Ухвала суду № 73645542, 24.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1571/17 Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.Провадження № 11-кп/780/473/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 24.04.2018

УХВАЛА

іменем України

24 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Семенцова Ю.В.,

суддів Гриненка О.І., Зіміної В.Б.,

за участі: секретаря Шийка Ю.В.,

прокурора Сагей Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого, останній раз: 06.11.2013 року Рокитнянським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 395, ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 02.06.2017 року Березанським районним судом Київської області на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково із не відбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 19 днів,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарання за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 06.11.2013 року, визначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_2, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, вчинивши новий, корисливий, тяжкий злочин проти власності.

21 жовтня 2017 року близько 07 -ої години ОСОБА_2 перебував по вулиці Шевченка, 74 в селі Синява Рокитнянського району Київської області поряд із складським приміщенням, належним ОСОБА_4. В цей час в нього виник умисел на викрадення майна з вказаного складського приміщення. З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, та що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 витягнув металеву скобу, на яку зачиняються вхідні двері складу та відчинивши їх, зайшов до складського приміщення. Перебуваючи в середині вказаного складського приміщення, ОСОБА_2 виявив металеві кутники в кількості 60 шт. довжиною 1 м. кожен вартістю 24,7 грн. за 1 м, металеві шинки в кількості 140 шт. довжиною 0,5 м кожна вартістю 7,9 грн. за 0,5 м та двоколісний металевий господарський візок вартістю 258 грн., які вирішив викрасти. Виявлені кутники і шинки ОСОБА_2 завантажив на господарський візок та покинув складське приміщення, вчинивши таким чином їх викрадення.

В подальшому, цього ж дня викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, продавши частину викрадених металевих кутників та шинок на пункт прийому металобрухту по вул. Вокзальна в смт. Рокитне Київської області за 175 грн., які витратив на власні потреби.

Відповідно до висновку експерта, складеним за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № С-405 від 26 жовтня 2017 року, залишкова вартість на момент вчинення злочину 60 кутників довжиною 1 м кожен розміром 25 x 25 мм товщиною 3 мм становить 1482 грн., 140 шинок довжиною 0,5 м кожна шириною 25 мм товщиною 3 мм становить 1106 грн., вартість двоколісного садового візка з урахуванням відсотку зношування становить 258 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Вважає призначене ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків суворим, тому просить вирок Миронівського суду Київської області від 14.02.2018 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України змінити в частині визначення остаточного покарання з чотирьох років позбавлення волі на три роки шість місяців позбавлення волі.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду в частині визначення остаточного покарання з «чотирьох років» позбавлення волі на «три роки шість місяців» позбавлення волі, зазначаючи, що ним повністю визнано пред’явлене йому обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого злочину, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченого, який свою вину визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним інкримінового йому злочину.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам даного провадження.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину; який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу винного, який не працює, на обліку у психіатра не перебуває, з 25.05.2007 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, згідно з характеристикою виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Рокитнянського району Київської області від 09 лютого 2018 року № 28 за місцем свого проживання характеризується як особа на яку в селищній раді відсутні компрометуючі данні; обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття та активне сприяння у його розкритті. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2, будучи раніше засудженим вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 06 листопада 2013 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 395 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 02 червня 2017 року Березанським районним судом Київської області на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково звільнений від відбування покарання із не відбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 19 днів, на шлях виправлення не став, повторно вчинив злочин проти власності, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі, що передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням статті 71 КК України. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, суд першої інстанції ОСОБА_2 частково приєднав до покарання за цим вироком невідбуте ним покарання за вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 06 листопада 2013 року, визначивши остаточне покарання ОСОБА_2 у виді чотирьох років позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення ОСОБА_2 більш м`якого покарання колегія суддів не вбачає.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника про застосування до нього більш м`якого покарання та його посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував його особу та обставини, які пом’якшують покарання, не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах даного провадження, а тому в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 слід відмовити.

Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Миронівського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців з дня проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: