Ухвала суду № 73644670, 24.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1128/18 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 11-кп/783/296/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Гончарук Л.Я.,

суддів – Маліновської-Микич О.В., Партики І.В.

секретаря судового засідання – Романчука Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2018 р. про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Яворського С.М.,

захисників – ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5

потерпілого – ОСОБА_8,

встановила:

ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2018 р. обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, повернуто прокурору Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 Зобов'язано прокурора усунути виявлені недоліки протягом одного місяця з дня проголошення ухвали.

Обгрунтовуючи своє рішення, суд зазначив, що в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, при формулюванні обвинувачення кожному з обвинувачених слідчим не зазначено необхідних даних, які впливають на кваліфікацію дій осіб. Так, в обвинувальному акті відсутні дані про те, в чому полягала зухвалість обвинувачених. Замість цього застосовані поняття «п’яна зухвалість» та «груба сила», які не можуть визначати поведінку осіб, в контексті складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. Крім того, в обвинуваченні відсутній механізм заподіяння тілесних ушкоджень сержанту поліції ОСОБА_8 Не зазначено хто саме з обвинувачених наніс таке ушкодження. В обвинувальному акті не вказано з ким саме вчинили конфлікт обвинувачені, слідчий у формулюванні обмежилась лише зазначенням «конфлікт з працівниками патрульної поліції». При подальшому викладенні фактичних обставин слідчим зазначено про нанесення легких тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_8, однак не названо даних інших поліцейських, які були присутні під час вчинення особами протиправних дій. При призначенні обвинувального акту до судового розгляду, не зважаючи на викладені недоліки, суд фактично зайняв би бік сторони обвинувачення, чим було б порушено принцип неупередженості та верховенства права і права на справедливий суд.

На дану ухвалу прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути обвинувальний акт на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

В обґрунтування вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки у пред’явленому ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинуваченні чітко зазначено що усі вони 19 січня 2017 року, у період часу з 05 год. 14 хв. до 05 год. 36, знаходячись поблизу будинку №35, що на пр.Свободи у м.Львові, діючи в групі, будучи у стані алкогольного сп’яніння, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну неповагу до установлених норм поведінки, протиставляючи себе таким чином суспільству, проявляючи грубу силу та п’яну зухвалість, розпочали конфлікт із працівниками патрульної поліції, що діяли в межах повноважень, визначених ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», перебували при виконанні службових обов’язків та у форменому одязі, голосно кричали та висловлювались нецензурною лайкою, порушуючи таким чином режим тиші в нічний час, не реагували на зауваження.

Наголошує, що у обвинувальному акті розписано, які саме дії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 орган досудового розслідування та прокурор вважає хуліганськими, а саме: «виявляючи явну неповагу до установлених норм поведінки, протиставляючи себе таким чином суспільству, проявляючи грубу силу та п’яну зухвалість, діючи в групі, розпочали конфлікт із працівниками патрульної поліції, що діяли в межах повноважень, визначених ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», перебували при виконанні службових обов’язків та у форменому одязі, голосно кричали та висловлювались нецензурною лайкою, порушуючи таким чином режим тиші в нічний час, не реагували на зауваження».

Звертає увагу, що питання правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.296 КК України та їх вини чи невинуватості може бути здійснено лише під час судового розгляду, але аж ніяк не у підготовчому судовому засіданні.

Підкреслює, що, судом зазначено, що в обвинуваченні відсутній механізм заподіяння тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_8 та не зазначено, хто саме з обвинувачених наніс таке ушкодження, однак не враховано, що обвинувальний акт містить наступний виклад фактичних обставин справи: «при цьому, у відповідь на вжиті працівниками поліції превентивні заходи, в порядку ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», чинили працівникам правоохоронного органу активний опір штовхаючи їх та шарпаючи за одяг, перешкоджаючи виконанню службових обов’язків, заподіявши поліцейському 1 взводу 1 роти 4 батальйону УШІ у м. Львові сержанту поліції ОСОБА_8, згідно з висновком експерта №102 від 24.01.2017, садно на слизовій оболонці нижньої губи, що відноситься до легкого тілесного ушкодження».

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що тілесні ушкодження працівник поліції ОСОБА_8 отримав під час того як учасники хуліганства чинили активний опір (як саме описано вище та зазначені у обвинувальному акті) працівникам поліції, без прямого умислу на заподіяння вказаного ушкодження, що в свою чергу вплинуло на кваліфікацію дій учасників саме за ч.3 ст.296 України, без інкримінування конкретній особі обвинувачення за ч.2 ст.345 КК України.

Механізм заподіяння вказаного тілесного ушкодження чітко описаний у висновку експерта №102 від 24.01.2017, однак такий, як і інші докази про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення можуть бути досліджені лише в ході судового розгляду, а та обставина хто з обвинувачених конкретно спричинив ушкодження може та повинна бути врахована при встановленні ступеня винуватості та призначенні відповідного покарання кожному із учасників хуліганства.

Підкреслює, що судом вказано, що у обвинувальному акті не вказано з ким саме вчинили конфлікт обвинувачені, а зазначено лише «конфлікт з працівниками патрульної поліції», однак, ч.2 ст.291 КПК України не передбачено зазначення відомостей стосовно свідків (учасників) події, яким не надано статусу потерпілого, відтак вказану обставину неможна вважати порушенням. При цьому, хуліганські дії обвинувачених не носили особистого характеру, а тому персональні дані працівників поліції не мають жодного значення для формулювання обвинувачення, проте, зазначення відомостей щодо статусу осіб, з якими вчинили конфлікт обвинувачені, та яким вони чинили опір, має значення для їх кваліфікації за ч.3 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов’язаного з опором представникові влади.

На апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_1 захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав заперечення в яких просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2018 р. про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку стосовно відсутності обвинуваченні механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, не зазначено хто саме з обвинувачених наніс таке ушкодження. Звертає увагу, що прокурор в апеляційній скарзі не спростував твердження суду першої інстанції, що в обвинувальному акті не вказано з ким саме вчинили конфлікт обвинувачені.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисників та обвинувачених, які заперечили апеляційну скаргу прокурора, потерпілого, який заперечив апеляційну скаргу прокурора і вказав, що писав рапорт, де зазначав хто наносив удари, проте в обвинувальному акті ці відомості відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта. Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо невідповідності обвинувального акту встановленим вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки при формулюванні обвинувачення кожному з обвинувачених слідчим не зазначено необхідних даних, які впливають на кваліфікацію дій осіб. Так, в обвинувальному акті відсутні дані про те, в чому полягала зухвалість обвинувачених. Замість цього застосовані поняття «п’яна зухвалість» та «груба сила», які не можуть визначати поведінку осіб, в контексті складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про дію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів обвинувачення пред’явлене ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не містить чіткого формулювання висунутого їм обвинувачення, а викладені лише обставини, які слідчий вважає за доцільне викласти за результатами досудового розслідування.

Крім цього, в обвинувальному акті не вказано механізму заподіяння тілесних ушкоджень сержанту поліції ОСОБА_8 Не зазначено хто саме з обвинувачених наніс таке ушкодження. При цьому, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_8 ствердив, що писав рапорт, в якому зазначав хто наносив удари, проте в обвинувальному акті такі відомості відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і про те, що в обвинувальному акті не вказано з ким саме вчинили конфлікт обвинувачені, слідчий у формулюванні обмежилась лише зазначенням «конфлікт з працівниками патрульної поліції». При подальшому викладенні фактичних обставин слідчим зазначено про нанесення легких тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_8, однак не названо даних інших поліцейських, які були присутні під час вчинення особами протиправних дій.

Відтак, вище наведене свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому такий підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи викладені прокурором в апеляційній скарзі правильних висновків суду не спростовують, а тому відмовляє прокурору в задоволенні його апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 Львівської області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2018 р., якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, повернуто прокурору Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 Зобов'язано прокурора усунути виявлені недоліки протягом одного місяця з дня проголошення ухвали – залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13