Рішення № 73645206, 19.04.2018, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/4041/17

Провадження № 2-о/366/3/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 квітня 2018 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючої – судді: Тетервак Н.А.,

при секретарі – Німченко Н.Ю.,

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванків Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 через свого представника: ОСОБА_2, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Київській області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: факт постійного його проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року і по теперішній час.

В обґрунтування своїх позовних вимог, заявник посилається на те, що він народився 23 грудня 1968 року в с.Сімоново Угловського району Алтайського краю Російської Федерації та до 1977 року разом зі своєю матір’ю там проживав.

В середині 1977 року переїхав до с.Запрудка Іванківського району Київської області. В період 1977-1985рр. навчався в середній загальноосвітній школі с.Запрудка Іванківського району, де отримував неповну середню освіту.

26 жовтня 1986 року в смт.Іванків заявник отримав паспорт колишнього СРСР серії VІІІ-БК № 609594. Приблизно в 1989 року він загубив свій паспорт, і з того часу проживав без паспорту.

З 7 лютого 1989 року по 11 липня 1989 року працював трактористом в р/о «Сільгоспхімія». З липня 1989 року по листопада 1994 року офіційно ніде не працював. З 30 листопада 1994 року по 30 квітня 1996 року працював конюхом в Сидоровицькій дільничній лікарні. З 17 травня 1996 року по 30 березня 2000 року будівельником в сільськогосподарському виробничу комбінаті «Промінь».

З 02 січня 1991 року та до цього часу заявник постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, однак зареєструвати своє місце проживання не може, оскільки втратив паспорт СРСР, а паспорт України не отримав.

23 червня 2008 року ОСОБА_1 було засуджено Іванківським районним судом до позбавлення волі, на теперішній час судимість погашена.

Заявник на даний час проживає на території України в с.Сидоровичі Іванківського району Київської області разом із дружиною ОСОБА_3, з якою проживає в цивільному шлюбі. В період шлюбу в них народились діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5

Паспорт громадянина України заявник не мав змоги отримати, за відсутності паспорту колишнього СРСР та прописки за фактичним місцем проживання.

При зверненні 02.10.2017 року до заінтересованої особи з прохання отримати паспорт громадянина України, заявника було повідомлено про надання підтвердження щодо фактичного його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

В зв’язку з тим, що у заявника будь-якого іншого способу, крім судового порядку, щодо підтвердження у нього громадянства України не має, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

В підготовчому судовому засіданні заявник та його представник свою заяву підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в заяві та просили суд задовольнити її в повному обсязі.

В судове засіданні заявник та його представник не з’явились, звернулись до суду із заявами в яких просять розгляд справи провести в їх відсутності, заяву підтримали та просили суд задовольнити її. Крім того, заявник надав суду письмові пояснення по суті.

Представник заінтересованої особи в підготовче судове засідання та судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В підготовчому судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він знає ОСОБА_1 з січня 1991 року, коли він приїхав до них в село жити. Мати ОСОБА_1 померла раніше, а батько приїхав в село Сидоровичі жити до іншої жінки, а тому забрав і сина. ОСОБА_1 на той час був дорослим, вже працював. На той час працював він в лікарні та колгоспі. З 1991 року по сьогоднішній день, ОСОБА_1 проживає з ним по сусідству, з 1995 року має цивільну дружину, спільних дітей. Зі слів ОСОБА_1 свідок дізнався, що в нього не має паспорту громадянина України, загубив.

В підготовчому судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що познайомилась з ОСОБА_1 в жовтні 1991 року, знала як знайомого. На той час він працював в лікарні не офіційно, а з 1994 року працював по трудовій. Проживав ОСОБА_1 в будинку жінки, з якою в цивільному шлюбі перебував його батько. З 1995 року свідок з ОСОБА_1 почала проживати в цивільному шлюбі в будинку № 27, що по вул.Східно-Шевченківська с.Сидоровичі Іванківського району Київської області, мають спільних дітей. Прописати його не було змоги, оскільки ОСОБА_1 був громадянином ОСОБА_9, паспорта громадянина України він не мав. Зі слів ОСОБА_1, загубив.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положенням ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначається перелік справ про встановлення факту, що розглядаються судом.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник ОСОБА_1 не має паспорту України, а тому звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 23 грудня 1968 року в с.Сімоново Угловського району Алтайського краю Російської Федерації.

Згідно довідки, виданої виконкомом Сидоровицької сільської ради Іванківського району Київської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно проживає без реєстрації в с.Сидоровичі по вул.Східно-Шевченківській,27 Іванківського району Київської області з 02 січня 1991 року по даний час (а.с.5).

При цьому, факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України, підтверджується показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3; свідоцтвами про народження дітей: 1996, 1997, 1998, 2013 років народження (а.с.6-8); копією трудової книжки, з якої слідує, що ОСОБА_1 з 7 лютого 1989 року по 11 липня 1989 року працював трактористом в р/о «Сільгоспхімія». З липня 1989 року по листопада 1994 року офіційно ніде не працював. З 30 листопада 1994 року по 30 квітня 1996 року працював конюхом в Сидоровицькій дільничній лікарні. З 17 травня 1996 року по 30 березня 2000 року будівельником в сільськогосподарському виробничу комбінаті «Промінь» (а.с.9-10); повідомленням Департаменту інформаційних технологій МВС України від 31.08.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 23.06.2008 року Іванківським районним судом Київської області було засуджено за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст.89 КК України ОСОБА_1 визнаним особою, що не має судимості (а.с.12).

Відповідно до Заяви на видачу паспорту, ОСОБА_1 26 жовтня 1986 року в смт.Іванків отримав паспорт колишнього СРСР серії VШШ-БК № 609594 (а.с.11).

Згідно довідки, виданої 19.10.2017 року Іванківським РС УДМС України в Київській області вбачається, що ОСОБА_1 дійсно звертався до Іванківського РС УДМС України в Київській області із заявою щодо видачі паспорту замість утраченого. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави (а.с.13).

Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Згідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, факт постійного безперервного проживання заявника на території України підтверджується встановленими і дослідженими у справі доказами.

За таких обставин, вимоги заявника є обґрунтовані і суд вважає за необхідне встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України.

Судові витрати сплачені заявником при подачі заяви до суду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 293-294, 315, 317,19, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 через свого представника: ОСОБА_2, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Київській області про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_8 краю Російської Федерації, постійно проживає на території України за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року по теперішній час.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Н.А. Тетервак