповідно до Статуту обов’язків виконував обов’язки керівника підприємства і при цьому затверджував, як в.о. генерального директора звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, внаслідок чого безпідставно було виплачено 19357 грн.40 коп. На підтвердження зазначених обставин надано звіти про використання коштів, які підписані в.о. генерального директора ОСОБА_2 (а.с.65-84).

Також позивач посилався на те, що ОСОБА_2 складав та подавав до бухгалтерії звіти про використання коштів на відрядження або під звіт, внаслідок чого йому було виплачено 12956 грн.08 коп., однак факти придбання та оприбуткування зазначених у звітах майна та послуг не підтверджуються документами бухгалтерії, що свідчить про завдання шкоди підприємству, яку відповідач повинен відшкодувати на підставі ст.1166 ЦК України. На підтвердження зазначених обставин позивач надав виключно звіти про використання коштів, а також квитанції, товарні чеки, накладні щодо придбання майна та послуг (а.с.34-64).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що на період хвороби, відпустки генеральний директор наказом покладав на нього обов’язки генерального директора і лише в цей період він, як в.о. генерального директора, затверджував звіти про використання коштів. Щодо закупівлі особисто ним товарів, послуг, оплату відряджень, то він подав в установленому порядку всі звіти з підтверджуючими документами про придбання майна та надання послуг і за час його роботи претензій не було, акти нестачі майна відсутні.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду,заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього Кодексу, якою визначено загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

Зокрема, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України (чинного на час розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.3 ст.10 , ч.1 ст.57, ч.4 ст.60 ЦПК України, чинного на час розгляду судом першої інстанції).

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення 19357 грн.40 коп., як безпідставно набутого майна, суд першої інстанції правильно зазначив, що підписання відповідачем звітів, як в.о. генерального директора, може свідчити лише про порушення бухгалтерського обліку, а не про безпідставне отримання майна. Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що суд не розглянув позов про стягнення безпідставного набутого майна, крім того рішенням суду в позові відмовлено повністю, а не частково.

Також суд обґрунтовано вказав, що будь-які докази того, що придбані товари, оплачені послуги на загальну суму 12956 грн.08 коп. не підтверджуються документами бухгалтерії, відсутні, Це є припущенням позивача, оскільки акти інвентаризації або документальної ревізії на підтвердження доводів відсутності придбаного майна або наданих послуг, акти недостачі закупленого відповідачем майна або відсутності послуг позивач не надав до суду першої інстанції. Не надавалися такі докази і до апеляційної скарги.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України (чинного на час розгляду справи судом першої інстанції), правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: А.М.Головань

ОСОБА_5