Постанова № 73645634, 23.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5607/13-ц Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/866/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 23.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 29 серпня 2011 року між нею та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав №1/105 ИР від 22 серпня 2011 року, відповідно до якого вона набула права вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» щодо майнових прав на квартиру №105 по вул. Пономарьова, 26, корп. 1, у смт. Коцюбинське, Київської області.

Відповідно до умов цього договору, ТОВ «Аверс-Сіті» зобов’язалося передати у її власність цю квартиру після введення об’єкту капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Отримавши інформацію про введення будинку в експлуатацію та ухвалене виконкомом Коцюбинської селищної ради рішення, а також видане доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» щодо оформлення свідоцтва про право власності та виготовлення технічних паспортів на квартири, вона неодноразово зверталась до ТОВ «Аверс-сіті» з вимогою виконати умови договору та підписати з нею акт, а також передати їй відповідні документи на квартиру, однак станом на сьогоднішній день спірна квартира не передана їй у власність.

У зв’язку із наведеним просить визнати за нею право власності на спірну квартиру, зобов’язати ТОВ «Аверс-сіті» передати їй документи, що необхідні для оформлення права власності на цю квартиру, та стягнути з ТОВ «Аверс-сіті» судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивачка виконала свої обов’язки за укладеним договором, сплативши усі належні платежі, однак її право залишається порушеним і може бути захищене шляхом визнання судом права власності на спірну квартиру, чого судом зроблено не було, тому вважає ухвалене рішення підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є власником майна, що давало їй б підстави для звернення до суду за захистом своїх прав на підставі ст. 392 ЦК України, а має лише майнове право на нерухоме майно, яке необхідно реалізовувати відповідно до умов договору, через що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав №1/105 ИР від 22 серпня 2011 року, відповідно до якого вона набула права вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» щодо майнових прав на квартиру №105 по вул. Пономарьова, 26, корп. 1, у смт. Коцюбинське, Київської області.

Згідно п.1.4 вказаного договору купівлі-продажу майнових прав, майнові права на об’єкт нерухомості, що полягають у праві покупця набути право власності на об’єкт нерухомості після введення об’єкту капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно акту приймання-передачі майнових прав до договору №1/105 ИП купівлі-продажу майнових прав від 22 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Аверс-сіті» 25 серпня 2011 року, продавець передає, а покупець приймає майнові права на об’єкт нерухомості

Згідно договору №1/105/Z про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Аверс-сіті» вважається, що з моменту набрання чинності цього договору ОСОБА_3 виконав свої обов’язки за договором в обсязі 220 255,75 грн.

Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області №270 від 22 вересня 2011 року було надано доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності ТОВ «Аверс-сіті» на квартири введеного в експлуатацію будинку за вказаною адресою.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 15 серпня 2013 року спірна квартира зареєстрована за ТОВ «Аверс-сіті».

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530–532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом із тим ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто за вказаною нормою права, вимога про визнання права власності може бути пред’явлена лише власником спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка виконала свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав, сплативши вартість, установлену вказаним договором, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва, проте отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, проте її позовні вимоги направлено на захист її прав як власника квартири, а не на захист права, порушеного невиконанням зобов'язання за договором.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав, викладених вище, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи ОСОБА_2 про порушення її майнових прав відповідачем колегія суддів вважає формальними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильних висновків місцевого суду у цій частині.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: