Рішення № 73646011, 16.04.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/227/18

381/2650/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

за участю представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в нових ідеальних частках та про виділ в натурі частки в будинку та від земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

04.07.2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на будинок в нових ідеальних частках та про виділ в натурі частки в будинку та віділ земельної ділянки, посилаючись на те, що вона є співвласником ? частини житлового будинку АДРЕСА_2 та крім того є співвласником ? частки земельної ділянки площею 0,2212 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Співвласником іншої частини житлового будинку та земельної ділянки є відповідач. У листопада 2015 року, відповідач заселив у будинок свого сина, який не допускав її до будинку, у зв'язку з чим вона була змушена влаштувати окремий вихід з будинку. На даний час між сторонами виник спір щодо порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області (головуючий суддя Бутенко В.О.) від 08 вересня 2016 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням по справі судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

13.12.2017 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № 14508/16-43/23100/17-43 від 30.11.2017 року.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2017 року цивільну справу за позовної заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в нових ідеальних частках та про виділ в натурі частки в будинку та від земельної ділянки прийнято до свого провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2017 року відновлено провадження у справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2017 року призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовільнити з врахуванням іх змін в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечували в частині грошової компенсації позивачу, вважають її розмір недоведеним і таким, що грунтується на неналежних доказах. Не заперечують проти виділення частки позивачу з спільного майна.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить ? частина житлового будинку АДРЕСА_2 та ? частина земельної ділянки площею 0,2212 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2016 року (а.с.9,11).

Інша частина житлового будинку та земельної ділянки належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області від 15.02.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №134 (а.с.8).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2016 року № 1037 VIII «Про перейменування окремих населених пунктів», АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Стаття 356 ЦК України передбачає, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.361 ЦК України встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Виходячі з положень ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтями 363, 367 ЦК України передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників. Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користу- ванні співвласників будь-яких приміщень будинку. Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок». Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, що містяться в п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі те, якщо при цьому можливо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинк у в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими при- міщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

В ході розгляду справи за клопотанням позивача ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2016 року було призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

На виконання даної ухвали експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано Висновок експерта № 14508/16-43/23100/17-43 від 30.11.2017 року (а.с.83-140).

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз'яснено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі (ст. 62 ЦПК України) (нова редакція ст.110 ЦК України) висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим в судовому рішенні.

Згідно даного Висновку експертом зазначено, що як вбачається з вимог нормативних документів, а саме пункту 2.23 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", пункт 8.7 ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт" загальна площа однокімнатної квартири повинна бути житлова кімната площею не менше 15,0 м.кв. та кухня площею не менше 7,0 м.кв.

Поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 між співласниками, відповідно до ідеальних часток співласників не вбачається можливим.

Поділ вказаного житлового будинку між співласниками можливий при умові відступу від ідеальних часток за умови прибудови до житлового будинку.

Позивач просить виділити їй частину житлового будинку відповідно до варіанту В таблиця №13 Висновку експерта, та визнати за нею право власності на житлову кімнату (2-1) загальною площею 18,9 м.кв., літню кухню "Г", навіс "Ж", літній душ "І", вимощення "і", свердловину "К", 1/2 огорожі №1, огорожу №4, що складає 35/100 у праві спільної часткової власності домоволодіння, а також 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку загальною площею 0,2212 га згідно варіанту №1 даного висновку.

Як вбачається з висновку експерта згідно варіанту В таблиці №13 на який посилається позивач, пропонується виділити співласнику житлового будинку: житлову кімнату (2-1), 18.9 кв.м., літню кухню "Г", вимощення "і", 1/2 огорожі №1, що стосується інших обєктів на які посилається позивач в даному варіанті не зазначено.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2016 року, згідно якого, сторони отримали спадкове майно після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, по 1/2 частині, і є предметом судового розгляду, зазначено, що спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка знаходиться в АДРЕСА_2 який належав спадкодавиці на підставі Свідоцтва про право власності виданого Червономотовилівською сільською радою від 08.12.1987 року, зареєстрованого за №321.

На момент поточної технічної інвентаризації 16.12.2015 року, на земельній ділянці розташований житловий будинок "А" загальною площею 54,7 кв.м., житлова площа 35,5 кв.м., а також погріб з шийкою В, прибудова "а", сарай "Б", літня кухня Г, навіс Ж, убиральня З, літній душ И, ганок а1, козирок а2, колонка питна к, огорожа №1, ворота №2.

Експертом у Висновку було зазначено, що згідно даних технічної інвентаризації (Технічного паспорту БТІ від 24.10.2016 року наданого на дослідження додатково) вбачається, що у 2014 році побудовано душ "І", навіс "Ж", свердловину (питну колонку) "к" та встановлено огорожу №4, усі роботи виконано на території, якою користується ОСОБА_1

Разом з тим, з письмових матеріалів які були надані суду, а саме Технічного паспорту від 16.12.2015 року вбачається, що у 2014 році побудовано душ "І", навіс "Ж", свердловину (питну колонку) "к". Інші споруди були побудовані до 2014 року, а огорожа №4 взагалі відсутня.

В судовому засіданні позивач та її представнк зазначили, що всі споруди, які були побудовані в 2014 році, побудовані позивачем і при виділенні частки, дані споруди, повинні бути виділенні позивачу.

Однак, суд не може погодитися з даними доводами так, як вони не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Як зазначалося судом сторони отримали по 1/2 частки спадкового майна після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Споруди, на які посилається позивач, були побудовані згідно до технічного паспорту у 2014 році. Тобто на момент відкриття спадщини дані споруди уввійшли до спадкового майна.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Під час розгляду справи представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Згідно до вказаної заяви, представник зазначив про віділення позивачу в натурі частки майна і стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі 105538,11 грн. в зв"язку з меншенням частки позивача у праві власності домоволодіння з обраним нею варіантом Висновку експерта.

В обгрунтування суми розміру грошової компенсації представником позивача зазначалося те, що до розміру компенсації включено: компенсацію за висновком експерта, яка становить 26550,5 грн.; будівництво входу до житлової кімнати - 7862,06 грн.; роботи з ведення в експлуатацію котла 3013,70 грн.; ремонтні роботи літньої кухні - 987 грн.; ремонтні роботи вимощення "і" - 606 грн.; майбутнє будівництво погріба, сараю та убиральні -71956,73 грн.

Для підтвердження вказаного розрахунку розміру компенсації послався на Висновок експерта, а також кошториси виконаних робіт, квитанції прибуткових касових ордерів, товарні чеки.

Однак, суд не може взяти до уваги надані докази, на які посилається представник позивача, так, як вони не містять інформації щодо предмету доказування, а тому є неналежними доказами в силу ст.77 ЦПК України.

Як зазначено у Висновку експерта, виділення частки можливо при умові відступу від ідеальних часток за умови прибудови до житлового будинку.

Стаття 152 ЖК УРСР передбачає, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Разом з тим, експертом зазначено про здійснення прибудови до спірного житлового будинку.

Прибудова - це вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Чинним Законодавством передбачено, що у випадку необхідності перепланувань чи виконання інших будівельних робіт, необхідно звернутися до Державної архітектурної будівельної інспекції та зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно п.1 Порядку виконання будівельних робіт, що затверджений Постановою КМУ від 13.04.2011 року №466 будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту. Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 визначено, що реконструкція житлового будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Відповідно до положень ЗУ «Про архітектурну діяльність», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та правил п.2 Постанови КМУ від 13.04.2011 року №466 «Про затвердження Порядку виконання будівельних робіт» будівельні роботи можуть виконуватися: після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою подання за формою згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт та реєстрації цього повідомлення у єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів».

Отже, усі прибудови (в тому числі і другий вхід в Будинок), вбудови, тощо є будівельними роботами, а тому без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт не дозволяється створювати фактично відокремлені приміщення з власним входом.

Відповідно до вимог передбачених пунктами 7, 18 Постанови Пленуму ВСУ від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» звертаючись з позовом, необхідно до винесення рішення надати суду докази реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт або відмову у такій реєстрації, цим самим підтвердити на дійсність своїх намірів щодо виділу своєї частки і рішення суду не ґрунтувалося на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вимог позивача про виділення частки земельної ділянки суд зазначає, що за Висновком експерта № 14508/16-43/23100/17-43 від 30.11.2017 року запропоновано шість варіантів розділу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 з виділом кожному із співвласників по 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 1106,0 кв.м.

Як зазначалося судом згідно до ст.364, 367 ЦК кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183 цього кодексу.

Аналогічне положення закріплено в ч.3 ст.88 ЗК України.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні ст.88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

За правилом ч.2 ст.120 ЗК, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина 4 ст.120 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Аналіз змісту норм ст.120 ЗК дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.120 ЗК, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК у поєднанні з нормою ст.125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Таким чином, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою або якщо виділ частки будинк у в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, які не були спростовані сторонами з урахуванням встановлених судом обставин, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.4,12,13,76-82,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.355,356,361,363,364,367,1218 ЦК України, ст.152 ЖК УРСР, ст.88,120,125 ЗК України, Постанови ПВС України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», Постанови КМУ від 13.04.2011 року №466 «Про затвердження Порядку виконання будівельних робіт»,суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.номер НОМЕР_1 прож.м.Ірпинь, АДРЕСА_1 до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ідент.номерНОМЕР_2 прож.АДРЕСА_3 про визнання права власності на будинок в нових ідеальних частках та про виділ в натурі частки в будинку та від земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей